вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" травня 2019 р. Справа№ 910/16925/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Пономаренка Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,
за участю представника згідно з протоколом судового засідання від 08.05.2019
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019
у справі №910/16925/18 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця»
про стягнення 763 318, 84 грн,
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,
1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи
У грудні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення 763 318, 84 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Позовні вимоги про стягнення штрафу обґрунтовані тим, що вантаж відповідачем доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що є підставою покладення на відповідача штрафу за несвоєчасну доставку.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» 228 995, 65 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, 11 449, 78 грн судового збору. В частині стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» 534 323, 19 грн штрафу відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що відповідно до календарних штемпелів на залізничних накладних (графа 52) відповідач доставив позивачеві вантаж із порушенням встановлених термінів доставки, визначених статтею 41 Статуту та Правилами, що згідно із статтею 116 Статуту є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу. Відповідач не заперечує факту порушення визначених Правилами термінів доставки вантажу за спірними накладними та розмір штрафу.
Водночас, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу з огляду на таке:
- частина залізничної мережі АТ «Укрзалізниця» розташована в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з містом Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, внаслідок чого має місце затримка доставки вантажу, що підтверджується схемою Донецької залізничниці;
- позивачем не надано доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки вантажів відповідачем;
- за підсумками роботи за 2017 рік відповідач отримав збиток у сумі 995 118, 00 тис. грн, а за підсумками роботи за перше півріччя 2018 року філія отримала збиток у сумі 295 676, 00 тис. грн, що підтверджується звітами про фінансові результати.
При цьому, суд першої інстанції також врахував фінансовий стан позивача, підприємство якого знаходиться у м. Маріуполь, який віднесено до території, на якій здійснювалася антитерористична операція, а також збільшення відстані маршруту перевезення у зв'язку із перебуванням частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території, що не залежить від волі сторін.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
У березні 2019 ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 в частині зменшення розміру штрафу та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ «МК «Азовсталь» про стягнення штрафу з АТ «Укрзалізниця» в сумі 763 318, 84 грн задовольнити в повному обсязі. Також скаржник просив покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019. Справу призначено до розгляду на 08.05.2019.
У судове засідання 08.05.2019 з'явився представник скаржника. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленнями про поштові вручення на адресу АТ «Укрзалізниця» 15.04.2019 та її регіональної філії «Донецька залізниця» 17.04.2019.
У судовому засіданні 08.05.2019 усною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання залишено без розгляду відзив на апеляційну скаргу відповідача на підставі ст. 118, 207 ГПК України, оскільки подано з пропуском строку без клопотання про його продовження. Представник скаржника в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів, зміст заперечень на відзив
ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Скаржник звертає увагу на те, що ділянка між ст. Волноваха та ст. Камиш Зоря не за найкоротшою тарифною відстанню, а є дорогою в об'їзд. Протяжність указаної ділянки складає 84 км. і є лише незначною частиною маршруту перевезення вантажу від станції вантажовідправника до станції Сартана (ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»), у той час, як увесь маршрут перевезення складає набагато більший шлях - 734, 653, 616, 683, 1324, 1135, 1104 км., який є задовільним та придатним для безперешкодної експлуатації. Чим, на думку скаржника, відповідач намагається уникнути відповідальності.
Також, на думку скаржника, необґрунтованими є доводи відповідача, що порушення взятого на себе зобов'язання мало місце через використання ділянки залізниці із резервною колією, між ст. Волноваха та ст. Камиш Зоря, що має невелику пропускну здатність, оскільки зазначена обставина була заздалегідь відома відповідачу та організація руху по цій колії залежала виключно від останнього.
Крім того, скаржник зазначає про збільшення витрат через зміну маршруту до станції Камиш Зоря, що також спричиняє збитки позивачу. Також скаржник звертає увагу, що також здійснює свою господарську діяльність на території проведення АТО та відчуває відповідні труднощі при наявності несвоєчасної доставки вантажів.
