ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2019Справа № 910/15117/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбетонбуд" (Київська обл., Києво-Святошинський район, село Тарасівка)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудмоноліт" (м. Київ)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітбуд" (м. Київ)
про стягнення 3.348.600,94 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Сироватченко М.А.
від відповідача: Григоркіна Н.Д.
від третьої особи: Титаренко О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техбетонбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудмоноліт" про стягнення 3.348.600,94 грн., з яких: 2.911.826,94 грн. основного боргу, 436.774,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив позивачу грошові кошти за договором від 05.03.18. про переведення боргу по Договору поставки № 1 від 04.01.17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.18. залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбетонбуд", встановлено строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
27.11.18. до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбетонбуд" про усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 19.11.18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.18. відкрито провадження у справі № 910/15117/18, призначено підготовче засідання на 18.12.18., залучено до участі в даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітбуд"; встановлено сторонам строки на подачу відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, додаткових письмових пояснень.
18.12.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 24.01.19.
03.01.19. до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач просить долучити до справи виправлену позовну заяву про стягнення заборгованості та неустойки за договором, в якій деталізував прохальну частину раніше поданої позовної заяви.
24.01.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 14.02.19.
14.02.19. відповідачем до суду подані клопотання про виклик та допит у якості свідків директора ТОВ "Мітбуд" ОСОБА_1 та директора ТОВ "Техбетонбуд" ОСОБА_2 , у задоволенні яких судом відмовлено.
У судовому засіданні 14.02.19. судом без виходу до нарадчої кімнати на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.03.19.
04.03.19. до суду надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітбуд" щодо позову, в яких третя особа заперечує проти факту переведення боргу та зазначає, що станом на 01.02.19. заборгованість третьої особи за договором поставки становить 421.363,28 грн., що підтверджується видатковими накладними про поставку товару та банківськими виписками і платіжними дорученнями на оплату товару, вважаючи у зв'язку із цим, що заявлена до стягнення сума заборгованості не відповідає дійсності.
Також третя особа посилається на те, що не укладала трьохстороннього Договору про переведення боргу від 05.03.18., не підписувала акту звірки станом на 01.03.18., не укладала Додаткової угоди № 1 від 01.03.18. до договору поставки та не підписувала Акт прийому-передачі документів № 1 від 06.03.18. На підтвердження вказаних доводів третя особа зазначає, що від імені ТОВ "Мітбуд" діяв директор ОСОБА_1 , який був звільнений з посади директора 05.03.18., і який у своїй заяві підтвердив, що не укладав жодних правочинів про переведення боргу та не підписував Акт від 06.03.18., оскільки вже не був директором Товариства.
Третя особа зазначає, що документи, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, є підробленими та не відповідають первинній господарській документації.
Просить поновити строк на подання доказів, який пропущений ним з поважних причин, мотивуючи це тим, що не отримував матеріали справи, ухвали про відкриття провадження у справі, а дізнався про справу з Єдиного державного реєстру судових рішень і ознайомився із матеріалами справи лише 28.02.19.
05.03.19. до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудмоноліт" на уточнену позовну заяву, в якому відповідач посилається на те, що не підписував Договору про переведення боргу від 05.03.18., акт звірки станом на 07.03.18., Акт прийому-передачі документів № 1 від 06.03.18., вважає їх підробленими, у зв'язку із чим звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою. Також вказує на те, що згідно із посадовою інструкцією Генерального директора Товариства, він має право вчиняти дії тільки з дозволу Загальних зборів учасників Товариства одноразово на суму, що перевищує 100.000,00 грн., а тому, з огляду на відсутність згоди загальних зборів учасників, директор не мав повноважень на укладення Договору про переведення боргу.
Також 05.03.19. представником ТОВ "Мітбуд" подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії Висновку експертного дослідження № 364/03/2019 від 04.03.19. та поновлення строку для подання письмових доказів.
05.03.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу на підставі ст. 216 ГПК України про оголошення перерви в судовому засіданні до 09.04.19.
04.04.19. позивачем подано до суду відповідь на пояснення третьої особи щодо позову, в яких позивач зазначає, що вказані пояснення подані з порушенням строку, встановленого на їх подання, їх зміст не відповідає вимогам ч. 3 ст. 165 та ч. 3 ст. 168 ГПК України, а також ч. 2 ст. 91 ГПК України. Також позивач заперечив проти доводів третьої особи щодо суті спору, викладених у цих поясненнях.
Позивачем також подано Відповідь на відзив на уточнену позовну заяву, в якій позивач зазначає про порушення відповідачем вимог процесуального законодавства щодо строків подання відзиву на уточнену позовну заяву та змісту відзиву. Також позивач заперечив проти доводів відповідача, наведених у цьому відзиві.
Крім того, позивачем подано заперечення на клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому позивач вказує про подання висновку експертного дослідження № 364/03/2019 від 04.03.19. з порушенням вимог процесуального законодавства, невідповідність його вимогам законодавства, а також заперечує проти правового статусу особи, яка підписала цей висновок, як експерта.
