вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.05.2019м. ДніпроСправа № 904/5274/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.
за позовом Приватного підприємства "РЕНТА-СЕРВІС", м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "САМОЦВІТ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором суборенди №6/2 від 01.10.2017р.
Представники:
від позивача: Коваль В.Ф., дов. №б/н від 12.03.2019р.
від відповідача: Душацький С.С., дов.№7/11 від 07.10.2018р.
Приватне підприємство "РЕНТА-СЕРВІС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "САМОЦВІТ" заборгованості по відновленню орендованого приміщення у розмірі 26 104,00 грн. та неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 65 123,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору суборенди нежитлового приміщення №6/2 від 01.10.2017р. в частині своєчасного повернення приміщення та пошкодженням орендованого приміщення.
Ухвалою суду від 03.01.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без участі представників сторін.
22.02.2019р. відповідачем надано відзив на позов, у якому він проти позову заперечує, посилаючись на те, що у відповідності до п.6.5 Договору Відповідачем було направлено на адресу Позивача письмове повідомлення про дострокове припинення Договору суборенди №6/2, на підставі якого сторонами обопільно було погоджено 29.03.2018р. як дату розірвання Договору та останній день суборенди. Однак, з настанням дати закінчення суборенди з невідомих причин Позивач почав усіляко ухилятися від підписання документів щодо повернення орендованого приміщення. Зокрема, Позивач ухилявся від отримання будь-якої поштової кореспонденції Відповідача, про що свідчить копія цінного листа повернутого з причини закінчення встановленого строку зберігання. Лише 15.05.2018р. представнику Відповідача випадково вдалося особисто вручити лист вих. № 15/05-1 до приймальні Позивача, про що свідчить вх.№03-05 від 15.05.2018р. із доданими Додатковою угодою до Договору №6/2 та Актом прийому-передачі (повернення) приміщення від 29.03.2018р. Протягом договірних правовідносин з 01.10.2017р. по 29.03.2018р. з його боку належним чином виконувались усі договірні зобов'язання, а тому у Позивача не могло бути будь-яких претензій стосовно виконання Договору та як наслідок були відсутні підстави у не підписанні Акту прийому передачі (повернення) приміщення, а саме: у нього на момент припинення Договору - станом на кінець березня 2018 року, була відсутня заборгованість по сплаті орендної плати перед Позивачем. Також ним було сплачено 30% від місячної орендної плати для відновлення, покращення стану місць загального користування, прилеглої до будівлі території та інфраструктури Об'єкта оренди в цілому згідно н.6.9 Договору. Крім того, посилання позивачем на те, що об'єкт суборенди був пошкоджений ним не відповідає дійсності. Оскільки він повертав об'єкт суборенди в стані, не гіршому, ніж зафіксований в акті прийому-передачі Приміщення (Додаток №1), з урахуванням його нормального зносу. Протягом шести місяців користування приміщенням з боку Відповідача не здійснювались жодні технічні переоснащення, ні модернізація без письмового погодження з Позивачем. Місцезнаходженням керівництва та адміністрації Суборендодавця є м. Полтава, вул. Ветеринарна, буд.22., тому представники Позивача протягом строку суборенди мали право безперешкодного доступу до орендованого Відповідачем приміщення та мали змогу здійснювати контроль за використанням приміщення. Проте, за весь цей час будь-яких зауважень чи нарікань па порядок використання Відповідачем приміщення або стан об'єкта суборенди від Позивача не надходило.
04.03.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що твердження Відповідача щодо «усілякого ухилення від підписання документів про повернення орендованого приміщення та ухилення від отримання будь-якої поштової кореспонденції» є безпідставними та не відповідають дійсності, не підтверджуються жодним доказом. Позивач вказав, що на початку березня 2018 року він направив проект Додаткової угоди про дострокове розірвання Договору суборенди № 6/2 та проект акта прийому-передачі приміщення, з орієнтовною датою розірвання 29.03.2018 року. Але, Відповідач не з'явився для передачі приміщення за Актом прийому-передачі приміщення, не визначив уповноважену особу для передачі приміщень та ключів від них.
22.02.2019р. від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якій зазначив, що Позивачем не додано жодних належних та достатніх доказів в підтвердження направлення йому проектів Додаткової угоди про дострокове розірвання Договору суборенди та акту прийому-передачі приміщення. За твердженням відповідача, березень 2018 року був останнім місяцем оренди приміщення, тому відповідно ТОВ «САМОЦВІТ» знаходилося в ньому до 29.03.2018р. Також, ані керівником регіонального структурного підрозділу в м. Полтава Гриценком В.С., ані керівником ТОВ «САМОЦВІТ» Вишницьким С.А., не надавалось жодних повноважень ФОП Марченко С.А. на здійснення будь-яких дій з укладення, підписання документів від ТОВ «САМОЦВІТ» щодо зміни чи припинення договірних правовідносин з Позивачем.
