ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.05.2019Справа № 910/2792/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Макарчук С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" про стягнення 330 756,70 грн., за участю представників позивача - не з'явився, відповідача - Ляха К.М., довіреність №28/6-63/289-18 від 29.12.2018 року.
В березні 2019 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути 330 756,70 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 909 ЦК України та ст. 307 ГК України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 10.04.2019 року.
27.03.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позов, в якому він вказує на те, що вимога позивача про стягнення штрафу заявлена з пропуском встановленого строку позовної давності, у зв'язку із чим відповідач просив суд застосувати до вимог позивача позовну давність та відмовити у задоволенні позову та окрім того, відповідач просив суд зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 100 %.
16.04.2019 року позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив відповідача на позов.
06.05.2019 року представник позивача в судове засідання не з'явився.
Позивач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Елітмет" відповідно до залізничних накладних №№ 38908968, 38929469, 38932075, 38918157, 39100573, 39187224, 39196001, 39179023, 39192992, 39198866, 39228671, 39200506, 39200035, 39244678, 39222450, 39218151, 39234414, 39229026, 39188172, 39237672, 39192067, 39237763, 39133608, 39222336, 34237144, 39133590, 39190673, 39219977, 39248620, 39205745, 39253273, 39236138, 39239231, 39233531, 39304779, 39296132, 39254800, 39326129, 39239454, 39363684, 39332705,39363767, 39350541, 39305214, 38833422 здійснено відправлення палива дизельного залізницею - ПАТ "Українська залізниця" одержувачу - Приватному акціонерному товариству Металургійний комбінат "Азовсталь".
Відповідно до статті 22 Статуту залізниць України - за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Як визначено ст. 41 Статуту, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із статтею 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 №01-06/420/2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та "Правилами обчислення термінів доставки вантажу", що у відповідності до ст. 116 Статуту та п. 1.1. Правил є підставою для застосування до перевізника відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з доставки вантажу у встановлений строк, позивачем нараховано 330 756,70 грн. штрафу.
У відзиві на позов відповідач просив суд застосувати до вимог позивача позовну давність та відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Водночас ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.
Відповідно до пункту 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються, зокрема: д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.
Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів (ч. 2 ст. 315 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 315 ГК України перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.
За приписом ч. 4 ст. 315 ГК України (надалі - ГК України), якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Відповідно до п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке.
Якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 ГК України).
Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Враховуючи те, що позивач не звертався до перевізника з відповідними претензіями про сплату штрафу, строк на пред'явлення позову в даному випадку обчислюється з дня отримання вантажу (01.08.2018, 04.08.2018, 10.08.2018, 13.08.2018, 14.08.2018, 17.08.2018, 18.08.2018 та 21.08.2018) + 45 днів (пред'явлення претензії) + 45 днів (відповідь на претензію) + 6 місяців, та відповідно спливає 01.05.2019, 04.05.2019, 10.05.2019, 12.05.2019, 13.05.2019, 14.05.2019, 17.05.2019, 18.05.2019 та 21.05.2019.
Оскільки позов Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» пред'явлено до суду 01.03.2019, що підтверджується відбитком штемпеля поштового відділення зв'язку на описі вкладення конверту, в якому надійшла до суду позовна заява, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено визначений чинним законодавством строк позовної давності.
Також, у відзиві на позовну заяву відповідач просив зменшити суму штрафу до 100 % з тих підстав, що проведення АТО значно ускладнило транспортне сполучення у межах регіональної філії «Донецька залізниця» та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України і Правил перевезення вантажів, які були затверджені задовго до початку проведення АТО.
Відповідач, зазначає, що до початку АТО переважна більшість вантажів прямувала до станцій міста Маріуполь зі станцій Дружківка, Авдіївка через станцію Ясинувата та Донецьк, а зі станцій Придніпровської, Південно-Західної залізниць до станцій міста Маріуполя через станції Покровськ, Ясинувата та Донецьк. Зазначені ділянки мали дві залізничні колії та були електрифікованими. На сьогоднішній день станція Ясинувата та Донецьк знаходяться на непідконтрольній території і рух потягів у бік міста Маріуполь припинено з осені 2014 року.
Єдиним на сьогодні залізничним сполученням з м. Маріуполь є ділянка залізниці між ст. Волноваха та ст. Комиш-Зоря. Зазначена ділянка має лише одну неелектрифіковану колію, яка до початку проведення АТО була допоміжною та резервною ланкою транспортного сполучення з м. Маріуполь. Враховуючи, що окрім позивача в м. Маріуполь залізницею обслуговується чимало великих підприємств: ДП «Маріупольський торговельний морський порт», ПАТ «Азовмаш», ПАТ «ММК ім. Ілліча» та інші, обсяги перевезень вантажів значно перевищують пропускну здатність ділянки Волноваха - Комиш-Зоря. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать, що порушення термінів доставки вантажу мали місце з причин незалежних від перевізника.
Також відповідач вказує на погіршення фінансового стану регіональної філії «Донецька залізниця», зокрема за підсумками роботи за перше півріччя 2018 року філія отримала збиток 295 676,00 тис. грн., що підтверджується звітами про фінансові результати.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Вирішуючи питання про зменшення нарахованого відповідачу штрафу, суд виходить з того, що:
- частина залізничної мережі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» розташована в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з містом Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, внаслідок чого має місце затримка доставки вантажу, що підтверджується схемою Донецької залізничниці;
- позивачем не надано доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки вантажів відповідачем;
- за підсумками роботи за перше півріччя 2018 року філія отримала збиток у сумі 295 676,00 тис. грн., що підтверджується звітами про фінансові результати.
Суд також враховує фінансовий стан позивача, підприємство якого знаходиться у м. Маріуполь, який віднесено до території, на якій здійснювалася антитерористична операція, а також збільшення відстані маршруту перевезення у зв'язку із перебуванням частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території, що не залежить від волі сторін.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованого розміру штрафу на 5 %, тобто до 314 218,85 грн.
За таких обставин, враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення 330 756,70 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу підлягають задоволенню частково на суму 314 218,85 грн. з урахуванням зменшення нарахованого розміру штрафу на 5 %.
Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5; код 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, обл. Донецька, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22; код 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, обл. Донецька, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; код 00191158) 314 218 (триста чотирнадцять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 85 коп. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та 4 961 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн. 35 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 11.05.2019р.
Суддя С.О. Чебикіна