У судовому засіданні 09.04.19. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про поновлення пропущеного процесуального строку Товариству з обмеженою відповідальністю "Мітбуд" на подання письмових пояснень по справі від 04.03.19., клопотання про долучення доказів, та про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Київбудмоноліт" пропущеного процесуального строку на подання відзиву.
У судових засідання 09.04.19., 10.04.19, 15.04.19., 18.04.19. на підставі ст. 216 ГПК України оголошувалися перерви до 10.04.19., 15.04.19. 18.04.19. та 07.05.19. відповідно.
При розгляді справи по суті у судовому засіданні 07.05.19. судом було заслухано вступне слово позивача, відповідача, третьої особи, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні повністю. Третя особа також проти позову заперечувала.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 07.05.19. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.01.17. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбетонбуд" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітбуд" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 1 (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) покупця, а покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали - бетон, вид, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, умови та строки поставки і оплати яких визначені сторонами у Договорі та Специфікації.
Згідно із п. 3.3. Договору поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями автомобільним транспортом по реквізитам покупця, вказаних у протоколі погодження ціни, якщо інше не вказано у заявках на поставку кожної партії товару.
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що на кожну партію товару, що постачається, постачальник повинен надати покупцю разом із товаром наступні товаросупроводжувальні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру.
Як визначено п.п. 5.1., 5.2. Договору, покупець оплачує товар за ціною, вказаною у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору і зазначається відповідно в рахунку-фактурі та видатковій накладній. Ціна на товар погоджується сторонами у специфікації до даного договору та включає вартість продукції та транспортні витрати постачальника.
Відповідно до п. 6.1. Договору розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунків постачальника.
Специфікацією № 1 до Договору сторони погодили поставку бетону в асортименті (згідно накладних).
Згідно із наданими позивачем видатковими накладними позивач поставив, а третя особа прийняла товар на загальну суму 2.990.570,81 грн. Позивачем також виставлено третій особі рахунки-фактури на загальну суму 3.286.189,58 грн., які включають вартість бетону та послугу з бетононасосу.
На підтвердження виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару третьою особою надані платіжні доручення, які підтверджують сплату третьою особою на користь відповідача 2.909.792,54 грн.
05.03.18. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітбуд" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Київбудмоноліт" (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбетонбуд" (кредитор) був укладений Договір про переведення боргу, яким врегульовані відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Договору поставки № 1 від 04.01.17., укладеного між первісним боржником та кредитором.
Відповідно до п. 1.2. цього договору первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов'язання) на загальну суму 2.911.826,94 гривень, що виникла на підставі основного договору станом на 05.03.18.
Новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості, зазначену в п. 1.2. цього договору протягом трьох робочих днів після підписання цього договору.
Пунктом 4.1.3. договору про переведення боргу передбачено, що у разі прострочення оплати покупцем протягом 30 календарних днів згідно Договору на покупця накладається штраф у розмірі 15% від загальної суми заборгованості.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі про стягнення 2.911.826,94 грн. основного боргу та 436.774,00 грн. штрафу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 522 ЦК України передбачено, що новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Як зазначалося вище, відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних позивач поставив третій особі товар на суму 2.990.570,81 грн. та виставив третій особі рахунки-фактури на суму 3.286.189,58 грн.
У період з 23.01.17. по 30.11.17. третя особа оплатила поставлений товар згідно із виставленими рахунками на загальну суму 2.909.792,54 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку третьої особи.
З огляду на викладене, наявними у справі доказами підтверджується заборгованість третьої особи за договором поставки № 1 від 04.01.17. станом на 30.11.17. у розмірі 376.397,04 грн.
Звертаючись із позовом до суду у цій справі, позивач як на підставу своїх вимог посилається на договір поставки № 1 від 04.01.17. і договір про переведення боргу від 05.03.18. та зазначає, що розмір заборгованості у розмірі 2.911.826,94 грн. підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.18. між ТОВ "Техбетонбуд" та ТОВ "Мітбуд" і Актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.03.18. між ТОВ "Техбетонбуд" і ТОВ "Київбудмоноліт".
Аналізуючи вказані акти, суд дійшов таких висновків:
Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові КГС у складі ВС від 27.08.18. у справі № 916/43/18, акт звірки є документом, за яким звіряють бухгалтерський облік операцій, він не є за своєю правовою природою первинним документом та сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін.
Акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом у справі, не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. (відповідна правова позиція викладена у постанові КГС у складі ВС постанова КГС від 27.07.18. у справі № 905/1141/16).
Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.18. між ТОВ "Техбетонбуд" та ТОВ "Мітбуд" не містить у собі посилання на договір чи будь-яку іншу підставу відображення даних у цьому акті, а також не містить вказівки на період, за який він складений, що унеможливлює його ідентифікацію як документу, що підтверджує наявність у третьої особи заборгованості саме за договором поставки № 1 від 04.01.17. у вказаному Акті розмірі.
