Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"07" травня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/145/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Антонова О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Безпалюк О.Л. - довіреність №14-162 від 30.08.2018;
від відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Малинтеплоенерго"
про стягнення 1519282,88 грн
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" 1519282,88грн, з яких 843596,48грн основного боргу, 223036,18грн пені, 68354,88грн 3% річних та 384295,34грн інфляційних.
Ухвалою суду від 15.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 28.03.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
06.05.2019 на адресу суду, з поштовою відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання", повернулась копія ухвали від 15.04.2019, яка направлялася на юридичну адресу відповідача.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому, згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Аналогічні приписи містить п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України.
Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала Господарського суду Житомирської області від 15.04.2019 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому відповідач міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Таким чином, КП "Малинтеплоенерго" не було позбавлене об'єктивної можливості дізнатися про рух справи №906/145/19, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими йому процесуальними правами не скористалося.
Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась відповідачу за юридичною адресою, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
27.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Комунальним підприємством "Малинтеплоенерго" (покупець, відповідач) укладено договір №1106/15-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу (далі-Договір (а.с.17-22)). В період з 23.01.2015 по 25.11.2015 сторонами підписано Додаткові угоди №1-12 (а.с. 23-34).
Позивач вказує, що на виконання умов Договору передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 843596,48грн. Однак, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, станом на день пред'явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем склала 843596,48грн.
Не проведення відповідачем у повному обсязі розрахунків за отриманий природній газ стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Крім суми основного боргу у розмірі 843596,48грн, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 223036,18грн пені за період з 17.02.2015 по 14.07.2016, 68354,88грн 3% річних за період з 17.02.2015 по 26.02.2018 та 384295,34грн інфляційних за період з 01.03.2015 по 31.01.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 526, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу від 27.11.2014 за № №1106/15-КП-10, з Додатковими угодами №1-12 до нього (а.с. 23-34).
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами п. 1.1 Договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору, газ, що продається, за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).
Пунктом 2.1 Договору обумовлено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 202 тис. куб.м.
За умовами п. 3.1 Договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/ відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Пунктом 3.3. Договору обумовлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузлавузлів обліку газу покупця.
У п. 3.4. Договору сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригінала акта, підписаний упоавноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу (а.с. 35-40) підтверджено, що, на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 843596,48грн.
Приписами п. 6.1 Договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу не виконав, чим порушив умови п. 6.1. Договору.
За вказаного, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача на час звернення позивача до суду грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору грошових коштів у розмірі 843596,48грн. Відповідач існування вказаної заборгованості не спростував, на дату судового засідання доказів додатково проведених оплат по вказаній заборгованості не надав.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 843596,48 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, враховуючи допущене порушення умов Договору в частині проведення розрахунків, позивач також просить стягнути з відповідача 223036,18грн пені, 68354,88грн 3% річних та 384295,34грн інфляційних, слід зазначити наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Умовами п. 7.2 Договору сторони визначили відповідальність відповідача у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, за невиконання пункту 6.1 Договору.
Перевіривши вказаний розрахунок пені (а.с. 13-15), з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що її нарахування в сумі 223036,18грн, за визначений позивачем період, виходячи з обумовлених Договором періодів прострочення щодо кожного факту передачі природного газу за актом, проведено вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, суд встановив, що їх суми, за визначений позивачем період, є обґрунтованими та арифметично вірними, тому вимога в частині стягнення з відповідача 68354,88грн 3% річних та 384295,34грн інфляційних підлягає задоволенню.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статтей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача, натомість позивач обґрунтував свої позовні вимоги належними та достатніми доказами.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 1519282,88грн, з яких 843596,48грн основного боргу, 223036,18грн пені, 68354,88грн 3% річних та 384295,34грн інфляційних.
Судові витрати у справі, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (11601, Житомирська обл., м. Малин, вул. Василя Стуса, буд. 23, ід. код 32277167) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ід. код 20077720):
- 843596,48 грн основного боргу;
- 223036,18 грн пені;
- 68354,88 грн 3% річних;
- 384295,34 грн інфляційних;
- 22789,24 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 13.05.19
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
2,3 - сторонам (рек. з пов. про вручення).