До того ж, на переконання скаржника, зменшення розміру штрафних санкцій є порушення норм процесуального права, оскільки норми процесуального права, зокрема, ст. 237 ГПК України не передбачає права господарського суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
08.05.2019 усною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання відзив відповідача залишено без розгляду на підставі ст. 118, 207 ГПК України.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, у травні 2018 року ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії Донецька залізниця здійснило перевезення вантажів на станцію призначення - Сартана, одержувачем яких є ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» за наступними залізничними накладними: № № 34574822, 34572966, 34580761, 34590984, 34592998, 34619114, 34602003, 34599738, 34624247, 34627158, 34648204, 34627901, 34656603, 34632992, 34631184, 34580704, 34618454, 34657189, 34652255, 34672956, 34668970, 34662163, 34657429, 34672998, 34669499, 34582908, 34651703, 34638502, 34673814, 34672725, 34673509, 34656082, 34645168, 34665992, 34637827, 34651315, 34611863, 34697359, 34687707, 34700393, 34675108, 34714600, 34714675, 34700567, 34667600, 34714758, 34714386, 33407943, 34684076, 34698225, 34682179, 34744086, 34744268, 34744649, 34703348, 34713743, 34714824, 34714816, 34712125, 34714626, 34713842, 34698449, 34698316, 34781658, 34750034, 34778233, 34772632, 34713495, 34778282, 34786434, 34773424, 34791582, 34791558, 34791590, 34787911, 34787101, 34791947, 34816967, 34791574, 34815423, 34809046, 34816678, 34817106, 34842575, 34820159, 34823690, 34842708, 34819094, 34812925, 34813014, 34787358, 34813220, 34809335, 34843052, 34842674, 34804724, 34804716, 34795245, 34841460, 34867937, 34837450, 34838235, 34812917, 34838409, 34832840, 34843383, 34843417, 34843391, 34841072, 34856369, 34818690, 34876276, 34843045, 34843060, 34823625, 34834523, 34834846, 34841106, 34856229, 34935890, 34935882, 34823435, 34920801, 34909465, 34838995, 34909226, 34926253, 34935700, 34944835, 34962456, 34962472, 34903104, 34963774, 34934877, 34952903, 34970236, 34842724, 34956755, 34974543, 34974535, 34960617, 34847376, 34972208, 34972703, 34963629, 34967521, 34960708, 34960526, 34972711, 34960823, 34972224.
Вантаж, що прямував за вказаними залізничними накладними, відповідач доставив позивачу після закінчення нормативно встановленого терміну доставки, про що свідчать календарні штемпелі видачі вантажу (графа 52) у залізничних накладних.
Так, звертаючись до суду першої інстанції, скаржник зазначає, що у травні 2018 року мало місце порушення відповідачем термінів доставки вантажу, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на станцію призначення Сартана Регіональної філії «Донецька залізниця» у сумі 763 318, 84 грн.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі склалися правовідносини з перевезення вантажу залізничним транспортом. Спір стосується стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його вантажоодержувачу, а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут) передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 затверджено Правила обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила), згідно з п. 1.1 якого передбачено, що у разі перевезення вантажною швидкістю терміни доставки вантажу обчислюються за маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.
Як вбачається з матеріалів справи згідно із заявою відправника у графі 7 залізничних накладних, вантаж перевозився вантажною швидкістю.
Відповідно до п. 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Положеннями п. 2.1, 2.4, 2.9, 2.10 Правил обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положенням ст. 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Тобто правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, відповідно до календарних штемпелів на залізничних накладних (графа 52) відповідач доставив позивачеві вантаж з порушенням встановлених термінів доставки, визначених ст. 41 Статуту та Правилами, що згідно із ст. 116 Статуту є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.
Спір щодо поставки вантажу з порушенням встановлених термінів відсутній. А тому, враховуючи, що відповідач не заперечує факт порушення визначених Правилами термінів доставки вантажу за спірними накладними та розмір штрафу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у травні 2018 року нарахована позивачем правомірно.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафу. Клопотання мотивовано посиланням на те, що практично вся мережа регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» знаходиться в зоні проведення АТО і її проведення значно ускладнило транспортне сполучення у межах регіональної філії «Донецька залізниця» та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України і Правил перевезення вантажів, які були затверджені задовго до початку проведення АТО. До початку АТО переважна більшість вантажів прямувала до станцій міста Маріуполь зі станцій Дружківка, Авдіївка через станцію Ясинувата та Донецьк, а зі станцій Придніпровської, Південно-Західної залізниць до станцій міста Маріуполя через станції Покровськ, Ясинувата та Донецьк. Зазначені ділянки мали дві залізничні колії та були електрифікованими. На сьогоднішній день станція Ясинувата та Донецьк знаходяться на непідконтрольній території і рух потягів у бік міста Маріуполь припинено з осені 2014 року. Так, єдиним на сьогодні залізничним сполученням з м. Маріуполь є ділянка залізниці між ст. Волноваха та ст. Комиш-Зоря. Зазначена ділянка має лише одну неелектрифіковану колію, яка до початку проведення АТО була допоміжною та резервною ланкою транспортного сполучення з м. Маріуполь. Враховуючи, що окрім позивача в м. Маріуполь залізницею обслуговується чимало великих підприємств: ДП «Маріупольський торговельний морський порт», ПрАТ «Азовмаш», ПрАТ «ММК ім. Ілліча» та інші, обсяги перевезень вантажів значно перевищують пропускну здатність ділянки Волноваха - Комиш-Зоря. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать, що порушення термінів доставки вантажу мали місце з причин, незалежних від перевізника. Наведені обставини сторонами не оспорювалися.
