Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
07 травня 2019 рокуСправа № 912/718/19
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/718/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ДАР МИКОЛАЇВКА", 49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, 11-А
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 22, кв. 103
про стягнення 469 787,40 грн
Представники:
від позивача - Чіп Я.М., адвокат, ордер №1996/043 від 06.05.19;
від відповідача - участі не брали.
В судовому засіданні 07.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ДАР МИКОЛАЇВКА" звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про стягнення грошових коштів у розмірі 469 787,40 грн, з яких: 440 000,00 грн - вартість непоставленої продукції, 23 434,52 грн пені, 4 400,00 грн інфляційних втрат та 1 952,88 грн - 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № ТТ-05000258 від 28.12.2018 щодо поставки оплаченого товару.
Ухвалою господарського суду від 18.03.2019 подану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/718/19; ухвалено розглядати справу №912/718/19 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.04.2019 о 12:00 год.
09.04.2019 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач просить задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ДАР МИКОЛАЇВКА" частково, з підстав того, що вимога позивача про сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми є необґрунтованою, оскільки попередня оплата не вважається грошовим зобов'язанням, а тому до неї не може бути застосована ст. 625 Цивільного кодексу України (а.с. 28).
07.05.2019 позивачем подано пояснення, відповідно до змісту яких останній заперечує проти доводів відповідача щодо того, що виниклі між сторонами правовідносини не є грошовими зобов'язаннми.
16.04.2019 суд розпочав підготовче засідання.
Представники сторін участь в підготовчому засіданні не брали.
В підготовчому засіданні 16.04.2019 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2019.
07.05.2019 господарський суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 07.05.2019 прийняв участь представник позивача.
Відповідач в судове засіданні не з'явився.
Як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату та час проведення засідання суду (а.с.36), у зв'язку з наведеним, господарський суд здійснює розгляд справи в судовому засіданні 07.05.2019 за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 07.05.2019 представником позивача позовні вимоги підтримано повністю.
В судовому засіданні господарським судом досліджено докази у справі.
Розглянувши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, які наведено в обґрунтування позовних вимог, а також врахувавши обставини заперечень проти позову, які наведено у відзиві відповідача, господарський суд
28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ДАР МИКОЛАЇВКА" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу ТТ-05000258 (далі - Договір, а.с. 12-16), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.
Відповідно до пункту 1.2. Договору кількість, комплектність товару визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору (Додаток №1).
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що загальна сума Договору є сукупністю узгоджених сторонами партій товару, чи наданих послуг Покупцю щодо товару в грошовому еквіваленті, зазначених в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору .
Згідно п. 2.2. Договору, Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості товару, зазначену в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору в 3-денний строк з моменту укладання даного Договору (з правом дострокової оплати) чи в інші строки вказані в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору.
Покупець здійснює будь-яку оплату на підставі рахунку Продавця, оскільки ціна (вартість) товару є динамічною і може змінюватись Продавцем залежно від відповідних змін на відповідному ринку товарів, зміни індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України - гривні - стосовно курсів іноземних валют, збільшення розміру податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо. Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на рахунок Продавця (пункти 2.3., 2.4. Договору).
Згідно пункту 2.5. Договору право власності на Товар, що купується відповідно до даного Договору, переходить до Покупця з моменту повної оплати вартості Товару.
Відповідно до п. 3.1. Договору, Товар відпускається Покупцеві по видатковій накладній та/або Акту приймання-передачі зі складу Продавця або іншого місця. Адреса складу або іншого місця відвантаження зазначається в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору.
Відповідно до п. 3.5. Договору, строк поставки Товару зазначається в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору. Якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до даного Договору, то товар поставляється Покупцю в розумні строки. Про готовність передати Товар Продавець повідомляє Покупцеві в будь-якій зручній для Продавця формі: усно або письмово, шляхом повідомлення по телефону, факсу, електронній пошті.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 28.02.2019, а можливо, і пізнішої дати, достатньої для реального та належного виконання договору сторонами (п. 8.1. Договору).
Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.
28.12.2018 між сторонами підписано Специфікацію до договору купівлі-продажу №ТТ-05000258 (Додаток № 1), відповідно до якої Продавець поставляє Покупцю обумовлений Товар всього на суму 440 000,00 грн (а.с. 17).
У вказаній Специфікації сторонами погоджено, що Продавець зобов'язується поставити на адресу Покупця - Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, товар у строк 5 робочих днів з моменту оплати відповідно до наведеного переліку.
