ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
07.05.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/219/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М.А., секретар судового засідання Феденько Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"
про стягнення страхового відшкодування в сумі 38 310,06 грн.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
До Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 38 310,06 грн.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 02.04.2019.
Ухвалами Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2019 та 16.04.2019 суд постановив відкласти розгляд справи на 16.04.2019 та 07.05.2019 відповідно.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, клопотанням (вих. № ЮКК/192126 від 15.04.2019; вх. № 6504/19 від 15.04.2019) просив суд розглянути справу за відсутності позивача (представників позивача), позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неприбуття суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, вручене відповідачу 19.04.2019, що свідчить про обізнаність стосовно розгляду судом даного спору (вх. № 7944 від 25.04.2019).
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні норми містяться в частині 9 статті 165 ГПК України.
Згідно ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд встановив наступне.
03.05.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та Марущак Оксаною Григорівною (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2802-18-00089, предметом якого є страхування транспортного засобу "Toyota Corola", державний номер НОМЕР_1 .
15.08.2018 о 17:13 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Toyota Corola", державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу "Renault Duster", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3018228596194438, виданої Управлінням патрульної поліції у Івано-Франківській області та постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 07.11.2018 у справі № 341/1561/18, вищевказана дорожньо-транспортна подія сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 Андрія Ігоровича Правил дорожнього руху.
Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3018228596194438, виданої Управлінням патрульної поліції у Івано-Франківській області та постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 07.11.2018 у справі № 341/1487/18, вищевказана дорожньо-транспортна подія сталася внаслідок порушення ОСОБА_4 Григорівни Правил дорожнього руху.
17.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування і надала всі необхідні документи.
30.10.2018 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі рахунку № ВДиС-0038681 від 29.08.2018 складено страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування до нього.
На підставі вищевказаних документів Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 78 620,11 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30.08.2018 № 18257.
Цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Renault Duster", державний номер НОМЕР_2 станом на 15.08.2018 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Галицька" згідно полісу серії АМ № 000503063.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу від 12.02.2019 № ЮКК/19178. Докази направлення містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем страхового відшкодування.
Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими виходячи з наступного.
При вирішенні даного спору суд враховує положення ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відповідно до якої господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 354 ГК України). Вказане положення кореспондується зі ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування".
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування. Як встановлено судом позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування та звернувся до відповідача, яким застраховано автомобіль, що відповідно до постанови суду від 07.11.2018 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, з вимогою про відшкодування виплаченої суми страхового відшкодування.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.
Суд звертає увагу на те, що позивачем неправильно визначено характер спірних правовідносин, не розмежовано поняття "регрес" та "суброгація".
Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Відповідно до норм статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
А регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане саме з регресною вимогою.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування". Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/9320/15-ц.
Згідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини, а розмір частки відшкодування шкоди визначається відповідно до ступеня вини кожного із учасників дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом "Renault Duster", державний номер НОМЕР_2 , встановлена постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 07.11.2018 у справі № 341/1561/18.
Окрім того, постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 07.11.2018 у справі № 341/1487/18 також встановлено вину особи, яка керувала транспортним засобом "Toyota Corola", державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи притягнення водіїв обох транспортних засобів, які брали участь у дорожньо-транспортній пригоді до адміністративної відповідальності, а також пошкодження обох автомобілів, суд вважає, що ступінь вини учасників дорожньо-транспортної пригоди однаковий, тому розмір відшкодування має становити 50 відсотків пропорційно ступеню вини.
Як встановлено судом, позивачем з урахуванням ремонтної калькуляції від 29.08.2018 № ДККА-62310 та рахунку від 29.08.2018 № ВДиС-0038681, на підставі складеного страхового акту від 30.08.2018 № ДККА-62310 сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу в сумі 78 620,11 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30.08.2018 № 18257 із призначенням платежу страхове відшкодування 03.05.2018, страховий акт від 30.08.2018 № ДККА-62310; Марущак ОСОБА_5 .
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, з положень статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу.
У той же час, виходячи з вимог ч. ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення страхового відшкодування без врахування фізичного зносу.
Відповідно до пункту 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика) відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
У пункті 7.38 Методики вказано, значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 7 років - для інших легкових КТЗ.
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у справі № 910/22886/16 від 01.02.2018.
Як вбачається з Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2802-18-00089 від 03.05.2018 застрахований автомобіль "Toyota Corola", державний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску. Тобто, в даному випадку експлуатація автомобіля не перевищує 7 років, відповідно коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю. Крім того суд зазначає, що вищезазначеним договором страхування також не передбачено зняття коефіцієнта фізичного зносу деталей.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом страхування цивільно-правової відповідальності винної особи № АМ/000503063 передбачено, що ліміт за шкоду майну становить 100 000,00 грн, а франшиза - 1 000,00 грн.
Судом встановлено, що при зверненні до суду з відповідним позовом, позивачем зменшено заявлену до стягнення суму на розмір франшизи - 1 000,00 грн.
Суд зазначає, що реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/9396/17 від 13.03.2018).
В матеріалах справи наявне платіжне доручення від 30.08.2018 № 18257 про виплату страхового відшкодування.
Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/000503063 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлення судом обопільної вини учасників у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в сумі 38 310,06 грн (78 620,11 грн страхового відшкодування : 2 - 1 000,0 грн франшиза).
За правилами, встановленими п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір по справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 75, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України
позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в сумі 38 310,06 грн задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 22; ідентифікаційний код 22186790) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, літ. А; ідентифікаційний код 30859524) 38 310,06 грн (тридцять вісім тисяч триста десять гривень 06 копійок) страхового відшкодування та 1 921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п.п 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.05.2019.
Суддя М.А. Шіляк