08 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/2055/18
Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Осіпова Ю.В.,
при секретарі Жигайлової О.Е.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Держпраці у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
В серпні 2018 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Миколаївській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 03.08.2018 року № МК1037/14/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.
В обґрунтування вимоги позивач вказала на недоведеність висновків відповідача про порушення позивачем норм трудового законодавства.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, згідно якого у задоволенні позовних вимог відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що норм, які б містили підстави для не укладення трудових договорів з найманими працівниками, чинне законодавство про працю не передбачає. Апелянт зазначає, що з характеру організації роботи відповідно до договорів про надання послуг ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 наявні ознаки трудових відносин.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначила, що вона організовую свою підприємницьку діяльність самостійно, з жодною зі вказаних осіб нею трудові договори не укладались, оскільки з ними відсутні взаємовідносини, які регулюються трудовим законодавством України. Позивач зазначає, що зі вказаними особами у неї цивільно-правові відносини, які регулюються нормами цивільного законодавства та укладено договори від 25.06.2018 року про надання послуг, зі змісту яких чітко вбачається що дані правовідносини є цивільними, а не трудовими. Позивач зазначає, що пізніше після виконання умов вказаних договорів, та надання їй послуг, пов'язаних з її підприємницькою діяльністю, позивачем з її виконавцями послуг складено акти, якими визначено надані послуги та на підставі яких здійснено їх оплату. Цього ж дня нею, як то передбачено податковим законодавством перераховано до бюджетів та фондів податки та збори, а саме податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок. В ході проведення інспекційного відвідування позивач зазначила, що нею надано вичерпний перелік документів, які підтверджують факт здійснення діяльності з додержанням приписів законодавства. Також позивач вказує, що на підтвердження правомірності здійснення підприємницької діяльності та відсутності порушень приписів трудового законодавства, нею надано ще один доказ, а саме довідку Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо проведення фактичної перевірки ОСОБА_6 з питань оформлення трудових відносин від 05.09.2018 року №2174/14-29-13-07/2649405906. За результатом перевірки Головного управління ДФС у Миколаївській області не встановлено порушень щодо оформлення трудових відносин, за тим ж самими документами, що і управлінням Держпраці у Миколаївській області.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу від 10.07.2018 № 228 "Про проведення інспекційних відвідувань" (а. с. 45-46) посадові особи Управління мали провести з 10.07.2018 по 13.07.2018 інспекційне відвідування позивача за додержанням законодавства про працю. Підставою для проведення інспекційного відвідування у наказі зазначено "звернення від 27.02.2017 № Кол-190-17".
З 10 по 11 липня 2018 року посадові особи Управління провели інспекційне відвідування позивача (магазин "Танго", вул. Соборна, 6/8, магазин "Viva", ріг вул. Соборної та Шевченка, магазин "Дитячий світ", дві торгові точки, вул. Шевченка, 64), за результатами якої 11.07.2018 склали Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № МК1037/14/АВ (надалі - Акт, арк. спр. 8-13).
Як вказано в Акті "… за вищевказаними адресами здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_6 . інспекторами праці … було зафіксовано 6 осіб жіночої статі, які здійснювали торгівлю косметичними товарами та туалетними приналежностями та виконували викладку товарів … на першій торгівельній точці магазину "Дитячий світ" … працює одна особа ОСОБА_7 , яка надала письмові пояснення, згідно яких встановлено, що працює продавцем у ФОП ОСОБА_6 приблизно з травня 2018 року по режиму праці закладів "Дитячий світ" та магазину "Танго", розмір заробітної плати складає 4000,00 грн., яку отримує один раз на місяць … працює без трудової книжки … на другій торгівельній точці магазину "Дитячий світ" було зафіксовано на робочому місці три особи жіночої статі … здійснювали торгівлю косметичними товарами та туалетними приналежностями … три особи ідентифікувати не виявилося можливим, оскільки вони відмовились надавати будь-які пояснення та повідомити свої ПІП, після чого дві з них покинули приміщення торгівельної точки за вищевказаною адресою. Разом з тим, на вимогу інспекторів праці зі слів ФОП ОСОБА_6 встановлено, що за вищевказаною адресою працює її донька ОСОБА_8 . Згідно наданих пояснень ФОП ОСОБА_6 зазначено, що її донька допомагає їй в роботі, заробітну плату не отримує …".
