ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 травня 2019 року Справа № 906/927/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Драчук В.М.
за участю представників:
позивача: Ясинецька Н.М. адвокат
відповідача: не з"явився
третьої особи: не з"явився
прокурора Марщівська О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 у справі № 906/927/18 (суддя Тимошенко О.М., м.Житомир, повний текст складено 27.02.2019)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя"
до Житомирської районної державної адміністрації
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
на стороні відповідача Державного підприємства "Івано-Франківський військовий
ліспромкомбінат"
про визнання недійсним розпорядження №7 від 06.01.05
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.01.2019 вх.№1967 а.с. 149) в якому просить визнати недійсним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області №7 від 06 січня 2005 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж і виготовленню державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Державному підприємству “Івано-Франківський ліспромкомбінат” МО України на земельну ділянку площею 491,1265 га. в частині площі куди увійшла земельна ділянка площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, яка необхідна для обслуговування та на якій знаходиться цілісний майновий комплекс - база відпочинку “Перлина” за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с/рада Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал №4, виділ 9, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Перлина Заріччя”.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 у справі № 906/927/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" задоволено. Визнано частково недійсним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області №7 від 06.01.2005 в частині, яка стосується земельної ділянки площею 7,5550 га, яка на день ухвалення цього судового рішення має кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, на якій знаходиться належний на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" цілісний майновий комплекс база відпочинку за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с/р Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал 4, виділ 9.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення з моменту набуття позивачем права власності порушує право позивача на користування земельною ділянкою, яке передбачене статтею 120 ЗК України, та підлягає захисту шляхом визнання частково недійсним спірного розпорядження в частині, яка стосується земельної ділянки площею 7,5550 га, яка на день ухвалення цього судового рішення має кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, на якій знаходиться належний на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" цілісний майновий комплекс база відпочинку за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с/р Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал 4, виділ 9. Іншого способу захисту прав позивача при наявних обставинах не передбачено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 у справі №906/927/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю “Перлина Заріччя”.
Вважає, що підставою представництва прокуратурою Житомирської області в суді Житомирської районної державної адміністрації стало порушення інтересів держави у сфері дотримання вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, а також порушення порядку вилучення вказаних земель із постійного користування.
Зокрема, прокурор в апеляційній скарзі відзначив, що Житомирська районна державна адміністрація не здійснює захист інтересів держави у цій сфері, оскільки представника в судове засідання не направили, з приводу заявлених позовних вимог не заперечували, рішення у справі №906/927/18 в апеляційному порядку не оскаржували. Таким чином, позиція Житомирської районної державної адміністрації суперечить інтересах держави в частині дотримання порядку вилучення земель лісогосподарського призначення із користування.
Скаржник зазначає, що рішення суду в даній справі ухвалене судом першої інстанції без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, неправильним застосуванням статей 328, 377 Цивільного кодексу України та статей 120, 122 Земельного кодексу України, що відповідно до статей 275, 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.
Крім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що спірне розпорядження прийняте 06.01.2005, а об'єкт нерухомості ТОВ “Перлина Заріччя” придбане 15.05.2009, тому на час прийняття розпорядження права товариства у спірних відносинах жодним чином не були порушені, а тому підстав для звернення ТОВ “Перлина Заріччя” з позовом про визнання розпорядження недійсним не було.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 у справі № 906/927/18 та розгляд апеляційної скарги призначено на 08 травня 2019 року.
15.04.2019 на адресу суду від ТОВ “Перлина Заріччя” надійшла заява, в якій просить залишити апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області без розгляду та повернути апеляційну скаргу заявнику.
15.04.2019 на адресу суду від ТОВ “Перлина Заріччя” в якому просить суд закрити апеляційне провадження у справі №906/927/18 відкрите за апеляційною скаргою Заступника прокурора Житомирської області на підставі ч.1 п.2 ст.264 ГПК України, у зв'язку з відсутністю у особи, яка подала апеляційну скаргу процесуальної дієздатності.
06.05.2019 на адресу суду від ТОВ “Перлина Заріччя” надійшов відзив в якому просить суд залишити апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 по справі №906/927/18 без змін.
