вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" травня 2019 р. Справа№ 910/17224/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Буравльова С.І.
Калатай Н.Ф.
За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.
представників сторін:
від позивача - Стехін В.В. (довіреність від 03.12.2018),
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019
у справі № 910/17224/18 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом: Товарисвта з обмеженою відповідальністю "Левада Карго"
до: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональна філія "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 14 169, 60грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/17224/18, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 04.03.2019, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» 14 169грн. 60коп. збитків, 1762грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що:
- 02.07.2018 під час технічного обслуговування поїзда №3553 на станції Дніпропетровськ Вантажний у вагоні №945654652 виявлено розукомплектування - відсутні 12 фітингових упор.;
- заявлені позивачем збитки складаються з 14 169,60грн. вартості ремонтних робіт (вартості відливу деталей та вартості механічної обробки деталей);
- ТОВ «Левада Карго» придбало 12 фітингових упорів у ДП «Дніпровський сталеливарний завод», факт придбання деталей підтверджується накладною, актом прийому-передачі майна від 17.08.2018;
- механічну обробку виливки деталі упора здійснено ПАД «Дніпровагонмаш», факт виконання даних робіт підтверджується актом №1 від 03.09.2018, оплата здійснена відповідно до платіжного доручення №1275 від 15.08.2018;
- при перевезенні вагону позивача №94565652 залізницею не дотримано вимог щодо його збереження, у зв'язку з чим позивачем понесено витрати на оплату вартості ремонту.
Не погоджуючись рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:
- відповідно до статті 1 Закону України «Про залізничний транспорт» та статті 6 Статуту залізниць вантажем є матеріальні цінності, що перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажу рухомому складі, отже приватний порожній вагон не є вантажем а тому відсутні підстави для застосування терміну «вантаж на своїх осях» з метою відшкодування збитків на підставі ст. 110 Статуту залізниці України за нібито не забезпечення Залізницею збереженості майна позивача, так як власний породній вагон не є вантажем;
- у зв'язку з тим, що приватний порожній вагон не є вантажем, відсутні обставини для складання комерційних актів по факту розобладнання вагону №94565652, а отже відповідно до ст.ст. 126, 129 Статуту залізниць України відсутні підстави для матеріальної відповідальності залізниці;
- відповідач, виявивши вагон №94565652 з розобладнаними фітинговими упорами, тим самим не допустив випуск технічно несправного вагону на колії загального користування, а отже свої зобов'язання перед позивачем виконав;
- тягар утримання майна несе його власник, яким відповідач не являється.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", справу призначено на 08.05.2019.
Від позивача (06.05.2019) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що:
- відповідач складуючи акт загальної форми №189 від 02.07.2018 визнав пошкодження (розукомплектування) вагону №94565652 та визначив підстави матеріальної відповідальності;
- відповідачем не доведено суду, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Від відповідача ( (07.05.2019) надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач зазначає про те, що:
- позивач згідно накладних, наявних в матеріалах справи не є ні відправником, а ні одержувачем вантажу, і навіть не є власником зазначеної залізничної платформи;
- позивачем до матеріалів справи не додано жодних доказів наявності у нього права на пред'явлення позову до залізниці у разі пошкодження вантажу при перевезенні за залізничною накладною (яка відповідно до ст.6 Статуту залізниць України є угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи одержувача).
В судове засідання апеляційного господарського суду 08.05.2019 не з'явились представники відповідача та третьої особи.
При вирішенні питання про розгляд справи у відсутності відповідача та третьої особи, судовою колегією встановлено, що про час та місце розгляду справи відповідач та третя особа повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019), явка учасників судового процесу не визнана обов'язковою, неявка представників відповідача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, з урахуванням думки позивача щодо розгляду апеляційної скарги у відсутності представників відповідача та третьої особи судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності відповідача та третьої особи .
Дослідивши доводи апеляційних скарг, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, судовою колегією встановлено.
02.07.2018 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення залізничної платформи №94565652 відповідно до залізничної накладної СМГС № 25452564 зі станції відправлення Буденовск РДД до станції призначення Дніпро Ліски Придніпровської залізниці.
Користування та володіння зазначеною вагон-платформою належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Левада Карго" на підставі договору лізингу №UTL-065 від 09.12.2015 року з ПАТ "Лізингова компанія "Укртранслізинг" та згідно акту приймання-передачі № 11 від 10.12.2015.
По прибуттю поїзда № 3553 до станції Дніпропетровськ Вантажний Придніпровської залізниці виявлено розкомплектування вагону №94565652 у якому були відсутні 12 фітингових упор.
В апеляційній скарзі відповідач, з посиланням на ст. 129 Статуту залізниць зазначає про те, що підстави для матеріальної відповідальності відповідача за розкомплектування вагону №94565652 (у якому були відсутні 12 фітингових упор) відсутні, оскільки не складався комерційний акт, який в свою чергу складається у випадку розкрадання вантажу, а не рухомого складу.
Так, відповідно до п. 19 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 113 від 25.02.1999 (далі - Правила № 113), підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855.
Згідно ст.20 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.
