вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" квітня 2019 р. Справа№ 908/1524/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Чорної Л.В.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 10.04.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької обласної ради
на рішення господарського суду міста Києва
від 14.01.2019 (повний текст рішення складено 24.01.2019)
у справі №908/1524/18 (суддя Балац С.В.)
за позовом заступника прокурора Запорізької області - начальника управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва в інтересах держави
до Запорізької обласної ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: комунальний заклад "Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" Запорізької обласної ради
про визнання незаконним та скасування п. 1 рішення Запорізької обласної ради від 27.08.2015 №46
Заступник прокурора Запорізької області - начальник управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах держави до Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення Запорізької обласної ради від 27.08.2015 №46.
Позовні вимоги мотивовані невідповідністю пункту 1 рішення Запорізької обласної ради від 27.08.2015 №46 "Про відчуження майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області" нормам закону, який регулює підстави та порядок відчуження нерухомого майна комунальної власності, що є підставою для визнання недійсним п. 1 вказаного рішення.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1524/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального провадження; залучено до участі у справі комунальний заклад "Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" Запорізької обласної ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
У відзиві на позов, наданому суду першої інстанції, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову та вказував на відсутність обґрунтування прокурором порушення інтересів держави. Зазначав про те, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту, оскільки скасування оскаржуваного рішення не відновить діяльності Бердянського обласного дитячого протитуберкульозного санаторію. Відповідач стверджував, що оскаржуване рішення прийняте з метою забезпечення додаткових надходжень до бюджету, а при його прийнятті відповідач діяв в межах наданих повноважень; санаторій є лікувально-профілактичним закладом системи охорони здоров'я, а не закладом системи оздоровлення та відпочинку дітей.
У відповіді на відзив прокурор вказував про наявність обставин, що свідчить про порушення інтересів держави та про незаконність прийнятого відповідачем рішення.
У запереченні на відповідь прокурора на відзив, відповідач вказував на відсутність звернення прокурора до відповідача з метою досудового вирішення спірного питання.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.10.2018 справу №908/1524/18 передано на розгляд до господарського суду міста Києва за виключною підсудністю на підставі ч. 5 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2018 справу №908/1524/18 прийнято до провадження судді Балац С.В. та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2019 позов задоволено повністю. Визнано недійсним пункт 1 рішення Запорізької обласної ради від 27.08.2015 №46 "Про відчуження майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області". Стягнуто з Запорізької обласної ради на користь прокуратури Запорізької області 1762 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Запорізька обласна рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2018 у справі №908/1524/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Запорізької області - начальника управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва про визнання незаконним та скасування п. 1 рішення Запорізької обласної ради від 27.08.2015 №46 "Про відчуження майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області".
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що прокуратурою порушено порядок звернення до суду з метою представництва Запорізької обласної ради, що позбавило права відповідача, передбачене законом, оскаржити таке представництво. Також скаржник вказує на те, що судом першої інстанції застосовано норми Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", які не мають бути застосовані у спірних правовідносинах, оскільки комунальний заклад "Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" не належить до закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а є лікувально-профілактичним закладом.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2019 апеляційну скаргу Запорізької обласної ради на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі №908/1524/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Чорної Л.В., Разіної Т.І.
Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 №09.1-08/585/19 у справі №908/1524/18 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №908/1524/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Чорна Л.В., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 поновлено Запорізькій обласній раді строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі №908/1524/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької обласної ради на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі №908/1524/18. Зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі №908/1524/18 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Призначено справу до розгляду на 10.04.2019.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими.
09.04.2019 через канцелярію суду від третьої особи надійшли пояснення, в яких комунальний заклад "Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" Запорізької обласної ради підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі. Також в письмових поясненнях викладено клопотання, в якому третя особа просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника комунального закладу "Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" Запорізької обласної ради.
В судове засідання апеляційної інстанції представник третьої особи не з'явився.
Оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату та час судового розгляду, клопотання третьої особи, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 269 ГПК України).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Рішенням Запорізької обласної ради від 27.08.2015 №46 "Про відчуження майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області" (далі - оскаржуване рішення), яким, зокрема, вирішено здійснити відчуження шляхом продажу на конкурентних засадах через біржу або аукціон: нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, розташованого на земельній ділянці загальною площею 2,2144 га (кадастровий номер: 2310400000:07:009:0078) за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 7а, та закріпленого на праві оперативного управління за Комунальним закладом "Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" Запорізької обласної ради, а саме: комплекс будівель та споруд, який складається з: основних будівель "А, Б, Б1, В, Г, Д, Д1", прибудов "б, б1, б2, д, д1, д5, д4, д2, д3", тамбурів "а, в", мансарди "Мс", гаражу "Ж", навісів "И, З, К", насосної "Л" та споруд: ганки до "а, б, в", ганок зі сходами до "Б1", двоє сходів до "Г", замощення І, ІІ, паркани №1, №2, басейн "М", колодязь "Н", мийка № 3, люки № 4, зливна яма № 5 (підстава: звернення Комунального закладу "Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" Запорізької обласної ради від 30.07.2015 №259). Вирішено доручити керівнику Комунального закладу "Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" Запорізької обласної ради вчинити всі необхідні дії, пов'язані з продажем нерухомого майна, зазначеного у п.п. 1.1 цього рішення, згідно з чинним законодавством України. Вирішено надати керівнику комунального закладу "Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" Запорізької обласної ради право підпису документів, пов'язаних з продажем цього майна, згідно з чинним законодавством України, за погодженням їх з головою обласної ради.
Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
В позовній заяві прокурор вказував, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки суперечить нормам Конституції України, Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" та прийняте в частині відчуження майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області, що відноситься до матеріально-технічної бази дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, яке не підлягає вилученню.
При цьому в обґрунтування подання позову прокурором як позивачем зазначено про порушення інтересів територіальної громади у вигляді зменшення комунального майна, що входить до складу дитячих оздоровчих закладів, призводить до скорочення мережі дитячих закладів санаторного типу протитуберкульозної спрямованості у межах міста Бердянськ та фактично втрачається зручність та можливість отримання дітьми лікування в умовах унікального природного мікроклімату, обумовленого особливостями розташування відчужуваного санаторію на узбережжі моря, що у свою чергу впливає на інтереси держави у сфері охорони дитинства. Отже, на думку, прокурора, правовідносини, пов'язані з незаконним відчуженням майна та вибуття із комунальної власності, із порушенням установленого законом порядку, становлять «суспільний», «публічний» інтерес. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновлення становища, яке існувало до порушення прав власності на комунальне майно територіальних громад сіл, селища, міст Запорізької області.
Також прокурор зазначив, що виходячи із вимог ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» обласні ради покликані захищати права територіальної громади, натомість останні порушуються внаслідок прийняття незаконного рішення органом місцевого самоврядування - Запорізькою обласною радою.
З огляду на викладене, враховуючи те, що звернення прокурора з позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, збереження мережі закладів санаторного типу, недопущення незаконного вибуття майна із комунальної власності, надання ефективної медичної реабілітації та профілактики захворювань на туберкульоз, що відповідає функціям прокурора, колегія суддів дійшла висновку про наявність у прокурора процесуальної дієздатності для звернення з даним позовом.
Доводи відповідача про те, що прокурором обраний неефективний спосіб захисту порушених інтересів держави, враховуючи те, що скасування оскаржуваного рішення не відновить діяльність Бердянського обласного дитячого протитуберкульозного санаторію є безпідставними, оскільки позов прокурора не містить вимог про відновлення діяльності вказаного санаторію, а направлений на недопущення зменшення матеріально-технічної бази, яка входить до складу комунального закладу ""Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" Запорізької обласної ради, забезпечення дітей якісною і доступною медичною допомогою, можливість отримання (в тому числі і в подальшому) дітьми лікування в умовах унікального природного мікроклімату, обумовленого особливостями розташування відчужуваного майна санаторію на узбережжі моря.
Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з частиною 2 статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Пунктом 20 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.