Крім того, посадові особи Управління встановили, що позивач уклала цивільно-правові договори з: ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Проте, виходячи зі змісту договорів, на думку Управління, між позивачем та вказаними особами склалися не цивільно-правові, а трудові відносини.
На підставі наведеного, посадові особи Управління зазначили в Акті, що позивач порушила частини першу та третю статті 24 КЗпП, при цьому відомостей про результати інспекційного відвідування магазинів "Танго" та "Viva" Акт не містить.
Висновки Акта були обґрунтовані зокрема поясненнями ОСОБА_7 (арк. спр. 48), поясненнями ФОП ОСОБА_6 , яка заперечувала факт перебування у правових відносинах з ОСОБА_7 (арк. спр. 49, 50), договорами про надання послуг, що були укладені позивачем і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (арк. спр. 51-58).
Постановою від 03.08.2018 № МК1037/14/АВ/П/ПТ/ТД-ФС (а. с. 15-16) перший заступник начальника Управління, на підставі статті 259 КЗпП, абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП, пункту 8 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 "Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" (надалі - Порядок № 509), наклав на позивача штраф в сумі 670 140 грн. (3 723 грн.*30*6 чол.).
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Актом (як носієм доказової інформації, щодо виявлених відповідачем порушень) не підтверджений факт використання позивачем найманої праці шістьох осіб, факт допуску їх позивачем до роботи без оформлення трудового договору, суд дійшов висновку про безпідставність притягнення позивача до відповідальності за статтею 265 КЗпП у вигляді штрафу в сумі 670140 грн. та, відповідно, про протиправність Постанови.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295).
Пунктом 2 Порядку №295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Відповідно до п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (пп.3); за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (пп.5).
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п.19 Порядку №295).
П.27 Порядку №295 визначено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачений ч.2 ст.265 КЗпП України, частинами 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМ України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі Порядок №509) визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Згідно з п. 6 Порядку № 509 Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців про розгляд справи не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпромі чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Відповідно до пп.7, 8 Порядку №509 справа розглядається за участі представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач розрахував штраф, виходячи з того, що позивач допустила порушення щодо шістьох працівників: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 .
При цьому в Акті відсутня інформація про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виконували функції продавців в тих місцях, де позивач здійснює підприємницьку діяльність, - посадові особи Управління зазначили про неможливість ідентифікувати трьох осіб, які здійснювали торгівлю косметичними товарами.
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про охорону праці» працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).
Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Згідно з п. 8 Порядку № 590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
З аналізу зазначених норм вбачається, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Тобто, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Також в матеріалах справи містяться договори про надання послуг з фізичними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (а.с. 51, 53, 55, 57).
Відповідно до п. 1.1 Договорів Замовник (ФОП ОСОБА_6 .) доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги).
Згідно з п.2.1 Договорів вартість послуг за один календарний місяць надання послуг складає 3723,00 грн.
До кожного договору надано розрахунок сум податків на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску (ЄСВ) розміру вартості послуг до виплати(а.с. 52, 54, 56, 58).
Предметом зазначених договорів про надання послуг, є виконання працівником певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник/позивач зобов'язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цих договорів є отримання певного матеріального результату.
Що стосується ОСОБА_7 , то на а.с. 49 є пояснення позивача про те, що їй невідома ця особа. Інших доказів, що ОСОБА_7 працювала у магазині відповідачем не надано.
Колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності надання оцінки цивільно-правовим договорам, відповідач прийняв оскаржувану постанову про накладання на позивача штрафу без достатніх доказів в обґрунтування порушення позивачем законодавства про працю. Зокрема, недостатніми є обґрунтування того факту, що вказані в акті перевірки особи, фактично були допущені як працівники позивача до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Крім того, колегія суддів зазначає, що укладені договори між позивачем та зазначеними особами про надання послуг не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку, встановленому законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Держпраці у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13.05.2019 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: Ю.В. Осіпов