ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2019Справа № 910/2882/19
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна», м. Київ
до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
про стягнення 77 925,58 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач) суми заборгованості за Договором поставки №ПВРЗ(ВМТП-18.9)ю від 04.01.2018 року у розмірі 77 925,58 грн, а саме суми пені в розмірі 33 176,28 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 38 894,66 грн та 3% річних в розмірі 5 854,64 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо вчасної оплати отриманого товару.
Ухвалою суду від 11.03.2019 відкрито провадження у справі №910/2882/19, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103049584796 отримав ухвалу суду від 11.03.2019 про відкриття провадження у справі 14.03.2019.
02.04.2019 року (в межах строку, визначеного судом з урахуванням поштового обігу) відповідачем надіслано до суду відзив на позовну заяву. Відповідно до вказаного відзиву сторона зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач не вказує за який саме поставлений товар та на підставі яких саме документів відповідач з ним розрахувався з пропущенням строків оплати визначених умовами Договору поставки. Позивач не підтвердив час реєстрації податкових накладних, що є обов'язком відповідно до п. 4.2. Договору.
02.05.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якої він зазначає, що твердження відповідача у відзиві є безпідставними. Окрім того, позивачем до відповіді на відзив подано додаткові докази по справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 02.05.2019 року по 11.05.2019 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 13.05.2019 року.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
04.01.2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №ПВРЗ(ВМТП-18.9)ю (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (товар), відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язувався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.
У п. 1.2. Договору сторони погодили найменування товару: прокат товстолистовий г/к 7 мм ст. 09Г2С.
Згідно п. 1.3. Договору кількість і асортимент товару передбачається у Специфікації №1, яка додається до Договору (Додаток №1).
Як передбачено в п. п. 3.1., 3.4. Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації №1 (Додаток №1). Ціна цього договору становить 3 571 200,00 грн, з урахуванням ПДВ 20% - 595 200,00 грн.
За умовами п. 4.2. Договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.
Відповідно до п. 5.1.1. Договору постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ Україна, вул. Заводська, 5, смт Панютине, м. Лозова, Харківська область, (відповідно до Інкотермс 2010).
Датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником видаткової накладної, яка готується постачальником та надається разом з товаром покупцю (п. 5.1.4. Договору).
Підтвердженням одержання товару покупцем є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін (п. 5.2.5. Договору).
Відповідно до п. 6.1.1. Договору покупець взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
В Додатку №1 до Договору (Специфікація №1) сторони погодили найменування товару, код товару за класифікатором, ГОСТ, кількість, ціну товару.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 10.1. Договору).
Як вказує позивач, ним на виконання умов Договору в період з 12.01.2018 року по 19.02.2018 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 571 077,53 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:
- №19 від 12.01.2018 року на суму 35 198,64 грн;
- №138 від 15.02.2018 року на суму 2 024 851,01 грн;
- №145 від 19.02.2018 року на суму 242 059,06 грн;
- №146 від 19.02.2018 року на суму 555 802,94 грн;
- №147 від 19.02.2018 року на суму 227 083,80 грн;
- №149 від 19.02.2018 року на суму 486 082,08 грн.
Товар, за вказаними видатковими накладними, як зазначає позивач, отримано відповідачем, що підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача на вказаних документах про отримання товару.
Як зазначає позивач та підтверджується доданими ним до матеріалів справи платіжними документами, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав повністю, проте з порушенням встановлених Договором строків.
Так відповідачем було здійснено оплату отриманого за договором товару на загальну суму в розмірі 3 571 077,53 грн, а саме:
- за видатковою накладною №19 від 12.01.2018 року відповідачем здійснена оплата на суму 35 198,64 грн 23 січня 2018 року;
- за видатковою накладною №138 від 15.02.2018 року відповідачем здійснена оплата на суму 2 024 851,01 грн 22 березня 2018 року;
- за видатковою накладною №145 від 19.02.2018 року відповідачем здійснена оплата на суму 242 059,06 грн 22 березня 2018 року;
- за видатковою накладною №146 від 19.02.2018 року відповідачем здійснена оплата на суму 555 802,94 грн 22 березня 2018 року;
- за видатковою накладною №147 від 19.02.2018 року відповідачем здійснена оплата на суму 227 083,80 грн 22 березня 2018 року;
- за видатковою накладною №149 від 19.02.2018 року відповідачем здійснена оплата на суму 486 082,08 грн 22 березня 2018 року.