Відображена у цьому акті сума заборгованості у розмірі 2.911.826,94 грн. не відповідає наявним у матеріалах справи первинним документам (видатковим накладним, рахункам, випискам) за договором поставки № 1 від 04.01.17., а саме:
- Акт звірки взаємних розрахунків включає сальдо (заборгованість) на 01.01.17. у сумі 774.879,90 грн., яка не підтверджується первинними документами та, крім того, не стосується Договору поставки № 1, який був укладений 04.01.17., тобто після виникнення цієї суми заборгованості, а отже, виходячи з умов договору про переведення боргу, вказана сума не могла бути переведена на ТОВ "Київбудмоноліт".
- до вказаного акту включені операції з продажу товару за період з 14.11.17. по 28.12.17., які не підтверджуються первинним документами і докази поставки товару у цей період позивачем не надані. Жодних пояснень щодо відображення таких операцій у акті звіряння позивачем не надано;
- зазначений акт не містить всіх оплат, здійснених третьою особою, на підтвердження яких нею надано платіжні доручення та банківські виписки на загальну суму 2.909.792,54 грн.
Всі вказані вище обставини у своїй сукупності спростовують факт наявності у третьої особи боргу за договором поставки № 1 від 04.01.17. станом на 05.03.18. у розмірі 2.911.826,64 грн., яка могла бути переведена на ТОВ "Київбудмоноліт" згідно із договором про переведення боргу від 05.03.18.
Інших підстав наявності у відповідача заборгованості у вказаному розмірі позивачем не заявлено та відповідними доказами не доведено.
Як визначено ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Акт звірки взаємних розрахунків на 01.03.18 між ТОВ "Техбетонбуд" та ТОВ "Мітбуд" не може вважатися судом достовірним доказом на підтвердження суми заборгованості за договором поставки та, відповідно, договором про переведення боргу за цим договором поставки, оскільки він є неповним та суперечливим, не відображає всі обставини здійснення поставки товару і його оплати та відомості якого спростовуються наявними в матеріалах справи іншими доказами.
З тих самих підстав суд не бере до уваги Акт звірки взаємних розрахунків станом на 07.03.18. між ТОВ "Техбетонбуд" і ТОВ "Київбудмоноліт", оскільки він не містить обставин та відомостей здійснення господарський операцій, а лише вказує на суму боргу, наявність якої за договором поставки, як вказувалося вище, позивачем не доведено та спростовується іншими доказами у справі.
Враховуючи наведене, суд також відхиляє договір про переведення боргу від 05.03.18. як належний і достовірний доказ, оскільки зобов'язання за цим договором в частині розміру заборгованості спростовуються іншими наявними в матеріалах справи доказами, про що зазначено судом вище.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 73 ГПК України).
Всупереч наведеним нормам процесуального законодавства та обов'язку доказування, позивач належними, допустимими та достовірними доказами не довів наявності у третьої особи та відповідача заборгованості за Договором поставки № 1 від 04.01.17. у розмірі 2.911.826,64 грн., не надав жодних пояснень виявленим в ході розгляду справи розбіжностям у наданих сторонами документах та не обґрунтував наявності інших підстав для стягнення з відповідача цієї суми заборгованості.
При цьому як відповідач, так і третя особа заперечили факт підписання договору про переведення боргу, актів зірки та Акту прийому-передачі документів № 1.
Зокрема, на спростування факту підписання Договору про переведення боргу від 05.03.18. третьою особою надано Висновок експертного дослідження № 364/03/2019 від 04.03.19., згідно із яким підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого наявне в графі "Первісний боржник" у технічному зображенні (копії) "Договір про переведення боргу від 05 березня 2018 року", ймовірно виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Суд не бере до уваги вказаний Висновок, оскільки, як свідчить його зміст, на дослідження був наданий документ, який являє собою технічне зображення (копію) Договору про переведення боргу від 05.03.18., в той час як для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів, що зокрема передбачено п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.98. № 53/5. Крім цього, спеціалістом, який виконував дослідження, не надано чіткої відповіді на питання, яке винесене на дослідження, натомість вказано про ймовірність виконання підпису у копії договору не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Клопотань про призначення судом почеркознавчої експертизи сторони не заявляли.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Враховуючи ненадання відповідачем та третьою особою належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ними не підписувалися вказані вище документи, відповідні доводи цих учасників процесу судом до уваги не беруться.
Згідно із ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши за правилами ст.ст. 76-79, 86 ГПК України надані сторонами матеріали та пояснення, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності у відповідача заборгованості за договором поставки № 1 від 04.01.17. у заявленому розмірі, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення 2.911.826,94 грн. основного боргу та 436.774,00 грн. штрафу не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 13.05.19.
Суддя Т.М. Ващенко