Відповідачем було виставлено позивачеві рахунок на оплату по замовленню № 5000258 від 28.12.2018 на суму 440 000,00грн (а.с.19).
На виконання умов Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 440 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 61 від 28.12.2018 на суму 440 000,00 грн (а.с. 20).
Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, в строк погоджений сторонами у Специфікації від 28.12.2019, Товар не поставив, у зв'язку з чим позивач 13.02.2019 звернувся до відповідача з претензією про поставку оплаченого товару (а.с. 21-22), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.
Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 265 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності зі ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.
Згідно частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивач має правові підстави вимагати повернення попередньої оплати у зв'язку з не поставкою відповідачем товару. Відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
В матеріалах справи відсутні як докази поставки обумовленого Договором Товару так і докази повернення передоплати у сумі 440 0000,00 грн. Строк поставки Товару, який встановлено Специфікацією, пропущено.
Крім того, у відзиві на позов відповідач не заперечив викладені обставини щодо непоставки оплаченого товару та просив задовольнити позовні вимоги частково, за виключенням інфляційних та 3% річних.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ДАР МИКОЛАЇВКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про стягнення попередньої оплати в розмірі 440 000,00 грн підлягають задоволенню повністю.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення виконання зобов'язання щодо поставки Товару в сумі 23 434,52 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 4 400,00 грн та 3% річних у розмірі 1 952,88 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення попередньої оплати за непоставлений товар.
При цьому, господарський суд враховує положення пункту 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14, де зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Крім того, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14 виклав правову позицію, про те, що стягнення з продавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі - продажу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Отже, повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.
Вказану правову позицію викладено Верховним Судом в постановах від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16, від 20.11.2018 у справі № 916/75/18, від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17.
Заперечення позивача стосовно того, що виниклі між сторонами правовідносини не є попередньою оплатою та є грошовим зобов'язанням спростовуються наведеним вище.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 4 400,00 грн інфляційних втрат та 1 952,88 грн 3% річних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення пені у розмірі 23 434,52 грн за період з 10.01.2019 по 04.03.2019 на підставі п. 5.3. Договору суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, згідно частини першої статті 199 Господарського кодексу України.
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). При цьому такий порядок обрахування штрафних санкцій не поставлено в залежність від того, яке зобов'язання порушене-грошове чи не грошове.
Отже, чинним законодавством передбачено можливість визначення сторонами в договорі окремої від визначених в статті 549 Цивільного кодексу України форм неустойки штрафних санкцій, в тому числі можливість застосування за порушення негрошового зобов'язання штрафної санкції, порядок обчислення якої встановлено сторонами аналогічно до порядку обчислення пені - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Вказана правова позиція щодо можливості застосування договірної санкції, яка не передбачена ст. 549 Цивільного кодексу України узгоджується з правовою позицією Верховного суду України та Верховного суду, викладеною, зокрема в постановах: від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056, від 25.06.2018 у справі №912/2483/17, від 25.07.2018 у справі №904/7589/17, від 25.07.2018 у справі №904/8299/17, від 03.09.2018 у справі №908/2411/17.
Згідно п. 5.3. Договору у випадку несвоєчасної поставки товару продавцем, покупцем може нараховуватися пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент настання штрафних санкцій за весь час прострочення поставки. Продавець звільняється від відповідальності за порушення строків поставки, товару у випадку порушення Покупцем строків оплати за товар, в тому числі строків передплати за товар.
У випадку затримки поставки товару більше чим на 30 днів або відмови від поставки товару продавцем, з його вини, за умови здійснення своєчасної оплати покупцем, покупець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір та відмовитися від зобов'язань передбачених даним договором. У разі наявності передоплати за товар, остання повертається покупцеві у 30 денний строк.
Згідно п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.
Разом з тим, господарський суд враховує, що сторонами в п. 5.3. Договору не погоджено базу нарахування пені, тобто не визначено умови її нарахування - від суми якого зобов'язання обраховується розмір пені у відповідному відсотковому розмірі, тому правових підстав для стягнення пені із відповідача немає.
Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 23 434,52 грн пені за невиконання зобов'язань за договором по поставці товару заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 440 000,00 грн основного боргу. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 22, кв. 103, ідентифікаційний код 36584896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ДАР МИКОЛАЇВКА" (49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, 11-А, ідентифікаційний код 37620018 ) 440 000,00 грн основного боргу, а також 6 600,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Належним чином засвідчені копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО ДАР МИКОЛАЇВКА" за адресою: 49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, 11-А та Товариству з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" за адресою: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 22, кв. 103.
Повне рішення складено 14.05.2019.
Суддя В.В.Тимошевська