Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 травня 2019 р. Справа№200/4801/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області
про: визнання протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області з проведення розрахунку пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнта середнього заробітку 1,41357, зобов'язання Маріупольське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії з використанням індивідуального коефіцієнта середнього заробітку 1,61, зобов'язання Маріупольське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області виплати ОСОБА_1 заборгованість по пенсії з моменту призначення пенсії по день перерахунку, з урахуванням фактично отриманої пенсії.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області з проведення розрахунку пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнта середнього заробітку 1,41357, зобов'язання Маріупольське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії з використанням індивідуального коефіцієнта середнього заробітку 1,61, зобов'язання Маріупольське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області виплати ОСОБА_1 заборгованість по пенсії з моменту призначення пенсії по день перерахунку, з урахуванням фактично отриманої пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області при призначення йому пенсії був взятий індивідуальний коефіцієнт середнього заробітку НОМЕР_1 . Однак позивач вважає, що управлінням незаконно використало для розрахунку пенсії даний коефіцієнт середнього заробітку, так як найбільш вигідним для розрахунку коефіцієнта були на момент призначення пенсії, індивідуальний коефіцієнт середнього заробітку 1,61. Даний коефіцієнт розрахований з заробітних плат за період часу з 01.01.1987 року по 31.12.1991 рік, закріплених в довідці про заробітну плату, яку мав пенсійний фонд на момент призначення пенсії. Позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. Позивач зазначає, що використання відповідачем індивідуального коефіцієнту середнього заробітку 1,41357 призвело до неправильного розрахунку пенсії і як наслідок до її заниження.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив суд розглядати справу без його участі.
Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що розрахунки які проводив позивач не відповідають дійсності, оскільки редакція Закону України, а саме стаття 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Відповідач зазначає, що відповідно до розрахунку заробітку для обчислення пенсії підтверджується, що для розрахунку був взятий весь період з 01 липня 2000 року по 30.11.2009 року, та з 01.01.1987 року по 30.06.2000 року.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 06 травня 2019 року.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, суд приходить до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (а.с. 14-15).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 16.02.2007 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
15.10.2014 року позивач звернувся до управління з заявою про запит пенсійної справи та виплату пенсії (а.с. 33).
Відповідно до протоколу про призначення пенсі ОСОБА_1 позивачу призначено пенсію з 27.02.2007 року в розмірі 3307,85 грн.: коефіцієнт стажу без урахування кратності - 0,54250, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності (651/100 * 12)*1) - 0,54250, розмір пенсії за віком (ст. 27) - 2886,77 грн., доплата за понад нормований стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) - 421,08 грн. (а.с. 10 - зворотній бік).
Згідно розрахунку заробітної плати (довідки) вбачається, що заробіток для обчислення пенсії врахований за період з 01.01.1987 року по 31.12.1991 року та з 01.07.2000 року по 30.11.2009 року (а.с. 35-38).
Як вбачається з позовної заяви, позивач не погодившись з індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати звернувся до управління з заявою про перерахунок пенсії.
Листом від 19 грудня 2018 року № 11139/34-2/03 Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (а.с. 8-9) повідомило позивача про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку з 12.11.2014 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16.02.2007 року не працює з 08 січня 2012 року.
З урахуванням змін в пенсійному законодавстві, які набули чинності починаючи з 01 жовтня 2017 року ОСОБА_1 було проведено осучаснення розміру заробітної плати по народному господарству в галузях економіки України, розмір якої склав 3764,40 грн. та зменшення величини оцінки страхового стажу до 1%, з якого обчислена пенсія з урахуванням прожиткового мінімуму для не працездатних осіб за матеріалами пенсійної справи.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 загальний страховий стаж враховано за період з 01.09.1972 року по 31.12.2011 року та складає 38 років 03 місяці 29 днів та додаткові 16 років за списком № 1. Коефіцієнт стажу складає 0,54250.