Прокурор в судовому засіданні 08.05.2019 підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Щодо задоволення заяв позивача про залишення апеляційної скарги без розгляду та закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Житомирської області заперечувала, вважає їх такими, що не відповідають приписам ст.131-1 Контитуції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Адвокат позивача в судовому засіданні 08.05.2019 апеляційну скаргу заперечила в повному обсязі з підстав викладених у відзиві та пояснень наданих в судовому засіданні. Крім того, підтримала заяви подані до апеляційного суду щодо залишення апеляційної скарги без розгляду та закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Житомирської області. Разом з тим, під час пояснень щодо поданих вищезазначених клопотань адвокат позивача відзначила про безпідставне пропущення прокурором строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 по справі №906/927/18.
В судове засідання 08.05.2019 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомило.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".
Заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів відмовляє в задоволенні заяв ТОВ “Перлина Заріччя” про залишення апеляційної скарги Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації без розгляду та повернення апеляційної скарги заявнику в порядку п.1 ч.5 ст.260 ГПК України та про закриття апеляційного провадження у справі 906/927/18 відкрите за апеляційною скаргою поданою Заступником прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації на підставі п.2 ч.1 ст. 264 ГПК України, у зв'язку з відсутністю у особи, яка подала апеляційну скаргу процесуальної дієздатності, з наступних підстав.
15.04.2019 на адресу суду від ТОВ “Перлина Заріччя” надійшла заява про залишення апеляційної скарги без розгляду і повернення апеляційної скарги Заступника прокурора Житомирської області на підставі п.1 ч.5 ст.260 ГПК України. В обґрунтування даної заяви позивач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду викладену у постанові від 06.02.2019 по справі №927/246/18 в якій викладено правовий аналіз суду касаційної інстанції щодо повноважень прокурора представляти інтереси держави у випадках коли прокурор заявляє позов в інтересах держави, вважає що у даній справі відсутні підстави для представництва інтересів держави прокурором, що свідчить про заявлення апеляційної скарги особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є підставою для залишення апеляційної скарги без розгляду та повернення апеляційної скарги заявнику в порядку п.1 ч.5 ст. 260 ГПК України.
Пунктом 1 ч.5 ст. 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
15.04.2019 на адресу суду від ТОВ “Перлина Заріччя” надійшов відзив, текст якого повторює текст заяви позивача про залишення апеляційної скарги без розгляду і повернення апеляційної скарги Заступника прокурора Житомирської області на підставі п.1 ч.5 ст.260 ГПК України. Проте в прохальній частині відзиву позивач виклав прохання про закриття апеляційного провадження у справі 906/927/18 відкрите за апеляційною скаргою поданою Заступником прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації на підставі п.2 ч.1 ст. 264 ГПК України, у зв'язку з відсутністю у особи, яка подала апеляційну скаргу процесуальної дієздатності.
Пункт 2 ч.1 ст. 264 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Враховуючи вищевикладені заяви позивача, колегія суддів звертає увагу, на те що апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 подано заступником прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Так, відповідно до абзацу 1 частини 3 та абзаців 1, 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.
В силу положень ч. 6 ст. 23 названого Закону під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.
Колегія суддів відзначає, що прокурор не брав участі у судовому процесі під час розгляду справи в суді першої інстанції та подав апеляційну скаргу на судове рішення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь-якій із п'яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
В силу положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).
Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Враховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
У даному випадку ТОВ “Перлина Заріччя” при підготовки заяв про залишення апеляційної скарги Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації без розгляду та повернення апеляційної скарги заявнику в порядку п.1 ч.5 ст.260 ГПК України та про закриття апеляційного провадження у справі 906/927/18 відкрите за апеляційною скаргою поданою Заступником прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації на підставі п.2 ч.1 ст. 264 ГПК України не взято до уваги той факт, що звернення прокурора за позовом в інтересах держави в особі іншої особи та ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без його участі, є окремими процесуальними діями, які не залежать одна від одної і не є взаємопов'язаними та помилково їх ототожнено, у зв'язку з чим позивачем у вищевикладених заявах здійснено помилковий висновок про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з апеляційною скаргою.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування підстав звернення прокурора з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації, прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері дотримання вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, а також порушення порядку вилучення вказаних земель із постійного користування та невжиття заходів адміністрацією заходів щодо захисту інтересів держави у цій сфері, оскільки представника в судове засідання в суді першої інстанції не направили, з приводу заявлених позовних вимог не заперечували, рішення у даній справі в апеляційному порядку не оскаржували.