Ці обставини відповідачем при розгляді спору не заперечуються.
За твердженнями позивача, оплата за видатковими накладними №138 від 15.02.2018 року, №145 від 19.02.2018 року, №146 від 19.02.2018 року, №147 від 19.02.2018 року та №149 від 19.02.2018 року відповідачем здійснена з пропущенням строків, передбачених умовами п. 4.2. Договору, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу суму пені в розмірі 33 176,28 грн, суму 3% річних в розмірі 5 854,64 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 38 894,66 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір поставки №ПВРЗ(ВМТП-18.9)ю від 04.01.2018 року належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт поставки позивачем товару на загальну суму 3 571 077,53 грн згідно зазначених вище видаткових накладних та факт оплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару на суму 3 571 077,53 грн, що не заперечується відповідачем та в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України не потребує доказуванню при розгляді цього спору.
Однак, як встановлено п. 4.2. Договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.
В підтвердження факту реєстрації податкової накладної позивачем до матеріалів справи надано Податкові накладні, зокрема, №91 від 15.02.2018 про реєстрацію поставки на суму 1 687 375,84 грн (без ПДВ) за видатковою накладною №138 від 15.02.2018 року, №98 від 19.02.2018 про реєстрацію поставки на суму 201 715,88 грн (без ПДВ) за видатковою накладною №145 від 19.02.2018 року, №99 від 19.02.2018 про реєстрацію поставки на суму 463 169,12 грн (без ПДВ) за видатковою накладною №146 від 19.02.2018 року, №100 від 19.02.2018 про реєстрацію поставки на суму 189 236,50 грн (без ПДВ) за видатковою накладною №147 від 19.02.2018 року та №102 від 19.02.2018 про реєстрацію поставки на суму 405 068,40 грн (без ПДВ) за видатковою накладною №149 від 19.02.2018 року.
Окрім того, слід зазначити, що пунктом 5.2.1. Договору встановлено, що прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» та Інструкцію №П-7 від 25.04.66 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» при наявності товаро-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної на кожну партію товару та документів якості на поставлений товар.
Таким чином, під час приймання товару (проставляння підпису на вказаних вище видаткових накладних) відповідач (уповноважена особа відповідача) засвідчили факт отримання товаро-супровідних документів (передбачених пунктами 4.2. та 5.2.1. Договору), що в свою чергу спростовує заперечення відповідача, про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження отримання відповідачем повного комплекту документів, вказаних в п. 4.2. Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.
З огляду на положення п. 4.2. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар, а прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості товару за вказаною вище видатковою накладною у останнього виникло після спливу названого строку.
Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З урахуванням умов Договору та положень чинного цивільного законодавства, оскільки поставку товару за видатковою накладною №138 було здійснено позивачем 15.02.2018 року, тому останній день строку оплати відповідачем товару є 01.03.2018 року (10 банківських днів від 15.02.2018), а прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару за вказаною накладною у відповідача виникло з 02.03.2018 року, відповідно, і за видатковими накладними №145, №146, №147 та №149 поставку товару позивачем було здійснено 19.02.2018 року, тому останній день строку оплати відповідачем товару є 05.03.2018 року (10 банківських днів від 19.02.2018), а прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару за вказаною накладною у відповідача виникло з 06.03.2018 року.
Враховуючи, що за видатковою накладною №138 від 15.02.2018 року відповідачем було здійснено оплату 22.03.2018, а не до 01.03.2018 року, а за видатковими накладними №145, №146, №147 та №149 від 19.02.2018 року відповідачем було здійснено оплату 22.03.2018, а не до 05.03.2018 року, як передбачено умовами Договору, то наявний факт прострочення оплати вартості отриманого за Договором товару, а саме за видатковою накладною №138 від 15.02.2018 року на 21 день, а за видатковими накладними №145, №146, №147 та №149 від 19.02.2018 року на 17 днів.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 7.3. Договору за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Факт наявності прострочення відповідача щодо вчасної оплати вартості отриманого за Договором товару за визначеними вище видатковими накладними підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.
Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки пені позивача та встановлено їх невідповідність умовам Договору в частині нарахування по видатковим накладним №145, №146, №147 та №149, оскільки вони здійснені за період більший, ніж у відповідача рахувалось прострочення по оплаті, що призвело до завищення нарахованих останнім штрафних санкцій, у зв'язку з чим суд проводить власний розрахунок пені.