Як встановлено вище, рішенням Запорізької обласної ради від 27.08.2015 №46 "Про відчуження майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області" вирішено, зокрема, здійснити відчуження шляхом продажу на конкурентних засадах через біржу або аукціон: нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, розташованого на земельній ділянці загальною площею 2,2144 га (кадастровий номер: 2310400000:07:009:0078) за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 7а, та закріпленого на праві оперативного управління за Комунальним закладом "Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" Запорізької обласної ради.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2.1, 3.2.2 Статуту комунального закладу "Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" Запорізької обласної ради, санаторій функціонує цілорічно та є спеціалізованим закладом. Предметом діяльності санаторію є комплексне лікування, медична реабілітація та профілактика захворювань на кістковий туберкульоз, малі форми туберкульозу легень і неспецифічні ортопедичні захворювання у дітей незалежно від стадії та локалізації туберкульозного процесу з максимальним використанням традиційних та нетрадиційних методів лікування з метою закріплення результатів, досягнутих на госпітальному етапі, локалізації туберкульозного процесу; проведення комплексу профілактичних заходів для дітей з груп ризику на захворювання туберкульозом.
Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" визначено, що до дитячих закладів оздоровлення належить дитячий заклад санаторного типу - заклад, в якому діти перебувають цілодобово і де поряд з оздоровчими надається комплекс медичних послуг, спрямованих на поліпшення стану їхнього здоров'я, запобігання захворюванням. З урахуванням природно-кліматичних умов, наявної лікувально-оздоровчої бази, кадрового забезпечення такі заклади можуть бути спеціалізованими.
Відповідно до довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, цільове призначення земельної ділянки, кадастровий № 2310400000:07:009:0078, загальною площею 2,2144 га за адресою: м. Бердянськ, вул. Макарова, 7а - для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.
Положеннями статті 20 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", матеріально-технічну базу дитячого закладу оздоровлення та відпочинку складає рухоме і нерухоме майно, що належить йому на праві власності або господарського відання, оперативного управління, орендоване або передане йому засновником (власником). Основні фонди, земельні ділянки та інше майно дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної або комунальної форми власності не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд по вул. Макарова, 7-а у м. Бердянську Запорізької області, належить на праві комунальної власності територіальній громаді сіл, селищ, міст Запорізької області в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 13.06.2007, яке закріплене на праві оперативного управління за комунальним закладом "Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" Запорізької обласної ради.
Дані обставини спростовують доводи скаржника про те, що комунальний заклад "Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій" не належить до закладів оздоровлення та відпочинку дітей та неможливість застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей".
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, пункт 1 оскаржуваного рішення Запорізької обласної ради в частині відчуження майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області прийняте відповідачем з порушенням приписів Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", оскільки таке майно відноситься до матеріально-технічної бази дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, яке не підлягає вилученню, що в силу частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підставою для визнання такого рішення недійсним.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 №908/321/16 (яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2017) задоволено зустрічний позов та визнано недійсним проведений 18.12.2015 Запорізькою товарною біржею "ГІЛЕЯ" аукціону з продажу комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 7-А на земельній ділянці загальною площею 2,2144 га (кадастровий номер 2310400000:07:009:0078), які є власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Запорізької області в особі Запорізької обласної ради. Скасовано складений Запорізькою товарною біржею "ГІЛЕЯ" протокол аукціону від 18.12.2015 № 14/2315 із продажу лоту №1, тобто з продажу вказаного вище комплексу будівель.
Задовольняючи зустрічний позов, суд виходив з того, що аукціон з продажу комунального майна відбувся з порушенням норм чинного законодавства, які регулюють порядок відчуження такого майна (зокрема, порядок визначення початкової ціни, яка має безпосередній вплив на формування ціни продажу об'єкта, а, отже, і на визначення переможця).
Доводи прокурора про те, що до оскаржуваного рішення слід застосовувати норми Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на те, що чинне на момент прийняття оскаржуваного рішення законодавство не позбавляло право органів місцевого самоврядування самостійно обирати спосіб та порядок відчуження комунального майна, що також кореспондується з позицією Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 25.10.2011 № 14/5007/6/11.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги заступника прокурора Запорізької області - начальника управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва про визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення Запорізької обласної ради від 27.08.2015 №46 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Запорізької обласної ради залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі №908/1524/18 - без змін.
Матеріали справи №908/1524/18 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Л.В. Чорна
Ю.Б.Михальська