Пунктом 3 ч.3 ст.16 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” встановлено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів;
Відповідно п.2 ч.1 ст.21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Приписами статті 17 Земельного кодексу України визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. б) ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції на дату прийняття оскаржуваного розпорядження), районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.
Згідно ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.
В свою чергу відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Інтереси держави у пред'явлені прокурором апеляційної скарги полягають у захисті права власності держави на землю, яка, відповідно до ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави.
Таким чином, при поданні заступником прокурора Житомирської області апеляційної скарги у справі №906/927/18, останній діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18, на яку посилається позивач у вищезгаданих заявах, є відмінною від правовідносин у даній справі, оскільки у названій справі Верховним Судом підтримав постанову апеляційної інстанції якою позовну заяву прокурора залишено без розгляду, тобто в справі учасником якої він є з моменту відкриття провадження у справі судом першої інстанції.
Колегія суддів також не бере до уваги посилання позивача на постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 у якій зазначено про погодження касаційного господарського суду із висновками апеляційного господарського суду про те, що прокурор у зверненні з позовом до суду не визначив орган (органи), уповноважений здійснювати державою відповідні функції у спірних правовідносинах, що не було враховано судом першої інстанції.
Натомість у справі № 906/927/18, що розглядається, заступником прокурора Житомирської області апеляційна скарга подана в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації, як органу, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, проте не вжив належних заходів щодо оскарження судового рішення.
За вищенаведених обставин, враховуючи правомірність звернення заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації у справі №906/927/18 з апеляційною скаргою до суду, колегія суддів не вбачає правових підстав для залишення апеляційної скарги без розгляду або закриття даного апеляційного провадження.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №918/47/18.
Заявлену в судовому засіданні 08.05.2019 в усній формі заяву про пропущення прокурором строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 у справі №906/927/18, колегія суддів вважає необґрунтованою, оскільки в обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду в даній справі прокурором в апеляційній скарзі відзначено, що із матеріалами справи та повним текстом рішення суду першої інстанції представник прокуратури був ознайомлений 25.03.2019 на підставі заяви від 21.03.2019 №05/1-157вих-19. В підтвердження даних обставин додав до апеляційної скарги копію відповідної заяви.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
Розглянувши заявлене прокурором клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.129 Конституції України, ст.254 Господарського процесуального кодексу України, та для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 у справі № 906/927/18 та розгляд апеляційної скарги призначив на 08 травня 2019 року тим самим поновив прокурору пропущений строк на апеляційне оскарження.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення прокурора та адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" в судовому засіданні 08.05.2018, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області слід задовольнити, а рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 у справі № 906/927/18 скасувати повністю та ухвалити нове, яким в відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 06 січня 2005 року № 7 “Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню зовнішніх меж і виготовленню державного акта на право постійного користування землею Шепетівському військовому лісгоспу Міністерства оборони України на території Новогуйвинської селищної та Зарічанської сільської рад” затверджено технічну документацію із землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок загальною площею 677,4445 га, з них на територіях: Новогуйвинської селищної ради - 186,3180 га; Зарічанської сільської ради - 491,1265 га. Дозволено Житомирському районному відділу Житомирської регіональної філії центру Державного земельного кадастру видати та здійснити державну реєстрацію державного акта на право постійного користування на землю та внести відомості до бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру(а.с. 12).