Сума пені за видатковою накладною №138 від 15.01.2018 року, за розрахунками суду, становить 19 804,71 грн = 2 024 851,01 (сума поставки за видатковою накладною №138) х 21 (кількість днів прострочення за період з 02.03.2018 по 22.03.2018) х 17 (облікова ставка НБУ за вказаний період)/365/100.
Сума пені за видатковою накладною №145 від 19.02.2018 року, за розрахунками суду, становить 1 916,58 грн = 242 059,06 (сума поставки за видатковою накладною №145) х 17 (кількість днів прострочення за період з 06.03.2018 по 22.03.2018) х 17 (облікова ставка НБУ за вказаний період)/365/100.
Сума пені за видатковою накладною №146 від 19.02.2018 року, за розрахунками суду, становить 4 400,74 грн = 555 802,94 (сума поставки за видатковою накладною №146) х 17 (кількість днів прострочення за період з 06.03.2018 по 22.03.2018) х 17 (облікова ставка НБУ за вказаний період)/365/100.
Сума пені за видатковою накладною №147 від 19.02.2018 року, за розрахунками суду, становить 1 798,01 грн = 227 083,80 (сума поставки за видатковою накладною №147) х 17 (кількість днів прострочення за період з 06.03.2018 по 22.03.2018) х 17 (облікова ставка НБУ за вказаний період)/365/100.
Сума пені за видатковою накладною №149 від 19.02.2018 року, за розрахунками суду, становить 3 848,70 грн = 486 082,08 (сума поставки за видатковою накладною №149) х 17 (кількість днів прострочення за період з 06.03.2018 по 22.03.2018) х 17 (облікова ставка НБУ за вказаний період)/365/100.
Таким чином, обґрунтованою за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за названими вище видатковими накладними є сума пені у розмірі 31 768,74 грн = 19 804,71 грн + 1 916,58 грн + 4 400,74 грн + 1 798,01 грн + 3 848,70 грн.
Отже, позовні вимоги в даній справі щодо стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання зобов'язання з вчасної оплати вартості отриманого за Договором товару підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 31 768,74 грн.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача також суми 3% річних в розмірі 5 854,64 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 38 894,66 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки вказаних сум, судом визнаються вони частково обґрунтованими. Частина нарахувань 3% річних по видатковим накладним №145, №146, №147 та №149 є необґрунтованою, оскільки нарахована за більший період, ніж у відповідача виникло прострочення з оплати вартості товару.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат, за розрахунками суду та частковими розрахунками позивача, підлягають задоволенню в частині, а саме на суму 3% річних в розмірі: 3 494,95 грн за видатковою накладною №138, 338,22 грн. за видатковою накладною №145, 776,60 грн. за видатковою накладною №146, 317,30 грн. за видатковою накладною №147, 679,18 грн. за видатковою накладною №149 та суми інфляційних втрат в розмірі: 22 273,36 грн за видатковою накладною №138, 2 662,65 грн. за видатковою накладною №145, 6 113,83 грн. за видатковою накладною №146, 2 497,92 грн. за видатковою накладною №147, 4 301,49 грн. за видатковою накладною №149. Отже загальна задоволена до стягнення з відповідача сума 3% річних становить 5 606,25 грн, а сума інфляційних втрат становить 37 849,25 грн.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді штрафних санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 31 768,74 грн, сума 3% річних в розмірі 5 606,25 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 37 849,25 грн.
Окрім того, позивачем в позовній заяві зазначено, що він планує понести витрати на послуги адвоката в розмірі 10 000,00 грн, в той же час жодного доказу в підтвердження існування таких витрат до суду не надав, у зв'язку з чим зазначена стаття витрат позивача, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судом не розподіляється.
Судовий збір, у розмірі 1 854,41 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта судових витрат позивача зі сплати судового збору у розмірі 66,59 грн у зв'язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (ідентифікаційний код 41323412, місцезнаходження: 04111, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 29) суму пені в розмірі 31 768,74 грн. (тридцять одна тисяча сімсот шістдесят вісім гривень 74 копійки), суму 3% річних в розмірі 5 606,25 (п'ять тисяч шістсот шість гривень 25 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 37 849,25 грн (тридцять сім вісімсот сорок дев'ять гривень 25 копійок) та суму судового збору в розмірі 1 854,41 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят чотири гривни 41 копійка).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 66,59 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота Україна».
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.М. Морозов