Відповідач вказує, що неможливо визначити зображення якого саме приміщення зафіксовано на фотографіях наданих позивачем, та чи зроблені ці знімки за адресою зазначеною в договорі, а не в іншій будівлі, так же і неможливо визначити дату здійснення зазначених знімків. Крім того, жодного документу про фіксування фактів переоснащень, переобладнань Відповідачем орендованого приміщення, чи вимог до Відповідача про усунення таких переоснащень Позивачем не надано. Відсутні також будівельні експертні висновки із встановленням фактів здійснення тих чи інших переоснащень, переобладнань орендованого ТОВ «САМОЦВІТ» приміщення, із зазначенням часу їх здійснення, тощо.
10.05.2019р. позивачем надані пояснення на предмет доданих до справи доказів.
10.05.2019р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
01.10.2017р. між Приватним підприємством "РЕНТА-СЕРВІС" (суборендадавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "САМОЦВІТ" (суборендар) укладено договір суборенди №6/2 нежитлового приміщення від 01.10.2017р. (договір суборенди)
Згідно п.2.1 договору суборенди Суборендодавець зобов'язується передати суборендарю в строкове платне користування офісне приміщення, що знаходиться у нежитловій будівлі, розташованій за адресою: м. Полтава, вул. Ветеринарна, 22, загальною площею 186,6м2 (орендоване Приміщення / об'єкт суборенди), а Суборендар зобов'язується прийняти дане приміщення, своєчасно оплачувати Суборендодавцю плату за користування на умовах, визначених даним договором (орендну плату) та після припинення цього договору повернути об'єкт суборенди Суборендодавцю в належному стані.
Відповідно до п. 2.2 договору суборенди, вказані у п.2.1 договору приміщення знаходяться у користуванні суборендодавця на підставі договорів оренди та суборенди від 01.10.2017р.
Згідно п.2.3, 2.4 договору суборенди, призначення орендованого приміщення: офісне приміщення. Об'єкт суборенди може бути використаний для інших цілей чи здійснення іншої господарської діяльності лише при умові письмового погодження з суборендодавцем.
Відповідно до п. 2.5 договору суборенди строк суборенди складає з 01.10.2017р. до 31.10.2018р.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до п.4.1.1 договору суборендодавець зобов'язаний протягом 3 календарних днів з дати укладання договору передати суб'єкт суборенди суборендарю по акту прийому - передачі (додаток №1).
Актом прийому - передачі від 01.10.2017р. (а.с.19) позивач передав відповідачу у тимчасове користування офісне приміщення, зазначене у п.2.1 договору суборенди.
Пунктом 5.1 Договору суборенди з урахуванням протоколу розбіжностей встановлено, що розмір щомісячної орендної плати за користування зазначеним об'єктом суборенди (офісне приміщення) становить:
12 129,00 грн. (без ПДВ) в період з « 01» жовтня 2017 року по « 31» жовтня 2017 року,
16 607,40 грн. (без ПДВ) в період з « 01» листопада 2017 року по « 30» квітня 2018 року,
12 129,00 грн. (без ПДВ) в період з « 01» травня 2018 року по « 31» жовтня 2018 року.
Відповідно до п.5.4. Договору суборенди орендна плата вноситься Суборендарем самостійно (незалежно від виставлення рахунку) до п'ятого числа місяця, за який здійснюється платіж.
При проведенні безготівкових розрахунків Суборендар проводить оплату за платіжними реквізитами та на банківський рахунок Суборендодавця, що зазначений в Розділі 10 даного Договору, та відповідно до чинного податкового законодавства України чітко зазначає призначення платежу.
Як було з'ясовано у судових засіданнях, на дату подання позовної заяви заборгованість з орендної плати у відповідача відсутня, що не заперечувалось представником позивача та зокрема підтверджується платіжними дорученнями № 227 від 10.10.2017р., № 439 від 17.11.2017р., № 585 від 13.12.2017р., № 913 від 09.02.2018р., № 1081 від 30.03.2018р., № 1080 від 30.03.2018р., № 1191 від 18.05.2018р. (а.с. а.с 84-90).