10.10.2005 Державному підприємству “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” (Шепетівський військовий лісгосп) на підставі розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 06.01.2005 №7 видано державний акт серії ЯЯ № 073506 на право постійного користування земельною ділянкою площею 491,1265 га, яка розташована на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області для ведення лісового господарства(а.с. 13).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.02.2008 по справі 6/15-НМ(а.с.61-63) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Перлина Заріччя” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про зобов'язання вчинити певні дії, позовну заяву задоволено. Вирішено Фонду державного майна України(01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) включити до Переліку об'єктів групи А державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, групу інвентарних об'єктів колишньої бази відпочинку “Перлина”, що не увійшла до статутного фонду ВАТ “Льонотекс”, орендується та обліковується Товариством з обмеженою відповідальністю “Перлина Заріччя” у складі: будівля №1 площею 102,4 кв.м, будівля №2 площею 102,7 кв.м, будівля №3 площею 102,0 кв.м, будівля №4 площею 100,8 кв.м, будівля №5 площею 102,2 кв.м, будівля складу площею 99,1 кв.м, будівля більярдної площею 144,6 кв.м, будівля їдальні площею 277,1 кв.м, будівля прохідної площею 15,4 кв.м, туалет, огорожа, які розташовані у Житомирському районі с.Зарічани, Зарічанське військове лісництво, квартал №4 та затвердити вказаний Перелік. Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Житомирській області (10008, м. Житомир, вул.1-го Травня, 20, код 13578893) на підставі затвердженого Фондом державного майна України Переліку об'єктів групи А державної власності здійснити приватизацію шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю “Перлина Заріччя” (10001, м. Житомир, провулок Меблевий, 3-а код 34788913) групи інвентарних об'єктів колишньої бази відпочинку “Перлина”, що не увійшла до статутного фонду ВАТ “Льонотекс”, а саме: будівля №1 площею 102,4 кв.м, будівля №2 площею 102,7 кв.м, будівля №3 площею 102,0 кв.м, будівля №4 площею 100,8 кв.м, будівля №5 площею 102,2 кв.м, будівля складу площею 99,1 кв.м, будівля більярдної площею 144,6 кв.м, будівля їдальні площею 277,1 кв.м, будівля прохідної площею 15,4 кв.м, туалет, огорожа, які розташовані у Житомирському районі с.Зарічани, Зарічанське військове лісництво, квартал №4.
22.05.2008 Фонд державного майна України наказом №589(а.с.64) (з урахуванням наказу ФДМУ від 25.01.2009 №291(а.с. 65)) включив до переліків об'єктів державної власності “групи А”, що підлягають приватизації, зокрема: - групу інвентарних об'єктів колишньої бази відпочинку “Перлина”, що не увійшла до статутного фонду ВАТ “Льонотекс”, у складі: будівля №1 площею 102,4 кв.м.; будівля №2 площею 102,7 кв.м.; будівля №3 площею 102,0 кв.м.; будівля №4 площею 100,8 кв.м.; будівля №5 площею 102,2 кв.м.; будівля складу площею 99,1 кв.м.; будівля більярдної площею 144,6 кв.м.; будівля їдальні площею 277,1 кв.м.; будівля прохідної площею 15,4 кв.м.; туалет, огорожа (разом із земельною ділянкою), що орендується ТОВ “Перлина Заріччя”.
Посилання позивача, що у відповідності до ст. 5-1 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції на дату наказів Фонду державного майна України №589 від 22.05.2008 (а.с.64), №291 від 25.01.2009 (а.с. 65)) група А - це єдині майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб'єкти господарювання, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані; окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано, судом до уваги не приймається, оскільки дана стаття відсутня в тексті вищезгаданого Закону в редакції на дату прийняття рішення Господарського суду Житомирської області від 20.02.2008 по справі №6/15-НМ та наказу Фонду державного майна України №589 (з урахуванням наказу ФДМУ від 25.01.2009 №291). Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України “Про приватизацію державного майна” доповнено статтею 5-1 згідно із Законом № 4336-VI від 13.01.2012.
Окрім того, з доказів наявних в матеріалах справи встановлено, що 15.05.2009 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" було укладено договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна, що підлягає приватизації шляхом викупу, за умовами якого ТОВ "Перлина Заріччя" було придбано у власність індивідуально визначене майно - групу інвентарних об'єктів колишньої бази відпочинку "Перлина", що не увійшла до статутного фонду ВАТ "Льонотекс", у складі окремих будівель з визначеними щодо кожної площами(а.с. 14-16).
У пункті 1.1. договору купівлі - продажу зазначено, що об'єкт приватизації знаходиться на земельній ділянці площею 75550 кв.м., яка огороджена металевою огорожею. Право користування на земельну ділянку не оформлено, а тому питання користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт приватизації, покупець вирішує самостійно у відповідності з чинним законодавством після набуття ним права власності на об'єкт приватизації.
Законодавством використовується поняття “єдиний майновий комплекс”, “цілісний майновий комплекс”:
Згідно зі ст.188 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV єдиний майновий комплекс є складною річчю (нерухомим майном) до складу якої, зокрема, входять інші нерухомі речі, речові права на які підлягають державній реєстрації.
Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. (ст. 191 Цивільного кодексу України).
Господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. (п.1 ст.4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-XII).
Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що придбані позивачем об'єкти нерухомості включені Фондом державного майна України до переліку об'єктів державної власності групи А як група інвентарних об'єктів колишньої бази відпочинку “Перлина”, що не увійшла до статутного фонду ВАТ “Льонотекс”, а не як цілісний (єдиний) майновий комплекс.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.06.2017 по справі № 906/602/16(а.с. 31-47) яке набрало законної сили, за позовом Заступника прокурора Житомирської області до 1. Житомирської районної державної адміністрації, 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя", за участю у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" Міністерства оборони України; 2. Міністерства оборони України про визнання недійсними розпоряджень голови Житомирської РДА, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки, додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, вирішено: Позов задоволено частково. Визнано незаконним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації №1073 від 25.09.2009 "Про надання дозволу ТОВ "Перлина Заріччя" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою передачі її в оренду для обслуговування придбаних будівель та споруд бази відпочинку "Перлина" на території Зарічанської сільської ради". Визнано незаконним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації №221 від 10.03.2010 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Перлина Заріччя" для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку "Перлина" на території Зарічанської сільської ради". Визнано незаконним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації № 687 від 08.07.2010 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Перлина Заріччя" для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку "Перлина" на території Зарічанської сільської ради". Визнано незаконним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації № 797 від 10.08.2011 "Про внесення змін до договору оренди землі". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.07.2010, укладений між Житомирською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" та зареєстрований в реєстраційному відділі Житомирської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 27.07.2010 за №04102090004. Визнано недійсною додаткову угоду від 18.08.2011 до Договору оренди земельної ділянки від 21.07.2010, укладеного між Житомирською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя". В решті позовних вимог відмовлено, зокрема щодо повернення земельної ділянки площею 7,5550 га на території Зарічанської сільської ради Житомирського району за кадастровим номером 1822082500:01:000:0220 Житомирській РДА.
Підставами задоволення позову стало те, що Міністерство оборони України згоди на припинення права користування земельною ділянкою, яка була надана в користування відповідно до державного акту серії ЯЯ № 073506 від 21.09.2005 не надавало, а Кабінетом Міністрів України будь-які постанови чи розпорядження з приводу припинення права користування вказаною земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони не приймалось. Житомирська районна державна адміністрація без відома Міністерства Оборони України розпорядилася земельною ділянкою, розташованою на території земель оборони, лісового господарства, передавши її ТОВ "Перлина Заріччя" в оренду. Таким чином, спірні розпорядження Житомирською РДА прийняті з перевищенням повноважень та з порушенням вимог закону. Таким чином, оскільки суд дійшов висновку що спірні розпорядження, на підставі яких було укладеного спірний договір оренди земельної ділянки підлягають визнанню незаконними та скасуванню, то і спірний договір оренди та додаткова угода до нього, укладений на підставі вказаних розпоряджень, підлягають визнанню недійсним.
В подальшому позивачем - ТОВ "Перлина Заріччя" було подано позов до відповідача 1 - Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", до відповідача 2 - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир, до відповідача 3 - Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп", до відповідача 4 - Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: - Державне підприємство "Житомирське лісове господарство"; - Житомирська обласна державна адміністрація; - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про визнання права на земельну ділянку, яким рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.12.2017 залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №906/870/17 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир, Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" та Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання права користування Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" земельною ділянкою кадастровий номер № 1822082500:01:000:0220 площею 7,5550 га припиненим та визнання права користування земельною ділянкою кадастровий номер № 1822082500:01:000:0220 площею 7,5550 га за Товариством з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя", відмовлено.
Господарський суд Житомирської області в рішенні від 14.12.2017 у справі №906/870/17 встановив, що рішенням господарського суду Житомирської області від 06.06.2017 у справі № 906/602/16 земельна ділянка лісогосподарського призначення, щодо якої приймались спірні розпорядження Житомирською РДА, належить до земель Міністерства оборони України, тобто є землями оборони. Земельна ділянка, яка передана в оренду на підставі спірних розпоряджень, згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою належить ДП Івано-Франковського ліспромкомбінату Міністерства оборони України (Шепетівський військовий лісгосп). Матеріали справи не містять доказів того, що право постійного користування земельною ділянкою площею 491,1265 га з кадастровим номером - 1822082500:01:000:0028, яке належить ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" згідно з Державним актом серії ЯЯ № 073506 від 21.09.2005 припинено в установленому законом порядку. З аналізу ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 120, п. "е" ст. 141 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України слідує, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу права власності або права користування. Враховуючи, що відповідач - 1 добровільно не відмовився від права постійного користування земельною ділянкою, його право постійного користування за Державним актом від 21.09.2005 на земельну ділянку площею 491,1265 га не припинено, позивач не набув права на відповідну земельну ділянку.
