Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 травня 2019 р. Справа№200/3998/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення у Державній службі України з надзвичайних ситуацій від 28.12.2018 щодо відмови у наданні статусу учасника бойових дій; зобов'язання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення у Державній службі України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути документи щодо визначення статусу учасника ветерана війни учасника бойових дій відповідно до вимог п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що в жовтні 2018 року звернувся до Державної служби України з надзвичайних ситуацій для подання до відомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення у ДСНС України документів для визначення статусу учасника бойових дій. Рішенням комісії від 28.12.2018 року, оформленого протоколом №35, йому відмовлено у визначенні статусу учасника бойових дій у зв'язку з тим, що відповідно до наказу керівника антитерористичного центру при СБУ він включений до складу сил та засобів, які залучаються до антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, але надані документи на розгляд Комісії не підтверджують безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
Позивач вважає, що рішення відповідача, щодо відмови у визначенні йому статусу учасника бойових дій, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки в підтвердження безпосередньої участі позивача в АТО він має накази першого заступника керівника АТО при СБУ про залучення до безпосередньої участі в АТО, довідку ГУ ДСНС України у Донецькій області про безпосередню участь в АТО. Крім того, позивачу виплачувалась винагорода за участь в АТО.
Також позивач просив стягнути на його користь витрати на правову допомогу у сумі 8100 грн.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив, що наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 02.07.2015 № 224 позивача було призначено на посаду провідного фахівця відділу соціально-гуманітарної роботи управління персоналу ГУ ДСНС України у Донецькій області з 02.07.2015, а наказом від 29.12.2015 № 490 переведено на посаду фахівця II категорії відділу соціально гуманітарної роботи та психологічного забезпечення центру забезпечення діяльності Управління ДСНС України у Донецькій області.
Посадові обов'язки позивача включали в себе надання соціально-гуманітарної та психологічної допомоги. Позивача було направлено в зону проведення АТО з метою виконання його посадових обов'язків, а не для участі в антитерористичній операції.
Також зазначає, що у документах, які було надано позивачем не міститься підтвердження факту безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, що є необхідною передумовою надання статусу учасника бойових дій.
Щодо відшкодування позивачу витрат на правову допомогу відповідач вказав, що заявлена сума є завеликою, необґрунтованою та неспіврозмірною із наданими послугами, оскільки справа не є складною, жодні документи не підписаний адвокатом, а підписані позивачем (у тому числі позов). Крім цього, відповідач фінансується з бюджету, коштів відшкодування витрат на правову допомогу не отримує.
Сторони до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Ухвалою від 25.03.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12.04.2019.
Через неявку представників сторін до судового засідання, справу розглянуто на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
За приписами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі наказу від 02.07.2015 № 224 о/с прийнятий працівником до Головного управління ДСНС у Донецькій області на посаду провідного фахівця відділу соціально-гуманітарної роботи управління персоналу. Наказом управління від 29.12.2015 № 490 о/с позивача переведено на посаду фахівця II категорії відділу соціально гуманітарної роботи та психологічного забезпечення центру забезпечення діяльності. 01.11.2017 позивача звільнено з ГУ ДСНС у Донецькій області за угодою сторін наказом від 01.11.2017 № 520 о/с.
В період роботи в ГУ ДСНС у Донецькій області на підставі наказів ГУ ДСНС України від 03.08.2015 № 29дск, від 28.01.2016 № 7дск, від 28.03.2016 № 11дск, від 24.06.2016 № 24дск, від 27.09.2016 № 44дск, від 25.10.2016 № 51дск та наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 09.08.2015 № 221, від 29.01.2016 № 29, від 29.03.2016 № 89, від 01.07.2016 № 183дск, від 01.10.2016 № 275дск, від 31.10.2016 № 305дск, від 30.12.2016 № 366дск, від 30.01.2017 № 30дск, від 31.08.2017 № 247дск позивач залучався до здійснення заходів щодо захисту населення і території у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з технологічними терористичними проявами та іншими терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності, мінімізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій під час проведення АТО на території Донецької області з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління АТО на території Донецької та Луганської областей.