Згідно з пунктом 6.4. Договору суборенди дія його припиняється внаслідок:
- закінчення строку, на який він укладений;
- загибелі орендованого Приміщення;
- за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду;
- банкрутства Суборендодавця чи Суборендаря;
- у зв'язку з припиненням терміну Договору оренди та/або договору суборенди, що вказані в п.2.2;
- у разі відмови Сторони від Договору.
Пунктом 6.5 договору суборенди з урахуванням протоколу розбіжностей визначено, що при бажанні дострокового припинення дії даного договору Суборендар письмово попереджає про це Суборендодавця не пізніше ніж за 3 місяці. В разі недотримання строку, передбаченого п.6.5 договору, Суборендар повинен виплатити Суборендодавцю штраф в розмірі місячної орендної плати за весь строк, передбачений п.6.5 даного договору.
Листом вих. № б/н без дати (а.с.30), отриманим позивачем 29.12.2017р. за вх. № 20-12, Суборендар звернувся до Суборендодавця з повідомленням про дострокове розірвання Договору №6/2 суборенди нежитлового приміщення від 01.10.2017р.
Однак, як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів щодо узгодження сторонами часу підписання акту приймання - передачі приміщення та обхідного листа.
Листом № 15/05-1 від 15.05.2018р. (а.с.33) відповідач зазначив, що у зв'язку зі зволіканням позивача прийняти приміщення з користування він не може оформити акти приймання передачі за договором суборенди. Крім того, відповідач направив позивачу підписані зі свого боку примірники додаткової угоди від 05.03.2018р. про припинення договору суборенди № 6/2 з 29 березня 2018 року та підписані зі свого боку примірники акту приймання-передачі приміщення від 29.03.2018р.
Як вбачається з відмітки, даний лист № 15/05-1 від 15.05.2018р. отриманий нарочно позивачем 15.05.2018р. за вх. № 03-05.
Відповідно до п.3.3. Договору, в редакції протоколу розбіжностей, в разі припинення дії Договору з підстав, зазначених в п. 6.3, 6.4 даного Договору, Суборендар протягом 3 робочих днів з дати такого припинення повинен повністю звільнити орендоване приміщення i передати по акту прийому - передачі приміщення (Додаток№3). Підставою для підписання акту прийому - передачі приміщення є належним чином оформлений обхідний лист (додаток №2).
Відповідно до пункту 4.3.11. Договору суборенди Суборендар зобов'язаний по закінченню строку Договору суборенди повернути об'єкт суборенди у строк i на умовах, передбачених п.3.3. Договору та в стані, не гіршому, ніж зафіксований в акті прийому-передачі Приміщення (Додаток № 1), з урахуванням його нормального зносу.
Пунктом 4.3.13. Договору суборенди визначено, що Суборендар зобов'язаний, при припиненні дії даного Договору згідно п.п. 6.3. - 6.4. належним чином оформити обхідний лист та в термін, передбачений п.3.3. Договору, повернути його Суборендодавцю до підписання акту прийому-передачі.
Однак, всупереч вимогам, встановленим у п. 3.3 Договору, у період з 29 березня 2018 року по даний час відповідач не оформив належним чином обхідний лист, який є підставою для підписання акту прийому - передачі приміщення. Крім того, відповідач не визначив дату, час та уповноважену особу для передачі приміщення.
Нормою частини 1 статті 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 631 ЦК України передбачено, зокрема, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Направляючи лист № б/н без дати (а.с.30), отриманий позивачем 29.12.2017р. за вх. № 20-12, відповідач скористався своїм правом на дострокове припинення договору в односторонньому порядку, визначеним умовами п. 6.5 договору.
Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно частини 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Згідно з п. 3.5. Договору після припинення дії договору на підставі п.6.3. п.6.4. та до моменту підписання акту прийому-передачі (повернення) приміщення від Суборендаря Суборендодавцю, Суборендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за кожен день такого користування Приміщенням у розмірі середньоденної орендної плати, визначеної п.5.1.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що договір суборенди № 6/2 від 01.10.2017р. припинив свою дію 29.03.2018р., але приміщення належним чином не було повернуто позивачу.
На виконання зобов'язання за договором оренди, особа вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття, як підтвердження виконання нею зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №1/5005/5719/2011 від 20.03.2012).
Проте відповідачем не надано доказів щодо звернення до суду із вимогою про прийняття від неї майна, яке було предметом спірного договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття.
За поясненнями позивача, 21.05.2018 року за участю представника відповідача - Марченка С.А. проведено огляд об'єкту суборенди та складений Акт огляду нежитлового приміщення від 21.05.2018р. (а.с.28).
