Справа № 0240/2500/18-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар П.А.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
06 травня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,
секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,
за участю:
представник позивача: Олійника Андрія Михайловича
представник відповідача: Лисенко Вікторії Віталіївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарімус Групп" до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
в липні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним).
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неврахування судом всіх обставин справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.
21 березня 2019 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала просила суд її задовольнити.
Представник позивача щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечував. Просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 308 КАС України та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що 04 грудня 2017 року позивачем, як суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1 (надалі - Контракт) з компанією ZHEJIANG JIAWEI DOOR INDUSTRY COMPANY LTD, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець оплатити та прийняти "Товар" - металеві двері в кількості і ціні згідно з супровідними документами.
Відповідно до умов вказаного Контракту, додаткової угоди №1 від 06.12.2017 року до Контракту та специфікацій до Контракту, TOB «Тарімус Групп» отримало металеві двері в кількості 1631 одиниць на загальну суму 505 350,00 юаней (79 661,47 дол. США або 2 156 436,01 грн.).
Для здійснення митного оформлення товару поставленого за вказаним Контрактом, TOB «Тарімус Групп», через представника ГШ «Роял Трейд», до Одеської митниці ДФС України, подало митну декларацію № UA500060/2018/005073. Відповідно до ст. 57, 58 Митного кодексу України, було самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту, яка склала 505 350,00 юаней (2 156 436,01 грн.).
Позивачем подано митному органу наступні документи: Контракт № 1; CMR№ 8514/1; CMR№ 8514/2; CMR№ 8514/3; CMR№ 8514/4; CMR№ 8514/5; Додаткова угода до контракту № 1; Комерційний інвойс; Коносамент; Інвойс; Прайс лист.
27.02.2018 року Одеською митницею за результатами перевірки митної декларації №UA500060/2018/005073 прийнято рішення №UA500060/2018/000010/2 про коригування митної вартості, яким за резервним методом на рівні 2,02 дол. США/кг було відкориговано митну вартість товару, яка склала 109 815,23 дол. США.
Рішення відповідача про коригування митної вартості товарів мотивоване тим, що в документах виявлено розбіжності, а саме:
- відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості;
- в поданих документах відсутня перша сторінка коносамента HLCUNG11712BFFQ5 від 29.12.2017 року;
- в документі, що підтверджує вартість перевезення товару, V020160753 від 08.01.2018 зазначений інший номер контракту від 04.12.2017 року №4;
- згідно з умовами поставки відсутня інформація щодо страхування вантажу;
- згідно до п. 3.9. контракту №1 від 04.12.2017 відсутній пакувальний лист та оригінал експортної декларації;
- згідно до п. 4 контракту №1 від 04.12.2017 за умовами оплати повинен бути присутній документ проформа-інвойс, який не поданий до митного оформлення; згідно з п.5 контракту № 1 від 04.12.2017 повинен бути додаток щодо маркування;
- відповідно до п. п. 8.4.-8.8. контракту № 1 від 04.12.2017 відсутній додаток щодо терміну відвантаження товару;
- згідно з умовами оплати вказаний в інвойсі № JW-K-71222-12345 від 22.12.2017 відсутній платіж щодо 100%-ої оплати вантажу;
- на запит щодо електронного повідомлення декларанту про надання оригіналів документів було надано копію інвойса, що суперечить п. 3.9. контракту №1 від 04.12.2017.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду для його скасування.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним), прийнявши оскаржувані рішення та картки відмови. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів, наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на слідуюче.
Статтею 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і е, що 04 грудня 2017 року позивачем, як суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1 (надалі - Контракт) з компанією ZHEJIANG JIAWEI DOOR INDUSTRY COMPANY LTD, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець оплатити та прийняти "Товар" - металеві двері в кількості і ціні згідно з супровідними документами.
Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісе, що 04 грудня 2017 року позивачем, як суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1 (надалі - Контракт) з компанією ZHEJIANG JIAWEI DOOR INDUSTRY COMPANY LTD, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець оплатити та прийняти "Товар" - металеві двері в кількості і ціні згідно з супровідними документами.
Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати е, що 04 грудня 2017 року позивачем, як суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1 (надалі - Контракт) з компанією ZHEJIANG JIAWEI DOOR INDUSTRY COMPANY LTD, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець оплатити та прийняти "Товар" - металеві двері в кількості і ціні згідно з супровідними документами.
Частинами першою та другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти таких висновків.
На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналізуючи доводи апелянта стосовно правомірності прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту рішення № UA500060/2018/000010/2 вбачається, що підставою для його прийняття було те, що позивачем під час митного оформлення не було надано усіх додаткових документів, що вимагались для підтвердження митної вартості товару.
Проте, під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що позивачем було повідомлено Одеську митницю щодо не можливості подання додаткових документів, а саме : виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації виробника Товару, копію митної декларації країни відправника, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, а також декларації країни відправника у відповідному перекладі на українську мову.
У даному випадку колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неподання таких доказів не може однозначно свідчити про недостовірність відомостей, що викладені у інших документах, поданих декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.
Суд зауважує, що Законодавство не пов'язує та не встановлює безмежне право митного органу в результаті неподання певних документів, визначати митну вартість товару за іншим методом, а не за ціною придбаного товару.
Як вбачається зі змісту рішення про коригування митої вартості товарів, митним органом встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення за ціною договору щодо ідентичних товарів не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару і джерелу числового значення митної вартості товару визначено МД UД 500060/2018/004435 від 16.12.2017 р.
Проте, колегія суддів вважає, що наявність виключно розбіжності між рівнем заявленої митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути єдиною та достатньою підстав для однозначного висновку про коригування митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних.
Зазначена позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України у справі № К 22969/10.
Так, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, той факт, що в ЄАІС ДМСУ наявна інформація про те, що оцінювані товари, розмитнювалися іншими особами за вищою митною вартістю, за відсутності інших визначених, законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митними органами контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів за основним методом та її коригування митним органом за другорядними методами, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин може впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок та ін.}.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 р. № 50Q7-V1, під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 «Про закоди щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів» встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.
Як зазначено у наказі Мінфіну від 24.05.2012 № 598 -Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи. Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята, за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Пунктом 10 ст. 58 МК України визначено складові, які включаються при визначені митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, до митної вартості товарів включаються суми витрат на транспортування товару, що залежать від умов, на підставі яких такий товар поставляється.
Як вбачається з митної декларації № 500060/2018/005073 на підставі якої позивачем здійснювалося митне оформлення товару, умовами поставки визначено FOB CN NINGBO.
В той же час, згідно зазначеної в рішенні використаної відповідачем як джерело числового значення МД UA500060/2018/004435, взагалі не зазначається якими умовами поставки керувались Сторони.
Так, за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року термін FOB - «FreeOnBoard» перекладається «Вільно на борту» вказаний порт відвантаження означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна (на борт судна) в зазначеному порту відвантаження. Ризик втрати або пошкодження товару за. умовою FOB переходить від продавця, коли товар знаходиться повністю на. борту судна, з цього моменту покупець несе всі витрати.
Умови поставки РОВ ІНКОТЕРМС 2000 «Вільно на борту» означає, що покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при. ввезенні.
Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Умови поставки FOB ІНКОТЕРМС 2000 «Вільно на борту» означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна (на борт судна) в зазначеному порту відвантаження. Умови поставки DAP покладають на продавця обов'язок нести всі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару до перетину товару через поручні судна, включаючи будь-які збори для експорту із країни призначення.
Тобто, умови поставки, які були обрані позивачем, можуть не відповідати умовам поставки, які були взяти до уваги Одеською митницею ДФС, а відтак різною може буди їх вартість.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товару, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
При цьому, суд звертає увагу, що, розбіжності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Крім того, суд також враховує, що неподання додаткових документів декларантом з об'єктивних причин, зокрема з причин їх відсутності, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Колегія суддів зазначає, що зміст норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
При цьому посилання митного органу на відсутність документів, що підтверджують страхування вантажу, як на обґрунтованість своїх рішень та дій, правильно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки за правилами пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося.
Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів погоджується із висновками про те, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом (за ціною договору (контракту)) є необґрунтованим та таким, що суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, зокрема законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 13 травня 2019 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Граб Л.С. Біла Л.М.