Господарським судом міста Києва встановлено, що за фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, працівниками Одеської залізниці складено відповідний акт загальної форми №189 від 02.07.2018.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (ст. 3 Статуту).
Згідно зі ст. 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Як зазначено раніше, відповідачем 02.07.2018 здійснювалось перевезення лізингового вагону позивача №94565652.
Статтею 8 Статуту передбачено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015 (далі - Правила № 17), власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ "Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм", затвердженого Радою із залізничного транспорту держав - учасниць СНД 25 квітня 2001 року (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ "власний вагон".
Згідно з п. 3.4 Правил № 17 власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 Правил № 17 випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Пунктом 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20.12.1996 (далі - Правила № 411), передбачено, що рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці, і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування. Запобігання появі несправностей і забезпечення встановлених строків служби рухомого складу має бути головним у роботі осіб, відповідальних за його технічне обслуговування і ремонт.
Пунктом 10.3 Правил № 411 забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, включаючи спеціальний рухомий склад з тріщиною в будь-якій частині осі колісної пари чи тріщиною в ободі, диску і ступиці колеса, за наявності гострокінцевого накату на ділянці сполучення підрізаної частини гребеня колісної пари з його вершиною, а також при таких зношеннях і пошкодженнях колісних пар, які порушують нормальну взаємодію колії та рухомого складу.
Пунктом 12.1. Правил № 411 забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
Згідно ст. 68 Статуту залізничні колії, локомотиви і вагони підприємств повинні утримуватися ними згідно з правилами, затвердженими власниками цих підприємств чи органами, до сфери управління яких вони належать. Локомотиви і вагони, що належать підприємствам і експлуатуються в загальній мережі залізниць, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України.
Таким чином, факт випуску вагону №94565652 на залізничні колії підтверджує, що вагон пройшов перевірку технічного стану відповідачем, та останній будь-яких зауважень до технічного стану вагону, а також щодо його обладнання, не мав. Отже, вагон було випущено на залізничні колії в технічному справному стані, що відповідає вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України, зворотного матеріалами справи не підтверджується .
Згідно з пунктами 20, 21 Правил № 113 пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених положень, у зв'язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до вагонного депо, яке є структурним підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" для проведення ремонтних робіт, про що останнім складено наступні документи:
- листок обліку комплектації вантажного вагона при всіх видах ремонту та технічному обслуговуванні з відчепленням №4618 форми ВУ 35Р-М року;
- повідомлення про приймання вантажного вагону із ТОв-2 (4) форми ВУ -36М №4618 від 05.09.208,
- дефектна відомість форми ВУ-22 на вагон 94565652;
- повідомлення про відсутність фітингових упорів №516 від 09.07.2018;
- акт приймання - передачі між ТОВ "Левада Карго" та вагонним депо Дніпродзерджинськ Дніпропетровської області ТОВ "Лемтранс" від 03.09.2018;
- акт приймання - передачі між ТОВ "Левада Карго" та вагонним депо Дніпродзерджинськ Дніпропетровської області ТОВ "Лемтранс" від 17.09.2018;
Виконання робіт щодо встановлення фітингових упорів на розкомплектовані вагони було здійснено у вагонному депо ТОВ "ЛЕМТРАНС" на підставі договору підряду №330/18 від 01.07.2018, що підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт) №555 від 30.09.2018.
ТОВ "Левада Карго" придбало 12 фітингових упорів У ДП "Дніпродзержинський сталеливарний завод" на підставі договору постачання №07-30/18/ від 24.07.2018 та виставленого рахунку № 168-п від 27.07.2018. Факт придбання зазначених деталей підтверджується накладною №РТУ-1 274 від 17.08.2018, актом №1 прийому - передачі майна від 17.08.2018. вартість придбаних деталей складає 806, 40 грн. за одиницю. ТОВ "ЛЕВАДА КАРГО" оплатило вартість даних деталей, що підтверджується платіжним дорученням №1179 віл 27.08.2018.
Механічну обробку виливки деталі упора 4117.03.001 (фітинги) здійснено ПАТ "Дніпровагонмаш" на підставі договору №942 від 03.08.2018 та рахунку №152/11 від 15.08.2018. Факт виконання даних робіт підтверджується актом №1 від 03.09.2018. Оплата здійсненна відповідно до платіжного доручення №1275 від 15.08.2018.
Відповідно до п. 22 Правил № 113 сума збитків за пошкодження вагона складається з:
витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Заявлені позивачем збитки складаються з 14 169,60 грн. вартості ремонтних робіт (вартості відливу деталей та вартості механічної обробки деталей).
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до діючого транспортного законодавства порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
За приписами п. 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до ч. 3ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Отже, судова колегія доходить до висновку про те, що акт загальної форми №189 від 02.07.2018, який складено відповідачем у відповідності до Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 та складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту, а отже є підставою для відшкодування відповідачем позивачу, у зв'язку з незабезпеченням збереженості орендованого позивачем майна - вагонів під час перевезення, збитків в розмірі 14 169,60 грн., понесених позивачем у зв'язку із здійсненням ремонту.
Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/17224/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/17224/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 14.05.2019
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді С.І. Буравльов
Н.Ф. Калатай