Під час огляду офісного приміщення були виявлені пошкодження (а.с.39-49), які не відносяться до нормального зносу, а саме:
- пошкоджені вхідні двері, а саме: відсутній врізний механічний замок та поламана вхідна ручка;
- пошкодження фарбового покриття на вcix стінах приміщення, (надриви шпалер, свердління отворів, плямування) - (загальна площа 375 кв.м.);
- демонтовані двоє міжкімнатних дверей;
- демонтовані розетки - 4 шт.;
- демонтований светильник растровий на підвісній стелі (комплект ЛВО 4 х 18) - 1 шт.; - не працюють лампи освітлення ЛБ-1 у светильниках - 84 шт.
Загальна вартість відновлювальних робіт за розрахунком позивача становить - 26 104,00 грн. (а.с.58).
Частиною 3 ст. 285 ГК України визначено, що Орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до п.5.10 договору суборенди датою припинення нарахування орендної плати вважається дата підписання обома сторонами акту прийому - передачі приміщення про повернення орендованого приміщення від суборендаря до суборендодавця.
Але як вбачається з матеріалів справи, акту прийому - передачі приміщення про його повернення не було підписано сторонами.
Відповідно до п.8.5 договору суборенди з урахуванням протоколу розбіжностей, в разі, коли суборендатор не виконує обов'язку щодо повернення приміщення у термін, передбачений п.3.3 даного договору, Суборендодавець має право вимагати від суборендаря сплати неустойки у розмірі місячної орендної плати за користування приміщенням за весь час такого прострочення.
Претензією № 04-06 від 27.06.2018р. (а.с.50) позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості за пошкодження орендованого приміщення в розмірі 26 104,00 грн. і нараховану неустойку за несвоєчасне повернення об'єкту суборенди в сумі 40 865,40 грн. за офісне приміщення та про необхідність її погашення.
Суборендар в своїй відповіді на претензію за № 17/08-1 від 17.08.2018р. (а.с.52) зазначив, що йому відмовлено в підписанні акту приймання - передачі приміщення та угоди про дострокове розірвання договору суборенди, а також залишилося його майно, а саме: 7 кондиціонерів, яке просить йому повернути. Зафіксовані в акті огляду пошкодження та дані щодо загальної вартості відновлювальних робіт не мають належного обґрунтуванні та не можуть створювати обов'язків для суборендаря.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Враховуючи те, що станом на час слухання справи відповідач не повернув об'єкт суборенди, а позивач не прийняв його у зв'язку з наявністю численних недоліків, які відповідач не усував за договором № 6/2 від 01.10.2017р., згідно п.8.5 договору за ним утворилась заборгованість у вигляді неустойки в розмірі 65 123,40 грн. за період з квітня 2018р. по серпень 2018р.
Тому, вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі 65 123,40 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості по відновленню орендованого приміщення у розмірі 26 104,00 грн. суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам. Вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою, згідно із ст.623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і неодержаних доходах.
Згідно п. 8.4 договору Суборендар зобов'язаний відшкодувати усі витрати Суборендодавця на відновлення стану приміщення, якщо його погіршення сталося з вини Суборендаря, або здійснити таке відновлення за свій рахунок. Розмір і порядок витрат на відновлення стану Приміщення фіксується Сторонами та встановлюється за їх взаємного погодження. В разі коли Суборендар ухиляється від встановлення розміру шкоди, завданої Приміщенню, розмір шкоди встановлюється представниками Суборендодавця та/або Розпорядника майна.
Позивач зазначає, що 21.05.2018р. комісією було проведено огляд об'єкту суборенди та складений Акт огляду нежитлового приміщення від 21.05.2018р. за участю представника відповідача - Марченко С.А.
Однак, матеріали справи не містять, та позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 є уповноваженою особою на представлення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "САМОЦВІТ".
Враховуючи викладене, розглянувши матеріали справи, суд не погоджується з твердженнями позивача, що збитки в розмірі 26 104,00 грн. мали місце внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання, а також звертає увагу на те, що позивач не надав жодного доказу яким чином ним визначено вартість заявлених збитків
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 26 104,00 грн. збитків є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції'звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з'ясував чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.
Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САМОЦВІТ" (49000, м. Дніпро, вул. Лейтенанта Роя, буд.30, код ЄДРПОУ 13473378) на користь Приватного підприємства "РЕНТА-СЕРВІС" (36008, м. Полтава,вул. Ветеринарна, 22, код ЄДРПОУ 13473378) неустойку за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 65 123,40 грн. та судовий збір в розмірі 1 257,82 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.05.2019
Суддя С.П. Панна