Також в матеріалах справи наявні накази ГУ ДСНС у Донецькій області про тимчасове звільнення позивача від здійснення заходів щодо захисту населення і території у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з технологічними терористичними проявами та іншими терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності, мінімізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій під час проведення АТО на території Донецької області, а також накази першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) про вибуття позивача зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської області, забезпеченні її проведення.
Згідно наведених наказів ГУ ДСНС України та витягів з наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) позивач перебував у складі сил та засобів, що беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань в періоди з 22.07.2015 до 04.01.2016, 04.01.2016 до 18.01.2016, з 26.01.2016 до 23.02.2016, з 01.03.2016 до 01.06.2016, з 15.06.2016 до 13.09.2016, з 16.09.2016 до 26.09.2019, з 01.10.2016 до 01.12.2016.
Відповідно до наданих позивачем копій розрахункових листів за червень - листопад 2016 року, в ці місяці позивачу виплачувалась винагорода за участь в АТО.
Згідно з довідкою Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 26.09.2018 року №767 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, позивач в період з 22 липня 2015 року по 1 листопада 2017 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції у Донецької області. У вказаній довідці зазначено, що вона є підставою надання особі статусу учасника бойових дій.
04.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про розгляд документів для визначення йому статусу учасника бойових дій.
Згідно витягу з протоколу № 35 від 28.12.2018 засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, позивачеві відмовлено у встановлені статусу «ветеран війни - учасник бойових дій» у зв'язку з тим, що відповідно до наказу керівника антитерористичного центру при Службі безпеки України позивач був включений до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичний операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, але надані на розгляд Комісії документи не підтверджують його безпосередню участь в антитерористичний операції, забезпечені її проведення. Вказано, що з наданих документів вбачається, що позивач не брав участь у заходах щодо забезпечення проведення антитерористичної операції, а виконував свої посадові обов'язки в зоні АТО під час її проведення.
Листом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 28.01.2019 № 03-1309/284 «Про причини відмови у встановленні статусу учасника бойових дій та повернення документів» викладено аналогічне, зазначеному у протоколі № 35 від 28.12.2018 засідання комісії та повернуто надані позивачем на розгляд комісії документи на 50 арк.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідний Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 (Порядок № 413).
Згідно із пунктом 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
За приписами абз.абз. 1, 2, 6 п. 4 цього Порядку підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення:
- для осіб, які брали участь в антитерористичній операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;
- для осіб, які проходять службу у військових частинах (органах, підрозділах), установах та організаціях або на підприємствах, які постійно дислокуються чи розташовані безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення.
Пунктом 5 Порядку № 413 визначено, що рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісії).
Відповідно до п. 6 вказаного Порядку для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.
Відповідно до п. 8 Порядку № 413 у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.
Відповідно до пункту 5 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.12.2015 № 1642 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.03.2016 за № 331/28461) затверджено Положення про комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, що було чинним до 12.02.2019 та на час вирішення комісією відповідача питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій (надалі за текстом Положення № 1642).
Згідно пункту 3 Положення про комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій на підставі документів про:1) безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення; 2) направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції; 3) перебування працівників ДСНС у районах проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. Підтвердними документами є витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь працівника ДСНС у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення.
Комісія приймає рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій працівникам ДСНС у разі відсутності документів про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (пункт 7 Положення № 1642).
З наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що статус учасника бойових дій надається певній особі на підставі документів про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції, зокрема, витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Такі документи разом із довідкою за формою згідно з додатком 1 Порядку № 413 (про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України) подаються комісії керівником установи у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до комісії із заявою про надання йому статусу учасника бойових після спливу місяця від останнього завершення виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення та надав комісії документи, визначені положеннями Порядку № 413 та Положення № 1642 необхідними для отримання статусу учасника бойових дій, зокрема:
накази ГУ ДСНС України про залучення не певні періоди (з певної дати та до окремого розпорядження з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управлінням АТО на території Донецької та Луганської областей) до здійснення заходів щодо захисту населення і території у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з технологічними терористичними проявами та іншими терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності, до здійснення заходів щодо мінімізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій під час проведення АТО на території Донецької області;
накази першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) про залучення та про прибуття до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської області, забезпеченні її проведення з метою виконання службових (бойових) завдань;
накази ГУ ДСНС України про тимчасове звільнення від здійснення заходів щодо захисту населення і території у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з технологічними терористичними проявами та іншими терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності, мінімізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій під час проведення АТО на території Донецької області;
накази першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) про вибуття позивача зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської області, забезпеченні її проведення.