Крім того, в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 , якою залишено рішення господарського суду Житомирської області від 14.12.2017 у справі №906/870/17 встановлено: “Оскільки договором купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна від 15.05.2009 було продано окремі індивідуально визначені об'єкти, а не цілісний майновий комплекс, а відтак без продажу земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування зазначених будівель, відповідно позивач набув прав на ті частини земельної ділянки, які зайняті будівлями, спорудами. Згідно наявних в матеріалах справи доказів придбане позивачем індивідуально визначене майно займає площу 0,1416 га, а не 7,5550 га.
Доводи апелянта про перехід права на земельну ділянку колишньої бази відпочинку "Перлина" в розмірі 7,5550 га, з огляду на приписи ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (група А - продаж цілісних майнових комплексів) судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються умовами договору купівлі-продажу.
Таким чином, позовні вимоги про визнання права користування земельною ділянкою площею 7,5550 га за позивачем та відповідно припинення права користування вказаною земельною ділянкою ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки таке право до позивача не перейшло.”
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Водночас Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (рішення від 25.07.2002) зауважив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.06.2006 справі №906/602/16, та рішенням цього ж суду від 14 грудня 2017 року у справі №906/870/17, які набрали законної сили, встановлено обставини, що Міністерство оборони України згоди на припинення права користування земельною ділянкою, яка була надана в постійне користування ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" Міністерства оборони України відповідно до державного акту серії ЯЯ № 073506 від 21.09.2005 не надавало, а Кабінетом Міністрів України будь-які постанови чи розпорядження з приводу припинення права користування вказаною земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони не приймалось.
Тобто, земельна ділянка, щодо якої приймалось спірне розпорядження Житомирською РДА, належить до земель Міністерства оборони України на праві постійного користування. Право постійного користування земельною ділянкою площею 491,1265 га за кадастровим номером - 1822082500:01:000:0028, яке належить ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" Міністерства оборони України згідно з Державним актом серії ЯЯ № 073506 від 21.09.2005 не припинено в установленому законом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Згідно із частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Частиною другою вказаної норми ЗК України визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.
Особливості правового режиму земель оборони визначені статтею 77 ЗК України, за частинами першою та другою якої (станом на час укладення договору купівлі-продажу 15.05.2009) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
Відповідне регулювання міститься також у статті 1 Закону України “Про використання земель оборони”(у відповідній редакції), за змістом якої землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, визнаються землями оборони.
За загальним правилом, наведеним у пункті 12 розділу Х “Перехідні положення” ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
За статтею 14 Закону України “Про Збройні Сили України” землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління.
Відповідно до пунктів 15, 16, 19, 44, 45, 46, 48, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою МОУ або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, начальників управлінь центрального апарату МОУ, а також командирів військових частин - землекористувачів. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату МОУ, командувачами військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки, в порядку, встановленому ЗК України.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (частина перша статті 20 ЗК України). Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України (частина друга статті 20 ЗК України).
Повноваження органів виконавчої влади у галузі земельних відносин визначено нормами глави 3 ЗК України. Статус та повноваження Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (стаття 113 Конституції України) визначаються розділомІ Конституції України, а також Законом України “Про Кабінет Міністрів України”. Відповідно до частини другої статті 44 вказаного Закону Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів загального складу Кабінету Міністрів України.
До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин стаття 13 ЗК України відносить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Кабінет Міністрів України може розпоряджатися землями лише у випадках та в порядку, прямо передбачених законом: 1) у разі вилучення та надання у власність чи користування земельних ділянок державної власності (частина сьома статті 122, статті 149, 150 ЗК України); 2) у разі продажу земельних ділянок державної власності іноземним державам та юридичним особам (стаття 129 ЗК України).
Законами України “Про оборону України” (стаття 9) та “Про Збройні Сили України” (стаття 9) передбачено, що Кабінет Міністрів України встановлює порядок надання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням у користування державного майна, в тому числі земельних ділянок, інших природних, енергетичних ресурсів тощо. Перелік повноважень Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин, закріплений статтею 13 ЗК України, не є вичерпним. До них належать повноваження із нормативно-правового регулювання земельних відносин у випадках, визначених законом; прийняття визначених законом індивідуально-правових актів у сфері земельних відносин; загальна виконавчо-розпорядча діяльність Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (в тому числі й розпорядження землями державної власності).
