Рішення від 23.04.2019 по справі 910/314/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2019Справа № 910/314/19

Господарський суд міста Києва у складі: судді - Бондаренко Г.П., за участю секретаря судового засідання - Лебович А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 1 офіс 400)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Ремонт» (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 914)

Про стягнення 512 533,02 грн.

За участю представників учасників справи:

від позивача: адвокат Стеренчук Р.П. (довіреність № 1-юр від 08.01.19; договір №14 від 30.11.2018)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Ремонт» (далі - відповідач) про стягнення 512 533, 02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 281216 від 28.12.2016, у зв'язку з чим просить стягнути 400 000,00 грн основної суми боргу, 65 304, 11 грн пені, 11 605, 48 грн трьох відсотків річних, 35 623, 43 грн втрат від інфляції та витрат по сплаті судового збору у розмірі 7 688,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 15.01.2019 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом: подання заяви з поясненнями щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; подання орієнтовного розрахунку сум судових витрат на професійну адвокатську допомогу.

28.01.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2019, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/314/19 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін. Запропоновано сторонам надати заяви по суті справи, зокрема відповідачу - надати суду відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу - заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

27.02.2019 від відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.04.2019.

В підготовче судове засідання 02.04.2019 прибув представник позивача, а представник відповідача не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча дату, час і місце засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/314/18 до судового розгляду по суті. Судове засідання призначено на 23.04.2019.

У судове засідання 23.04.2019 прибув представник позивача. Представник відповідача не прибув, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду справи по суті був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання для розгляду справи по суті, суд на місці ухвалив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.

Відповідно до частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 28.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Ремонт» (позичальник) було укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 281216 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого позикодавець, зобов'язувався надати позичальнику, безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язався використати її відповідно до статутних цілей діяльності та повернути фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених договором.

30.01.2017 між сторонами зазначеного договору було підписано додаткову угоду до договору від 30.01.2017 № 1, якою продовжено строк дії договору та строк повернення фінансової допомоги до 31.12.2017.

20.04.2017 між сторонами зазначеного договору було підписано додаткову угоду до договору № 2, якою сторони збільшили загальний розмір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги до 600 000,00 грн.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві 29.12.2016 - 300 000,00 грн, 14.04.2017 - 100 000,00 грн, 27.04.2017 - 200 000,00 грн. Загальна сума перерахованих згідно договору коштів становить 600 000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2017 відповідач повернув позивачеві частину безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 109 від 28.04.2017.

Доказів повернення повної суми безвідсоткової поворотної фінансової допомоги матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 400 000, 00 грн основної заборгованості, 65 304, 11 грн пені за період прострочення з 01.01.2018 по 30.06.2018, 11 605, 48 грн 3 % річних за період прострочення з 01.01.2018 по 19.12.2018 та 35 623, 43 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.01.2018 по 19.12.2018.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 ЦК України.

Відповідно до частин 1,2 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 1046 - 1050 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.3. договору (в редакції додаткової угоди № 1), відповідач (позичальник) зобов'язаний, у будь-якому разі, повернути кошти, отримані згідно даного договору, у строк до 31.12.2017.

Позивач належним чином виконав зобов'язання, передбачені договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 1 від 29.12.2016, № 8705 від 14.04.2017, № 95 від 27.04.2017. Про належне виконання своїх зобов'язань позивачем свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

В свою чергу відповідач свої зобов'язання з повернення коштів виконав лише частково, перерахувавши позивачеві 200000,00 грн згідно платіжного доручення від № 109 від 28.04.2017. На дату подання позивачем позову до суду, відповідач свої зобов'язання за договором з повернення решти отриманих коштів у розмірі 400000, 00 грн та/або в будь-якому іншому розмірі не виконав, і доказів іншого матеріали справи не містять.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Положеннями ЦК України, а саме статтями 525, 526 внормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 400 000, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення грошової позики, у відповідності до п. 5.3. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості в розмірі 400 000, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з приписами частини 1 статті 230 ГК України, до учасника господарських правовідносин, який порушив господарське зобов'язання застосовуються штрафні санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549, 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Перебіг даного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

В даному випадку нарахування штрафних санкцій за договором починається з 01.01.2018, оскільки термін виконання обов'язку позичальника за договором був до 31.12.2017.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.2. договору у випадку затримки повернення фінансової допомоги, позичальник сплачує на користь позикодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповернутих коштів за кожний день прострочення.

Позивачем надані розрахунки пені, трьох процентів річних та індексу інфляції, з якими суд погоджується та вважає їх обґрунтованим, а отже відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню. Контррозрахунку пені, трьох процентів річних та індексу інфляції відповідачем не надано.

Підсумовуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг у розмірі 400 000, 00 грн, пеня у розмірі 65 304,11 грн, три процентів річних у розмірі 11 605,48 грн, втрати від інфляції у розмірі 35 623, 43 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Ремонт» про стягнення 512 533,02 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Ремонт» (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 914; ідентифікаційний код 38365232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 1 офіс 400; ідентифікаційний код 35141676) 400 000 (чотириста тисяч) грн 00 коп. основної суми боргу, 65 304 (шістдесят п'ять тисяч триста чотири) грн 11 коп. пені, 11 605 (одинадцять тисяч шістсот п'ять) грн 48 коп. трьох процентів річних, 35 623 (тридцять п'ять тисяч шістсот двадцять три) грн 43 коп. втрат від інфляції, 7 688 (сім тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписано 13.05.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко

Попередній документ
81690333
Наступний документ
81690335
Інформація про рішення:
№ рішення: 81690334
№ справи: 910/314/19
Дата рішення: 23.04.2019
Дата публікації: 15.05.2019
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; інші договори