Також відповідач вказував на погіршення фінансового стану регіональної філії «Донецька залізниця», зокрема, на підтвердження зазначив, що за підсумками роботи за 2017 рік філія отримала збиток у сумі 995 118, 00 тис. грн, а за підсумками роботи за перше півріччя 2018 року філія отримала збиток 295 676, 00 тис. грн, що підтверджується звітами про фінансові результати.
З наведених підстав, відповідач просив зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 5% від суми позову - 38 165, 94 грн.
В силу ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 905/2009/17.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про порушення норм процесуального права, як підставу для часткового скасування оскаржуваного рішення, оскільки положення процесуального кодексу не містять можливості зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є принцип верховенство права (п.1 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Роль судівництва є істотно важливою в державі, заснованій на верховенстві права. Судівництво є гарантом справедливості - основоположної цінності у державі, керованій правом. Справою першочергової ваги є те, щоб судівництво мало повноваження визначати, які закони є застосовними та ваговитими щодо конкретної справи, вирішувати питання факту і застосовувати закон до фактичних обставин згідно з відповідною - тобто достатньо прозорою і передбачуваною - методологією тлумачення (п. 54 Доповіді схваленої Венеційською Комісією на 86 му пленарному засіданні 25- 26.03.2011 № 512/2009).
Відповідна концепція закріплена в п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, яка визначає, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3 ст. 236 ГПК України).
У свою чергу, саме норми матеріального права (ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України) визначають можливість зменшення розміру штрафних санкцій.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч 1, 2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.
Отже висновок скаржника про неможливість господарським судом зменшення розміру штрафних санкцій відхиляється судом як необґрунтований.
Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що:
- частина залізничної мережі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» розташована в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з містом Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, внаслідок чого має місце затримка доставки вантажу, що підтверджується схемою Донецької залізничниці;
- позивачем не надано доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки вантажів відповідачем;
- за підсумками роботи за 2017 рік відповідач отримав збиток у сумі 995 118, 00 тис. грн, а за підсумками роботи за перше півріччя 2018 року філія отримала збиток у сумі 295 676,00 тис. грн, що підтверджується звітами про фінансові результати.
При цьому, суд першої інстанції підставно врахував фінансовий стан позивача, підприємство якого знаходиться у м. Маріуполь, який віднесено до території, на якій здійснювалася антитерористична операція, а також збільшення відстані маршруту перевезення у зв'язку із перебуванням частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території, що не залежить від волі сторін та частково задовольнив клопотання про зменшення розміру штрафу.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим ототожнення наслідків знаходження на території, на якій здійснювалася антитерористична операція як скаржника, так і відповідача в силу діяльності, яку здійснює відповідач (перевезення, поміж іншого послуги з перевезення надаються іншим підприємствам) та скаржника (виробництва коксу та агломерату, до виплавки сталі і випуску плоского прокату), оскільки діяльність залізниці обмежена в силу територіального розташування та наявність зобов'язань перед іншими контрагентами. До того ж, доказів понесення реальних збитків в розумінні ст. 76, 77, 79, 269 ГПК України, скаржником до матеріалів справи не додано ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України ст. 2, 86 ГПК України, інтереси обох сторін, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення клопотання та зменшення нарахованого Залізниці розміру штрафу (часткового задоволення клопотання) до 228 995, 65 грн.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 228 995, 65 грн. Вимоги про стягнення штрафу у розмірі 534 323, 19 грн задоволенню не підлягають у зв'язку із зменшенням суми стягуваного штрафу.
Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 у справі № 910/16925/18 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від міста Києва від 26.02.2019 у справі № 910/16925/18 - залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь».
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 у справі № 910/16925/18, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019.
5. Матеріали справи № 910/16925/18 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 14.05.2019
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
Є.Ю. Пономаренко