За приписами статей 92, 140, 141 142 ЗК України, при переході будівлі чи споруди до власника - юридичної особи приватного права чи фізичної особи, право на таку земельну ділянку до нового власника не перейде, якщо права на цю ділянку належить постійному землекористувачу, без відмови від земельної ділянки.
Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об'єкта нерухомості, на ній, відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання майна.
Згідно договору купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна від 15.05.2009 було продано окремі індивідуально визначені об'єкти, а не цілісний майновий комплекс, а відтак без продажу земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування зазначених будівель. Згідно наявних в матеріалах справи доказів придбане позивачем індивідуально визначене майно займає площу 0,1416 га, а не 7,5550 га.”, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на п.1.1 договору купівлі-продажу від 15.05.2009 в якому зазначено, що об'єкт приватизації знаходиться на земельній ділянці площею 75550 кв.м., яка огороджена металевою огорожею, як на одну із підстав для подання позовної заяви в даній справі, оскільки дана обставина визначає саме місцезнаходження окремо індивідуально визначеного майна, яке придбане позивачем та займає площу 0,1416 га.
Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на листи КЕЧ №37/8/477 від 20.07.1971(а.с. 49), №955 від 24.10.1977(а.с. 51), Виконавчого комітету Житомирської обласної ради депутатів трудящих №11/1582 від 29.07.1977 (а.с. 50), акту комісії виконкому Житомирської районної ради народних депутатів від 19.12.1777(а.с.52-58), акту від 02.11.1980(а.с.59-60), оскільки дані документами не є належними та допустимими доказами, які підтверджують передачу земельної ділянки площею 75550 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с/р Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал 4, виділ 9 Житомирському льонокомбінату для будівництва бази відпочинку.
Так з листа начальника КЕУ Прикарпатського військового округу від 20.06.1977 № 37/8/477 (а.с. 49) встановлено, що у 1977 році заступник Міністра оборони СРСР по будівництву та розквартируванню військ директивою 147/13/28347 від 18 червня 1977 року дозволив передати Житомирському облвиконкому земельну ділянку площею 7,4 га у кварталі 21 Зарічанського лісництва.
Листом від 29.07.77 № 11/1582 “Поручение на обследование земельного участка” було доручено земельній комісії здійснити огляд даної земельної ділянки(а.с. 50). 19.12.1977 було складено відповідний акт обстеження, до якого докладено схему-план (викопіювання) земельної ділянки(а.с. 52-58).
В акті комісії виконкому Житомирської районної ради народних депутатів від 19.12.1777 встановлено, що починаючи з 1970-1971 р.р. і по даний час, без відому і погодження з землекористувачем та районною Радою народних депутатів підприємства і організації міста Житомира зайняли ділянки і побудували на них тимчасові бази для відпочинку робітників, в тому числі: 1.Військова частина - ділянка площею 0,65 га. побудувала ІІ дерев'яних будинків; КЕЧ району 0,65 га. - 7 дерев'яних будинків; 3.Завод “Автозапчастина” - 1,45 га. їдальня, зал для відпочиваючих, 1 дерев'яний 2-х поверховий будинок, один 5-ти кімнатний, 3 - 2-х кімнатних, 2- 3-х кімнатних, 5 однокімнатних будинків, 1 будинок для обслуговуючого персоналу та 1 будинок для гри в біл'ярд; 4. Фабрика музичних інструментів -0,60 га. - 8 однокімнатних будинків; 5. Механічний завод - 1,30 га. - 4 будинки 5-ти кімнатних, 5 - 2х кімнатних, 1 вагончик та одна дерев'яна кухня; 6. Дослідно-механічний завод - 0,40 га. - 2 будинки і 3 вагончики; 7. Об'єднання “Житомирзалізобетон” - 0,15 га. 3 корпуси та 3 вагончики; 8. Трест “Житомирсільбуд” - 1,4 га. 2 корпуси та 12 вагончиків; 9. Облміжколгоспбуд - 0,30 га. - 6 будинків. Вищезазначені тимчасові споруди збудовані з порушенням санітарних та протипожежних вимог без каналізації та під'їзних доріг. Даний акт не дає права на передачу обстежених 7.40 га земель Зарічанського лісництва та 0,05 га земель колгоспу “Зоря” в постійне користування виконкому міської Ради народних депутатів без оформлення справи передачі в установленому порядку.
