м. Вінниця
14 травня 2019 р. Справа № 120/801/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління ДФС у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-5029-58 на суму 15827,97 грн.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином. Поряд із цим, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
У п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на наведене вище, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також достатність письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про можливість розглянути та вирішити справу у письмовому провадженні.
02.04.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення адміністративного позову заперечує.
Крім того, разом з відзивом від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. 18124 від 02.04.2019), обґрунтоване тим, що позивачем пропущено 10-денний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Так, представник відповідача зазначив, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області сформовано та направлено вимогу від 06.11.2018 №Ф-5029-58 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 26.11.2018 податкову вимогу вручено позивачу, що підтверджується повідомленням про вручення.
Крім того, представник відповідача вказав, що до Державної фіскальної служби України позивач звернувся із скаргою про скасування вимоги лише 11.01.2019. Рішенням ДФС України №7093/6/99-99-11-05-02-25 від 13.02.2019 скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду, у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для її подання. До суду позивач звернувся 06.03.2019, оскаржуючи рішення суб'єкта владних повноважень від 06.11.2018, яке отримано ним 26.11.2018.
Таким чином, на думку представника відповідача, позивачу про оскаржувану вимогу стало відомо 26.11.2018, а правом на оскарження вимоги в адміністративному порядку він скористався лише 11.01.2019, до адміністративного суду звернувся 06.03.2019, відтак позивачем пропущено 10-денний строк звернення до суду.
Копія даного клопотання разом з відзивом на позовну заяву були направлені на адресу позивача, що підтверджується фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» (а.с. 34).
Водночас, позивачем до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду подано не було.
Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Як передбачає ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України не зловживаючи ними.
Як вбачається з матеріалів справи позивач просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-5029-58 на суму 15827,97 грн.
Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. № 2464-VI(далі - Закон №2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п. 9 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Таким чином, в разі незгоди з рішенням контролюючого органу платник єдиного внеску має право оскаржити її в адміністративному чи судовому порядку протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання такого рішення.
Так, судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області сформовано та направлено вимогу №Ф-5029-58 від 06.11.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 22.11.2018.
Разом з тим, суд критично оцінює пояснення позивача, що оскаржувану вимогу він отримав 09.01.2019, оскільки, при дослідженні письмових доказів, судом встановлено, що податкову вимогу вручено ОСОБА_1 26.11.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23).
У зв'язку з незгодою даної вимоги та визначеною нею сумою заборгованості зі сплати єдиного внеску, яка зазначена у вимозі №Ф-5029-58 від 06.11.2018, позивач звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України 11.01.2019, що підтверджується матеріалами справи. Тобто із пропуском десятиденного строку для адміністративного оскарження вимоги зі сплати єдиного внеску.
Рішенням ДФС України №7093/6/99-99-11-05-02-25 від 13.02.2019 скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду, у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для її подання.
Разом з тим, до суду позивач звернувся 06.03.2019, оскаржуючи рішення суб'єкта владних повноважень від 06.11.2018, яке отримано ним 26.11.2018.
Таким чином, суд констатує порушення позивачем десятиденного строку судового оскарження вимоги зі сплати єдиного внеску №Ф-5029-58 від 06.11.2018.
При цьому, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, позивач не подав. Поважних причин пропуску строку звернення до суду, судом не встановлено, а позивач не надав будь-яких доказів в підтвердження існування таких обставин.
Частиною 3 ст. 123 КАС України передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 31.01.2019 у справі №802/983/18-а, в якій зазначено, що враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції може залишити позовну заяву без розгляду і в тому випадку, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, а також і в тому випадку, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважним.
Суд також враховує, що на адресу позивача відповідачем направлено відзив на позовну заяву та заяву про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду. Відтак, ОСОБА_1 було відомо про пропуск строку звернення до адміністративного суду, про поновлення якого він з відповідним клопотанням не звертався.
З огляду на викладене, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а позовну заяву слід залишити без розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243, 248 КАС України суд, -
Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович