08 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3514/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Федчук М. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року у справі № 260/1133/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови ліквідаційної комісії Управління МВС України в Закарпатській області - зам. начальника Управління Національної поліції України в Закарпатській області Пеняка Івана Івановича, Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Ващилін Р. О.,
час ухвалення рішення - 01.02.2019 року, 10:07 год.,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - 12.02.2019 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - голови ліквідаційної комісії Управління МВС України в Закарпатській області - зам. начальника Управління Національної поліції України в Закарпатській області Пеняка І. І., Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) зобов'язати голову ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області подати до МВС України в Закарпатській області висновок про нарахування і виплату йому одноразової грошової допомоги за каліцтво, отримане при виконанні службових обов'язків, зобов'язати МВС України затвердити висновок та провести виплату, визнавши рішення №15/5-4015 від 11 липня 2013 року протиправним, як зазначено в постанові Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року у справі №800/25818/16.
Під час судового розгляду позивач уточнив свої вимоги та просив зобов'язати відповідача - ліквідаційну комісію УМВС України в Закарпатській області провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги за інвалідність із складових сум грошового забезпечення, як це передбачено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року, з врахуванням за вислугу років - 90% грошового забезпечення, а із загальної суми нарахування одноразової грошової допомоги провести із розрахунку 90 %, на який відсоток втратив працездатність; нарахування та виплату провести за п'ять років; за травму нарахування та виплату одноразової грошової допомоги провести за один рік із складових сум грошового забезпечення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що постанова Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року, якою, в тому числі, зобов'язано МВС України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №707 від 12 травня 2007 року в повному обсязі не виконана, оскільки до перерахованої суми не включено суму щомісячної надбавки в розмірі 100% грошового забезпечення, а також не виплачено відшкодування за травму, отриману при виконанні службових обов'язків по охороні і забезпеченні громадського порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідачі подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначили, що Міністерство внутрішніх справ України та Управління МВС України в Закарпатській області постанову Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії виконано в повному обсязі; підстави для виплати одноразової грошової допомоги у разі отримання інвалідності під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю відсутні. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представник відповідачів - Щадей С. М. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 жовтня 1988 року ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ.
Відповідно до довідки Мукачівської міжрайонної МСЕК серії 10 ААА №080284 від 20 серпня 2010 року позивачу встановлено І групу інвалідності (по зору) безтерміново, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Із довідки-постанови №2 Військово-лікарської комісії від 20 травня 2011 року вбачається, що на момент звільнення захворювання колишнього співробітника органів внутрішніх справ, майора міліції у відставці захворювання, зокрема, відкрита кутова І «в» глаукома правого ока, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Згідно з довідкою обласної контрольної МСЕК серії 10 ААА №018757 від 14 травня 2012 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 90%.
На виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 . УМВС України в Закарпатській області направлено до МВС України висновок №5/41-17 про можливість проведення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Рішенням №15/5-4015 від 11 липня 2013 року МВС України повернуло без права на виплату матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що особи, звільнені зі служби з органів внутрішніх справ до набрання чинності Законом України "Про міліцію", не мають права на отримання одноразової грошової допомоги.
Вказане рішення позивач оскаржив в судовому порядку.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року №807/2779/13-а у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області визнано протиправним рішення МВС України № 15/5-4015 від 11 липня 2013 року та зобов'язано МВС України провести ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію".
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року, прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач оскаржив вказане судове рішення в касаційному порядку.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року №К/800/25815/16 постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року змінено в частині зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України вчинити певні дії, викладено абзац 2 резолютивної частини у наступній редакції: "Визнати протиправним рішення МВС України №15/5-4015 від 11 липня 2013 року та зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти відповідне рішення щодо призначення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707". В іншій частині постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року залишено без змін.
26 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області із заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року №К/800/25815/16.
10 липня 2017 року на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року №К/800/25815/16 Ліквідаційною комісією УМВС України в Закарпатській області подано на затвердження директору ДФОП МВС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 73710,00 грн. старшому слідчому Свалявського РВ УМВС України в Закарпатській області майору міліції Плезі Ю. І., відповідно до п.1.2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №707 від 12 травня 2007 року, у зв'язку з подією, що сталася у період проходження служби.
Зазначений висновок затверджено директором ДФОП МВС України.
ОСОБА_1 проведено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 73710,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 05 лютого 2018 року.
Вважаючи, що вказана постанова Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року №К/800/25815/16 виконана не в повному обсязі, що порушує право його право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому законом, позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розмір одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті особі, безпосередньо залежить від підстави набуття такого права, то розмір одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті ОСОБА_1 повинен розраховуватися виходячи з 90% розміру річного грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав на день установлення інвалідності. При цьому, до розрахунку одноразової грошової допомоги не включається надбавка у розмірі 100% грошового забезпечення, оскільки позивач зазначеної надбавки не отримував, а складові, які не включались до грошового забезпечення та не отримувались особою під час служби не можуть бути зараховані при призначенні одноразової грошової допомоги. Таким чином, розрахунок розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 здійснено правильно та визначено такий у розмірі 73710,00 грн. ((1365,00 грн.*5*12)*90%), що свідчить про належне виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року №К/800/25815/16.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсація заподіяння шкоди його майну передбачена ст.23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (втратив чинність, далі - Закон №565-XII).
Відповідно до ч.6, 10 ст.23 Закону України "Про міліцію" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Положення ч.ч. 3 - 9 цієї норми поширюються на осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби з організованою злочинністю, а також на пенсіонерів міліції.
Постановою Кабінету Міністрів України № 386 від 12 травня 2007 року №707, зі змінами від 22 квітня 2009 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції" (далі - Порядок).
П.1 вказаного Порядку передбачає, що одноразова грошова допомога виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) працівника міліції, податкової міліції під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Грошова допомога виплачується членам сім'ї загиблого (померлого), а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям у розмірі десятирічного грошового забезпечення;
2) установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: - під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; - у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією;
3) поранення (контузії, травми або каліцтва), що сталося: - під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, - у розмірі річного грошового забезпечення; - у період проходження служби, - у відсотках до розміру річного грошового забезпечення, встановленого відповідно до ступеня втрати працездатності, що визначається медико-соціальною експертною комісією.
За наявності у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання одночасно грошової допомоги та установлених іншими нормативно-правовими актами компенсаційної виплати або одноразової грошової допомоги виплата проводиться з однієї підстави за вибором особи.
Проаналізувавши вказані вище правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті особі, безпосередньо залежить від підстави набуття такого права, призначається одна за вибором.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2010 року позивачу встановлено І групу інвалідності (по зору) безтерміново, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою Мукачівської міжрайонної МСЕК серії 10 ААА №080284 від 20 серпня 2010 року.
Матеріалами справи підтверджується, що постановою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року №К/800/25815/16 визнано право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, пов'язаною з проходженням служби в органах внутрішніх справ, при цьому встановлено неправомірність відмови МВС України у призначенні позивачу такої допомоги на підставі пп.2 п.1 Порядку.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 скористався своїм правом вибору одноразової грошової допомоги і така останньому призначена на підставі пп.2 п.1 Порядку, тобто у зв'язку із встановлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, при цьому розмір такої допомоги визначається у відсотках відповідного розміру річного грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією - 90% відповідно до довідки обласної контрольної МСЕК серії 10 ААА №018757 від 14 травня 2012 року.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо неправомірності невиплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із каліцтвом, вважає їх безпідставними, оскільки такі спростовуються вищенаведеними мотивами.
Висновки суду першої інстанції в цій частині, на думку колегії суддів, є правильними та обґрунтованими.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір одноразової грошової допомоги, що підлягає нарахуванню та виплаті Плезі Ю.І. , визначається без урахування суми щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення, виходячи з наступних підстав.
П.3 Порядку №707 передбачає, що розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності. До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством.
Таким чином, Порядком №707 визначено перелік складових, які можуть включатись при розрахунку грошової допомоги.
Щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) особам рядового, а також середнього і старшого начальницького складу органів внутрішніх справ запроваджена Указом Президента України від 31 серпня 2001 року № 771 «Про внесення змін до Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926».
Указом Президента України від 18 грудня 2007 року № 234 (набрав чинності 01.01.2008) у зв'язку з упорядкуванням грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Указ Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/96 визнано таким, що втратив чинність.
Тобто, надбавка в розмірі 100 % грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) нараховувалась у період по 31 грудня 2007 року і в подальшому до грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не включалась та не виплачувалась.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №1328/1997/12, і відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, грошове забезпечення позивача на день встановлення інвалідності складалось з посадового окладу, окладу за звання та відсоткової надбавки за вислугу років 40%, та становило 1365,00 грн., що підтверджується довідкою №3495 від 10 травня 2012 року.
Наведене свідчить, що до складу грошового забезпечення позивача надбавка в розмірі 100% грошового забезпечення не входила.
Крім того, позивач під час судового розгляду також жодними доказами не підтвердив факт отримання ним під час несення служби зазначеної надбавки, що виключає можливість її зарахування до складу грошового забезпечення позивача при визначені розміру одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір одноразової грошової допомоги, що підлягає нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 , визначається без урахування суми щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відхилив як безпідставні покликання позивача на те, що чинним законодавством надбавка в розмірі 100% грошового забезпечення передбачена як обов'язковою складовою при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, оскільки позивач зазначеної надбавки не отримував, а тому і не має права на включення її до розрахунку одноразової допомоги.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 здійснено правильно та визначено такий у розмірі 73710,00 грн. ((1365,00 грн.*5*12)*90%), що свідчить про належне виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року №К/800/25815/16.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року у справі № 260/1133/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий - суддя О. І. Мікула
судді О. Б. Заверуха
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 13 травня 2019 року.