довідку ГУ ДСНС України у Донецькій області від 26.09.2018 року № 767 за формою, визначеною додатком 1 до Порядку № 413, про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, відповідно до якої позивач в період з 22 липня 2015 року по 1 листопада 2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції у Донецької області. Відповідно до наданих позивачем копій розрахункових листів за червень листопад 2016 року у ці місяці позивачу виплачувалась винагорода за участь в АТО (у довідці вказано, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій);
розрахункові листи за червень листопад 2016 року, з яких вбачається, що у ці місяці позивачу виплачувалась винагорода за участь в АТО.
Додані позивачем документи до заяви про надання статусу учасника бойових дій відповідають переліку документів, на підставі яких особі надається статус учасника бойових дій, визначеному пунктом 4 Порядку № 413 та пунктом 3 Положення № 1642 та підтверджують безпосередню участь позивача в антитерористичній операції та забезпеченні її проведення. Під час вирішення питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій комісією відповідача не було встановлено відсутності документів про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що передбачено підставою прийняття рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення про відмову позивачу в наданні статусу учасника бойових дій оформленого протоколом засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій № 35 від 28.12.2018 та наявність підстав для визнання цього рішення протиправним та скасування.
Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Беручи до уваги наведене та висновок суду про протиправність відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, вимоги позивача в частині зобов'язання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути документи щодо надання позивачу статусу учасника бойових дій відповідно до вимог п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ з урахуванням висновків суду є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, позов підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду було надано договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 18.02.2019, укладеного між позивачем та адвокатом Конупом Ігорем Миколайовичем, акт приймання-передачі від 19.02.2019 № 19, наданих адвокатом Конупом І.М. послуг, квитанція прибуткового касового ордеру № 19 від 19.02.2019, свідоцтво про право на зайняття ОСОБА_2 адвокатською діяльністю, витяг з реєстру адвокатів України.
За п.п. 1, 2 вказаного договору предмет договору є надання адвокатом правничої допомоги у Донецькому окружному адміністративному суді у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Адвокат взяв на себе зобов'язання надати правову допомогу у рамках предмету договору, а саме, зокрема; надати правову консультацію, підготувати матеріали для звернення до суду, представити інтереси клієнта. Адвокат для надання допомоги має право, крім іншого, направляти запити, застосувати технічні засоби, представляти клієнта у судах з усіма правами, наданими стороні.
У п. 4 договору вказано, що гонорар адвоката встановлюється за домовленістю сторін та складає 8100,00 грн.
В акті прийому-передачі послуг, підписаному між сторонами, вказано, що час роботи адвоката становив 1000,00 грн., складання позовної заяви було здійснено за 5 годин - 5000 грн., копіювання документів за 30 хв. - 500 грн., вивчення судової практики за 2 години - 2000 грн., юридична консультація за 36 хв. - 600 грн.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Здійснені адвокатом послуги за критеріями, визначеними у ч. 5 ст. 134 КАС України та на предмет «неминучості» - критерію, що застосовується Європейським судом з прав людини, суд зазначає, що дана справа є справою незначної складності та, відповідно, вирішувалась у спрощеному позовному провадженні.
Розмір складеної позовної заяви та обсяг доданих до неї документів не є значним, додані до позову документи є однотипними (зокрема накази).
Дослідивши документи та враховуючи предмет спору суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 8 100,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, із врахуванням незначної складності справи, є завищеною як в частині часу їх виконання, так і в частині суми оплати за одну годину роботи. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».
Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, а також відповідає характеру спору, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 2500 грн.
З огляду на зазначене на підставі положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 та керуючись ст.ст.2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01030, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 55, код ЄДРПОУ 38516849) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, у формі витягу з протоку від 28.12.2018 № 35 про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Зобов'язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо надання статусу учасника бойових дій відповідно до вимог п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій судові витрати у сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот гривень) 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Михайлик А.С.