Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 травня 2019 р. Справа№200/2886/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . періоду роботи на руднику Баренцбург "ГТ Артиквугілля" з 20.12.2013 р. по 06.09.2018 р.;
- зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 період роботи на руднику Баренцбург "ГТ Артиквугілля" з 20.12.2013 р. по 06.09.2018 р. та розглянути питання про призначення пенсії з врахуванням даного пільгового стажу.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 03.10.2018 року він звернувся до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в м. Мирноград з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відповідача від 11.12.2018 року було відмовлено в призначенні пенсії. До пільгового стажу за списком №1 не зараховано період роботи з 20.12.2013 року по 25.02.2017 року, з 26.02.2017 року по 31.03.2017 року, з 27.05.2017 року по 04.09.2018 року на руднику «Баренцбург «ГТ «Артикуголь» гірничим майстром, заступником начальника дільниці, у зв'язку з тим, що довідка підтверджуюча пільговий характер не підтверджується наказами про результати атестації робочих місць «ГТ «Артикуголь».
Із зазначеною позицією відповідача, позивач не погоджується та вважає, що відмова у призначенні пенсії є незаконною та такою, що порушує його конституційні права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року відкрито провадження у справі № 200/2886/19-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначено,
На підставі зазначеного, просив позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 31 січня 1997 року Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області - орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач 03.10.2018 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року.
До заяви були додані наступні документи: копія паспорту і довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; копія трудової книжки НОМЕР_3 від 13.08.1992; копія диплому про навчання НОМЕР_7 ; довідка про підтвердження пільгового стажу роботи на ВП шахта «Капітальна» № 466 від 25.06.2018 та довідка про кількість простоїв та безоплатних відпусток № 409 від 03.07.2018; довідка про підтвердження пільгового стажу роботи на ДП шахта «Центральна» № 361 від 05.07.2018 та довідка про кількість простоїв та безоплатних відпусток № 362 від 05.07.2018; довідка про підтвердження пільгового стажу роботи на ПАТ шахтоуправління «Покровське» № 529 від 27.07.2018 та № 531 від 27.07.2018 та довідка про кількість спусків виїздів в шахту № 177 від 08.08.2018 та № 178 від 08.08.2018; довідка про підтвердження пільгового стажу роботи на ТОВ «Краснолиманська» № 11 від 19.01.2010 та довідка про кількість спусків виїздів в шахту № 954арх від 03.11.2009 та № бн від 19.01.2010, та довідка про підтвердження пільгового стажу роботи № 206 від 12.06.2018 та довідка про кількість спусків виїздів в шахту № 207арх від 12.06.2018; довідка про підтвердження пільгового стажу роботи на ДП ВК «Краснолиманська» № 424 арх від 12.06.2018; довідка про підтвердження пільгового стажу роботи Государственний трест «Арктікуголь» № 718/сп від 04.09.2018 та № 302/сп від 22.03.2017 та № 728/сп від 14.09.2018 та № 725/сп від 06.09.2018 та довідка № 724/сп від 06.09.2018 про заробітну плату з грудня 2013 по липень 2018, та довідка про спеціальну оцінку умов праці № 379/10 від 18.09.2018.
Рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03.10.2018 року № 4442, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, період роботи з 20.12.2013 по 25.02.2017, з 26.02.2017 по 31.03.2017 та з 27.05.2017 по 04.09.2018 на руднику Баренцбург «ГТ «Арктикуголь» гірничим майстром, заступником начальника дільниці не зараховано до пільгового так як довідка про пільговий стаж роботи не підтверджується наказами про результати атестації робочих місць «ГТ «Арктиквугілля». Окрім того, зазначено, що управлінням надіслано запит до підприємства «ГТ «Арктиквугілля» з проханням надати копії наказів про атестацію робочих місць за період роботи на руднику Баренцбург «ГТ Арктиквугілля» з 20.12.2013 по 06.09.2018 для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 розділ 1 підрозділ 1.1г - зайнятість на підземних роботах 50% і більше. Заявник фактично має на момент звернення за призначенням пенсії 20 років 04 місяці 22 дні пільгового стажу, відповідно до вимог п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та 28 днів пільгового стажу відповідно до вимог п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що недостатньо для призначення цього виду пенсії.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Відповідно до п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.14 Закону № 1788, а саме, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.
Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.
Згідно з п. 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі , відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 року №1029 архіпелаг Шпіцберген відноситься до районів Крайньої Півночі.
Пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абз. 3 п. 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до п.п. «б» п. 7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі .
У вкладиші в трудову книжку НОМЕР_5 позивача серії НОМЕР_6 зроблені записи Федеральним державним унітарним підприємством «Державний трест «Арктикуголь» архипелага Шпицберген:
- 20.12.2013 року - прийнятий на ділянку по видобутку вугілля та проведенню гірничих виробок майстром (наказ від 16.12.2013 № 95);
- 01.01.2016 року - переведений на дільницю по видобутку вугілля на посаду гірничого майстра (наказ від 31.12.2013 № 163);
- 25.02.2017 року - трудовий договір припинений у зв'язку із закінченням строку (наказ від 13.02.2017 року №14);
- 26.02.2017 року - прийнятий на ділянку по видобутку вугілля гірничим майстром (наказ від 27.02.2017 року № 15);
- 31.03.2017 року - трудовий договір припинений у зв'язку із закінченням строку (наказ від 21.03.2017 року №23);
- 27.05.2017 року - прийнятий на ділянку по видобутку вугілля гірничим майстром (наказ від 26.05.2017 року № 59).
Судом встановлено, що вкладиш в трудову книжку НОМЕР_5 позивача оформлений належним чином, і відповідачем цей факт не оспорюється.
Згідно довідки уточнюючої особливий характер роботи (особливі умови праці), необхідні для призначення пенсії по старості, наданої позивачем до відповідача від 04.09.2018 року № 718/сп, виданої ФДУП «Державний трест «Артиквугілля», ОСОБА_1 уклав трудовий договір про роботу на руднику Баренцбург; 20.12.2013 року зарахований до штату рудника Баренцбург та приступив до роботи з 20.12.2013 року за професією гірничого майстра дільниці по видобутку вугілля та проведенню гірничих виробок; з 01.09.2015 року по 31.10.2015 року працював на посаді заступника начальника дільниці дільниці по видобутку вугілля та проведенню гірничих виробок; з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року працював на посаді заступника начальника дільниці по видобутку вугілля та проведенню гірничих виробок; з 01.01.2016 року працював майстром дільниці по видобутку вугілля; з 25.02.2017 року звільнений за закінченням трудового договору. 22.02.2017 року ОСОБА_1 уклав трудовий договір про роботу на руднику Баренцбург, 26.02.2017 року зарахований до штату рудника Баренцбург та приступив до роботи з 26.02.2017 року за професією гірничого майстра дільниці по видобутку вугілля та проведенню гірничих виробок; звільнений за закінченням трудового договору 31.03.2017 року. 26.05.2017 року, ОСОБА_1 уклав трудовий договір про роботу на руднику Баренцбург; 27.05.2017 року зарахований до штату рудника Баренцбург та приступив до роботи з 27.05.2017 року за професією гірничого майстра дільниці по видобутку вугілля та працює по даний час.
Окрім того, у зазначеній довідці вказано, що Посада: майстер гірський відноситься до списку №1, розділ 1, 1010100г-23239, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, робота проходила при зайнятості на підземних роботах 50% і більше робочого часу на рік (в обліковому періоді ). Посада: заступник начальника ділянки відноситься до списку №1, розділ 1, 1010100г-24097, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, робота проходила при зайнятості на підземних роботах 50% і більше робочого часу на рік (в обліковому періоді).
Також, зазначені періоди роботи позивача відображені у відповідних довідках, наданих позивачем до позовної заяви від 22.03.2017 року № 301/сп та від 24.01.2019 року № 23/сп.
Довідкою від 06.09.2018 року № 724/сп підтверджується заробіток ОСОБА_1 з грудня 2013 року по грудень 2015 року на ФДУП «Державний трест «Артиквугілля» та довідкою від 06.09.2018 року № 725/сп підтверджується заробіток ОСОБА_1 з січня 2016 року по березень 2017 року та з червня 2018 року по липень 2018 року.
