номер провадження справи 4/54/18
06.05.2019 Справа № 908/921/18
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП” про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 у справі №908/921/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АЗОВТЕХГАЗ” (87522, м. Маріуполь, Донецька обл., вул. Таганрозька, 48в);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП” (01024, м.Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, офіс 26/1)
про стягнення заборгованості в розмірі 300000,01 грн. за договором підряду на будівельно-монтажні пусконалагоджувальні роботи № 15/11/2016 від 15.11.2016
За участю представників сторін:
від позивача - Веденєєва Н.С., ордер на надання правової допомоги серія ЗП № 099966 від 01.04.2019;
від відповідача (заявника) - не з'явився.
24.04.2019 на адресу господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП” надійшла заява в порядку ст. 331 ГПК України про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 у справі №908/921/18 зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частинами щомісячно протягом одного року.
Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.04.2019, заяву розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.04.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП” про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 у справі №908/921/18 прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 06.05.2019.
В судовому засіданні 06.05.2019 заяву розглянуто, судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Відповідач (заявник) в судове засідання 06.05.2019 не з'явився. Про дату, час та місце розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі №908/921/18 повідомлявся належним чином ухвалою суду по справі від 26.04.2019, яка в цей же день направлена на адресу відповідача (заявника) поштою.
Зважаючи на стислий строк розгляду заяви про розстрочку виконання судового рішення, суд вирішив за доцільне розглядати заяву про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 у справі №908/921/18 за відсутністю представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду заяви по суті.
Представник позивача у судовому засіданні 06.05.2019 просив відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП” про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 у справі №908/921/18.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 у справі №908/921/19 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ТОВ “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП” на користь ТОВ “АЗОВТЕХГАЗ” 300 000 грн. 00 коп. основного боргу та 1 762 грн. 00 коп. судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 у справі № 908/921/19 залишено без змін.
01.04.2019 господарським судом Запорізької області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 у справі №908/921/19.
Мотивуючи заяву про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 у справі №908/921/19 Товариство з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП” зазначає, що на даний час у нього склалися обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, а саме несприятлива фінансова ситуація, що пов'язана з відсутністю будівельних робіт на підприємстві, сплати щомісячних обов'язкових податків та виплати 51 працівнику заробітної плати.
Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення суду, представлені письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Савіцький проти України” (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Разом з тим, за приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частиною третьою цієї ж ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про розстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Рішенням Суду у справі “Глоба проти України” № 15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Мотивуючи заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 у справі №908/921/1813 відповідач, зокрема посилається на несприятливу фінансову ситуацію, що пов'язана з відсутністю будівельних робіт на підприємстві, сплати щомісячних обов'язкових податків та виплати 51 працівнику заробітної плати.
Суд вважає за необхідне зазначити, що фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, які відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні і потенційні фінансові можливості підприємства. Незадовільний фінансовий стан характеризується незадовільною платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальником і банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою в зв'язку з несприятливими тенденціями в виробництві тощо.
Відповідачем (заявником) не надано суду належних доказів дійсно важкого фінансового стану підприємства. Звіт про фінансові результати за 2018 рік та податкова декларація, надані відповідачем, не свідчать про неможливість виконання ним ухваленого судового рішення, а також не є доказом винятковості такого випадку, що може бути підставою для розстрочення судом його виконання.
За загальним правилом цивільного законодавства боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів.
Крім того, лише збитковість підприємства не є тою виключною обставиною у спірних правовідносинах, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.
Доводи відповідача щодо сплати щомісячних обов'язкових податків та виплати заробітної плати при вирішенні заяви про розстрочку виконання рішення суду до уваги не приймаються, оскільки відповідно до Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, в ході здійснення своєї підприємницької діяльності відповідач діє на власний розсуд та має і повинен розуміти всі ризики, які можуть мати його правовідносини з контрагентами.
Крім того, судом враховано, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості може завдати істотної шкоди позивачу, в т.ч. й матеріальної.
Також, відповідач не надав суду будь-яких доказів того, що протягом періоду часу, на який відповідач просить суд розстрочити виконання судового рішення, його фінансове становище дасть йому змогу виконувати рішення суду частками, які будуть затвердженні судом.
Інші відповідні документи і докази в обґрунтування того, що фінансові можливості відповідача унеможливлюють виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі, відповідачем не надані, разом з цим, інфляційні процеси, які відбуваються в державі, знецінюють кошти присуджені позивачу рішенням суду у цій справі, що набрало законної сили.
За таких обставин суд вважає, що заявником належними та допустимими доказами не доведено наявності виняткових обставин, які свідчать про ускладнення та неможливість виконання рішення суду. Враховуючи матеріальний інтерес позивача, наявні інфляційні процеси в економіці держави, суд вважає відсутніми підстави для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 у справі №908/921/19.
Враховуючи наведене, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП” про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 у справі №908/921/18 судом відмовляється повністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП”, за наявності достатніх підстав, не позбавлений права на повторне звернення до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП” про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2018 у справі №908/921/18 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.
Повний текст ухвали складено 13.05.2019.
Суддя Н.Г.Зінченко