Заробіток для обчислення пенсії враховано за період з 01.01.1987 року по 30.06.2000 року та за період з 01.07.2000 року по 30.11.2009 року на підставі індивідуальних даних системи персоніфікованого обліку. Середній заробіток для обчислення пенсії складає 5321,24 грн. (1,41357х3764,40 грн.), де: - 1,41357 - індивідуальний коефіцієнт заробітку (після оптимізації); - 3764,40 грн. - показник заробітної плати, що застосовується для призначення пенсії у 2017 році.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року складає 3307,85 грн., де: - 2886,77 грн. - основний розмір пенсії (5321,24 грн.х0,54250); 421,08 грн. - доплата за понаднормований стаж за 29 років (1452 грн.х29%).
До проведення індивідуального - масового перерахунку з 01.10.2017 року ОСОБА_1 отримував пенсію у розмірі 2318,16 грн. Сума підвищеної пенсії складає 989,69 грн.
В грудні 2018 року ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2018 року складає 3320,90 грн., де: - 2886,77 грн. - основний розмір пенсії (5321,24 грн.х0,54250); - 434,19 грн. - доплата за понад нормований стаж за 29 років (1497 грн.х29%).
Індивідуальні відомості про застрахованих осіб містяться у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як вбачається з матеріалів справи позивач не погоджується з діями відповідача стосовно застосування індивідуального коефіцієнту заробітної плати 1,41357, для обчислення якого була врахована заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 січня 1987 року по 30 червня 2000 року та з 01 липня 2000 року по 30 листопада 2009 року.
Позивач вважає, що зазначений індивідуальний коефіцієнт заробітної плати повинен розраховуватися за період часу з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058 (чинного на момент призначення пенсії), передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058 (чинного на момент призначення пенсії) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (чинного на момент призначення пенсії) розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп х Кс, де:
П розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 27 Закону № 1058 (чинного на момент призначення пенсії) За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Приписами ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 (чинного на момент призначення пенсії) Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (чинного на момент призначення пенсії) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
З аналізу положень статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року, однак за бажанням пенсіонера також може враховуватися заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Отже законодавець не визначає альтернативи у виборі заробітної плати для обрахунку пенсії, а саме або врахування заробітна плата за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року, або врахування заробітної плати (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Суд вказує на те, що законодавець визначив обов'язкове врахування Пенсійним фондом України при обчисленні пенсії заробітної плати (доходу) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Судом зазначає, що при зверненні до Маріупольського ОУПФУ Донецької області з заявою про призначення пенсії, позивачем були надані довідки про заробітну плату за період з 01.01.1987 року по 01.07.2000 року, отже позивач виявив бажання врахувати при призначенні пенсії заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року.
Таким чином, відповідачем для обчислення пенсії була врахована заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року та заробітна плата (дохід) за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв, а саме за період з 01.01.1987 року по 30.12.1991 року та з 01.07.2000 року по 30.11.2009 року.
Отже, суд зазначає, що вимога позивача про зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області використати для обрахунку пенсії заробітної плати (дохід) лише за період з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року, тобто 60 календарних місяців страхового стажу, є безпідставним та такими, що не відповідають вимогам пенсійного законодавства.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Крім цього, вищезазначене рішення Європейського суду зправ людини по справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яке відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
У відповідності до вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
З наведеного вбачається, що відповідачем позивачу призначена та виплачується пенсія в порядку та у розмірі, що передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області з проведення розрахунку пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнта середнього заробітку 1,41357, зобов'язання Маріупольське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії з використанням індивідуального коефіцієнта середнього заробітку 1,61, зобов'язання Маріупольське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області виплати ОСОБА_1 заборгованість по пенсії з моменту призначення пенсії по день перерахунку, з урахуванням фактично отриманої пенсії.
На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області.
Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові у задоволенні позовних вимог судовий збір не стягується.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області з проведення розрахунку пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнта середнього заробітку 1,41357, зобов'язання Маріупольське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії з використанням індивідуального коефіцієнта середнього заробітку 1,61, зобов'язання Маріупольське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області виплати ОСОБА_1 заборгованість по пенсії з моменту призначення пенсії по день перерахунку, з урахуванням фактично отриманої пенсії - відмовити повністю.
Повний текст постанови складено та підписано 13 травня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Олішевська В.В.