ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.05.2019Справа №910/1477/19
За позовомАкціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп"
простягнення 215250,00 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Багнюк І.І.
Представники сторін:
від позивачаКаракоця О.Р., довіреність №4543-К-О від 23.10.2018;
від відповідачане з'явились;
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" 215250,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.06.2018 позивачем було здійснено помилковий переказ грошових коштів в сумі 215250,00 грн на рахунок відповідача, однак, останній всупереч вимог позивача не вчинив жодних дій, направлених на повернення (перерахування) безпідставно набутих коштів Акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 відкрито провадження у справі №910/1477/19; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 14.03.2019; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
У підготовчому засіданні 14.03.2019 було оголошено перерву до 10.04.2019. Сторонам направлено виклик у судове засідання 10.04.2019 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України
04.04.2019 від відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 відзив відповідача на позов залишено без розгляду; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.05.2019.
Представник позивача в судове засідання 08.05.2019 з'явився, позовні вимоги підтримав.
Відповідач у судові засідання свого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Про проведення судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103049495181, №0103049679185 та №0103049667039.
В судовому засіданні 08.05.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -
Як зазначив позивач у позовній заяві, 20.06.2018 Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" було помилково переказано грошові кошти в сумі 215250,00 грн з карткового рахунку № НОМЕР_1 платника ОСОБА_1 (індивідуальний номер НОМЕР_2 ) на рахунок № НОМЕР_3 отримувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" (ідентифікаційний код 30221264), банк одержувача АТ "Прокредит Банк", що підтверджується випискою банку за картковим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період 20.06.2018 по 23.06.2018, дублікатом квитанції №0.0.1066258345.1 від 20.06.2018 року та меморіальним ордером №@2PL340038 tr.D2P1I0621AQUQ6 1 від 21.06.2018.
Також за здійснення даної операції з карткового рахунку НОМЕР_1 платника - ОСОБА_1 (індивідуальний номер НОМЕР_2 ) Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" списано комісію у розмірі 1000,00 грн згідно тарифів позивача та укладеного між платником і банком договору.
23.06.2018 Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" здійснено відшкодування в сумі 216250,00 грн з рахунку № НОМЕР_4 на картковий рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період 20.06.2018-23.06.2018 та меморіальним ордером №I06237Q0Z8 tr.SAMBI06237Q0Z8 1 від 23.06.2018.
Разом з цим 23.08.2018 позивачем було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" лист №20.1.0.0.0/7-180731/2053 від 31.07.2018 з вимогою про повернення помилково перерахованої суми у розмірі 215520,00 грн на рахунок позивача, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи та реєстром згрупованих поштових відправлень-рекомендованих листів від 23.08.2018.
Спір у справі виник внаслідок неповернення відповідачем помилково перерахованих на його рахунок Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" грошових коштів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Згідно п.1.24 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
За змістом п.1.4 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.
Абзацом 2 підпункту 32.3.1 п.32.3 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення.
Пунктом 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 визначено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Відповідно до п.2.36 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного отримувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У разі невиконання банком цієї вимоги отримувач, якому призначалися кошти, має право в порядку, установленому законодавством України, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному законодавством України. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним отримувачем. Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення.
За змістом п.2.37 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 переказану неналежним отримувачем згідно з повідомленням суму коштів банк направляє на погашення дебіторської заборгованості. У разі несвоєчасного повернення неналежним отримувачем коштів банк, що надсилав повідомлення, має право вимагати в установленому законодавством України порядку сплати цим отримувачем пені у визначеному законодавством України розмірі. У разі неповернення коштів неналежним отримувачем добровільно банк, з вини якого кошти зараховані цьому отримувачу не за призначенням, стягує їх в судовому порядку. Спори між банком, з вини якого здійснено помилковий переказ коштів, та неналежним отримувачем цих коштів вирішуються в судовому порядку.
Як слідує з наявних в матеріалах справи документів, Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" було здійснено переказ грошових коштів в сумі 215250,00 грн з карткового рахунку № НОМЕР_1 платника ОСОБА_1 (індивідуальний номер НОМЕР_2 ) на рахунок № НОМЕР_3 отримувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" (ідентифікаційний код 30221264), банк одержувача АТ "Прокредит Банк", внаслідок чого списано з рахунку ОСОБА_1 комісію у розмірі 1000,00 грн.
З огляду на те, що означений переказ був проведений банком помилково, 23.06.2018 Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" здійснено відшкодування в сумі 216250,00 грн з рахунку № НОМЕР_4 на картковий рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною випискою з карткового рахунку останнього та меморіальним ордером.
Як наслідок, 23.08.2018 позивач надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" лист №20.1.0.0.0/7-180731/2053 від 31.07.2018 з вимогою про повернення помилково перерахованої суми у розмірі 215520,00 грн на рахунок позивача, однак відповідач відповіді на вказаний лист не надав, помилково перераховані банком кошти не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч.1 ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
За висновками суду, матеріалами розглядуваної справи підтверджується, що Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" без достатніх правових підстав, тобто помилково, було перераховано грошові кошти у розмірі 215250,00 грн на рахунок відповідача, який на вимогу позивача означені грошові кошти не повернув, тобто зберіг їх за рахунок іншої особи без достатніх правових підстав, а отже банк, з огляду на приписи ст.1212 Цивільного кодексу України вправі вимагати повернення йому вказаних грошових коштів у зазначеному розмірі.
На підставі викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача 215250,00 грн безпідставно отриманих коштів є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 3228,75 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" (03134, м.Київ, вул.Жмеринська, будинок 30, ідентифікаційний код 30221264) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 215250 (двісті п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн 00 коп. безпідставно отриманих коштів та 3228 (три тисячі двісті двадцять вісім) грн 75 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 14.05.2019
Суддя Ю.М.Смирнова