Довідкою від 18.09.2018 року №379/10, виданою Федеральним державним унітарним підприємством «Державний трест «Арктикуголь» архипелага Шпицберген повідомлено, що спеціальна оцінка умов праці на шахті №1-5 рудника Баренцбург за посадою гірничий майстер дільниці з видобутку вугілля і проведення гірничих виробок була проведена в 2015 році, що підтверджується наказом від 27 травня 2015 року № 40 «Шодо проведення спеціальної оцінки умов праці» виданим Федеральним державним унітарним підприємством «Державний трест «Арктикуголь» архипелага Шпицберген.
До довідки додана копія карти спеціальної оцінки робочого місця за умовами праці гірничий майстер дільниці з видобутку вугілля та проведення гірничих виробок.
Довідкою від 06.09.2018 року №725/сп, виданою ОСОБА_1 Федеральним державним унітарним підприємством «Державний трест «Арктикуголь» архипелага Шпицберген підтверджуються спуски в шахту №1-5 рудника Баренцбург з грудня 2013 року по грудень 2015 року, з лютого 2016 року по березень 2017 року, з червня 2017 року по серпень 2018 року. Зазначено, що кількість спусків в шахту за даний період 1102.
Довідкою від 22.03.2017 року №302/сп підтверджується період роботи позивача на руднику Баренцбург ФДУП «Державний трест «Артиквугілля» з 20.12.2013 року по 25.02.2017 року, з 26.02.2017 року по 31.03.2017 року. Вказано, що відпустка надавалась з 22.12.2015 року по 25.02.2016 року та з 27.03.2017 року по 31.03.2017 року.
Довідкою від 14.09.2018 року №728/сп підтверджується період роботи позивача на руднику Баренцбург ФДУП «Державний трест «Артиквугілля» з 26.02.2017 року. Вказано, що відпустка надавалась з 27.03.2017 року по 31.03.2017 року та з 27.09.2018 року по 22.11.2018 року.
В контексті вищезазначеного, суд вважає, що періоди пільгової роботи позивача на Федеральному унітарному підприємстві «Державний трест «Артиквугілля» архіпелаг Шпіцберген, рудник Баренцбург за спірний період підтверджено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.
При цьому, посилання відповідача у відзиві на те, що у довідці від 06.09.2018 року № 725/сп помилково зазначено, що позивач працював у період з «з червня 2018 року по липень 2018 року», а необхідно зазначити «з червня 2017 року по липень 2018 року», суд не приймає до уваги, оскільки у вказаній довідці у графі «фактична сума заробітку» вказано вірний рік-2017.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
До набрання законної сили 17.07.1999 року Федерального закону РФ «Про основи охорони праці в Російській Федерації» для підтвердження пільгового стажу за списком №1 атестація не проводилась, оскільки не було визначено законодавчо. Поза нормами закону РФ підприємство не могло проводити атестацію робочих місць.
Відповідно до Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка набрала законної сили 13.03.1992 року статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписаної 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди та членів їх сімей здійснюється за нормами законодавства держави, на території якого вони проживають.
Відповідно статті 5 дія Угоди поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян які встановлені або будуть встановлені законодавством держав учасниць Угоди.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах, враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, зокрема Російської Федерації.
Час роботи на території держав-учасниць держав-учасниць вказаної Угоди ( в тому числі Російської Федерації) враховується до стажу, що дає право на призначення пенсії за Списками №» 1 та № 2 за умови підтвердження пільгового стажу належно оформленою ( відповідно до вимог вищезазначеної постанови ) уточнюючою довідкою.
При цьому, проведення атестації робочих місць не вимагається, якщо законодавством держави, на території якої виконувалась робота, не передбачена така атестація для визначення права на призначення пенсій за Списками № 1 № 2 .
Законом України від 11.07.1995 року № 290/95-ВР ратифіковано «Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів» В силу другої-третьої статті 4 даної Угоди, трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. При виїзді трудящого мігранта з Сторони працевлаштування, працедавцем(наймачем) видається йому довідка або інший документ, що містить відомості про тривалість роботи і заробітної плати помісячно.
Водночас, згідно абзацами 2 та 3 статті 6 «Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації » про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 року, передбачено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбулась трудова діяльність.
Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Водночас, за приписами статті 7 Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі (далі - Угода СНД), згідно із статтею 1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якого вони проживають.
Отже, із змісту наведених норм видно, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Таким чином, у випадку виникнення спору у таких питаннях, судам слід перевірити умови, за яких такий стаж підлягає зарахуванню до пільгового відповідно до законодавства країни, де особа його набула.