Листом № 955 від 24.10.1977 Житомирська КЕЧ району просила додатково до земельної ділянки 7,4 га виділити земельну ділянку 0,26 га.(а.с. 51).
В результаті реалізації директиви 147/13/28347 від 18 червня 1977 року 02.11.1980 року було складено та підписано Акт (а.с.59-60) згідно якого Зарічанське лісництво спільно з Житомирською КЕЧ району передали Житомирському льонокомбінату земельну ділянку площею 6,3 га у постійне користування Житомирському льонокомбінату для будівництва піонерського табору. Межі земельної ділянки визначені межовими знаками.
Більше того, з акту від 02.11.1980 (а.с.59-60) вбачається про передачу в постійне користування Житомирському льонокомбінату земельної ділянки 6,3 га з земель Зарічанського військового лісництва для будівництва піонерського табору.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами передачу з земель оборони в постійне користування Житомирському льонокомбінату земельної ділянки площею 75550 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с/р Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал 4, виділ 9.
Таким чином, колегія суддів відхиляє аргументи щодо порушення прийнятим Житомирською державною районною адміністрацією розпорядженням №7 від 06.01.2005 права позивача на земельну ділянку площею 7,5550 га. у зв'язку з придбанням останнім згідно договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна від 15.05.2009, що входить до земельної ділянки площею 491,1265 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Державному підприємству “Івано-Франківський ліспромкомбінат” Міністерства оборони України серії ЯЯ №073506, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220 та прийняття вказаного розпорядження без дотримання приписів ч.2 ст. 19 Конституції України.
Правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушено чи ні. При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про порушення прав позивача внаслідок прийняття Житомирською районною державною адміністрацією розпорядження №7 від 06.01.2005, оскільки даний акт прийнятий в межах і у спосіб передбачений законодавством України, а саме: статтей 17,57,92,125,126,183,186, п.3 розділу ІХ "Прикінцеві положення", п.12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, Законом України "Про місцеві державні адміністрації" в редакціях на момент прийняття оскаржуваного розпорядження.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що спірне розпорядження прийняте 06.01.2005, а об'єкт нерухомості ТОВ “Перлина Заріччя” придбане 15.05.2009, тому на час прийняття розпорядження права товариства у спірних відносинах жодним чином не були порушені.
Окрім того, позивачем не доведено, що площа земельної ділянки під об'єктами нерухомості та необхідна для обсуговування становить 7,5550 га, так як спростовується фактами встановленими у справі №906/870/17.
Отже, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" у задоволенні позову про визнання недійсним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області №7 від 06 січня 2005 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж і виготовленню державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Державному підприємству “Івано-Франківський ліспромкомбінат” Міністерства оборони України на земельну ділянку площею 491,1265 га. в частині площі куди увійшла земельна ділянка площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, яка необхідна для обслуговування та на якій знаходиться цілісний майновий комплекс - база відпочинку “Перлина” за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с/рада Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал №4, виділ 9, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Перлина Заріччя .
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України").
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 у справі № 906/927/18 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 11.02.2019 у справі № 906/927/18 скасувати та ухвалити нове рішення:
“Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" у задоволенні позову про визнання недійсним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області №7 від 06 січня 2005 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж і виготовленню державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Державному підприємству “Івано-Франківський ліспромкомбінат” МО України на земельну ділянку площею 491,1265 га. в частині площі куди увійшла земельна ділянка площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, яка необхідна для обслуговування та на якій знаходиться цілісний майновий комплекс - база відпочинку “Перлина” за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с/рада Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал №4, виділ 9, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Перлина Заріччя”.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Перлина Заріччя” (12440, Житомирський район, сільрада Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал №4, виділ 9, код ЄДРПОУ 3478898913) на користь прокуратури Житомирської області (вул. вул. Святослава Ріхтера, 11, м.Житомир, 10008, розрахунковий рахунок №35215069011049, МФО 820172, ДКСУ м.Київ, код ЄДРПОУ 02909950) - 2643 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.
5. Справу №906/927/18 повернути Господарському суду Житомирської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "14" травня 2019 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.