З матеріалів справи слідує, що Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області у рішенні про відмову зазначало про те, що довідка підтверджуюча пільговий характер не підтверджується наказами про результати атестації робочих місць «ГТ «Артикутоль», проте, суд зазначає, що такі умови для обчислення пільгового стажу передбачені пенсійним законодавством України.
Так, з 1 січня 2014 року в Російської Федерації замість атестації робочих місць введена спеціальна оцінка умов праці, яка повинна проводитися відповідно до Федерального закону від 28.12.2013 N 426-ФЗ «Про спеціальну оцінку умов праці». Відповідно до законодавства Російської Федерації для підтвердження пільгового підземного стажу атестація не проводиться, оскільки це не передбачено законодавством.
Поза нормами закону Російської Федерації підприємство не може проводити атестацію робочих місць спеціально для органів пенсійного страхування в Україні, оскільки це буде суперечити нормам Федерального закону від 28.12.2013 № 426-ФЗ «Про спеціальну оцінку умов праці».
Відповідно всі адміністративні дії на підприємстві виконувались згідно нормативно-правових актів Російської Федерації.
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 при поданні заяви про призначення пенсії були додані довідка від 18.09.2018 року №379/10, видана Федеральним державним унітарним підприємством «Державний трест «Арктикуголь» архипелага Шпицберген, в якій повідомлено, що спеціальна оцінка умов праці на шахті №1-5 рудника Баренцбург за посадою гірничий майстер дільниці з видобутку вугілля і проведення гірничих виробок була проведена в 2015 році з відповідною копією карткою спеціальної оцінки робочого місця за умовами праці гірничий майстер дільниці з видобутку вугілля та проведення гірничих виробок, що підтверджується наказом від 27 травня 2015 року № 40 «Шодо проведення спеціальної оцінки умов праці» виданим Федеральним державним унітарним підприємством «Державний трест «Арктикуголь» архипелага Шпицберген.
Таким чином, відсутність документів про проведення атестації робочого місця не може позбавити громадян їх права на зарахування до пільгового стажу даних періодів роботи, якщо у державі відсутнє законодавство та нормативні акти щодо проведення атестації робочих та відсутні підстави проведення атестації робочих місць щодо умов праці віднесеної до Списку №1, тому така відмова пенсійного фонду в зарахуванні пільгового стажу у зв'язку з відсутністю атестації робочого місця є неправомірною.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначив ЄСПЛ у справі. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).
Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5.
Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Окрім того, враховуючи, що в матеріалах справи наявна довідка від 24.01.2019 року № 23/сп про уточнюючий особливий характер роботи (особливі умови праці), необхідні для призначення пенсії по старості, в якій зазначено, що позивач працює по теперішній час, тобто станом на 24.01.2019 року, суд вважає за належне задовольнити позовні вимоги в частині зарахування пільгового стажу по 06.09.2018 року.
Приймаючи до уваги, що дії відповідача щодо винесення рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії підпадають під поняття «здійснення суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень», суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, яке полягає у визнанні протиправним та скасуванні рішення відповідача № 4442 про відмову в призначенні пенсії позивачу, зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.10.2018 року про призначення пенсії на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 20.12.2013 року по 25.02.2017 року, з 26.02.2017 року по 31.03.2017 року та період з 27.05.2017 року по 06.09.2018 року на Федеральному унітарному підприємстві «Державний трест «Артиквугілля» архіпелаг Шпіцберген, рудник Баренцбург.
У задоволенні вимоги про визнання дій Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні пенсії протиправними, слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, у відповідності до чого підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 576,30 грн. (75%).
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37869345, 85302, м. Мирноград вул. Центральна, 13) № 4442 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ).
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37869345, 85302, м. Мирноград вул. Центральна, 13) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) від 03.10.2018 року про призначення пенсії на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу період роботи з 20.12.2013 року по 25.02.2017 року, з 26.02.2017 року по 31.03.2017 року та період з 27.05.2017 року по 06.09.2018 року на Федеральному унітарному підприємстві «Державний трест «Артиквугілля» архіпелаг Шпіцберген, рудник Баренцбург.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 576 (п'ятсот сімдесят шість) гривень 30 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37869345, 85302, м. Мирноград вул. Центральна, 13).
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 13 травня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Кочанова П.В.