07 травня 2019 року м. Дніпросправа № 804/8297/17
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року (суддя Прудник С.В.) в адміністративній справі №804/8297/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Карлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, про стягнення податкового боргу,-
Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 235586,49 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 р. позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне дослідження матеріалів справи та неправильне застосування норм права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт вказує, що на день ухвалення оскаржуваного рішення податкові зобов'язання не були узгодженими внаслідок їх оскарження відповідачем, тому податковий борг стягненню не підлягає.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач та третя особа просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.
У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, доказом чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення скаржнику - 13.03.2019, відповідачу - 14.03.2019, третій особі - 12.03.2019, не прибули.
Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою сторін.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:
Між ОСОБА_1 (орендар) та Карлівською міською радою укладено договір оренди землі від 20.08.2008 про передачу на підставі рішення 28 сесії Карлівської міської ради від 16.07.2008 в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання площею 2,65 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 . Договір укладено на 49 років (п.8 договору). Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди, що перераховується до місцевого бюджету Карлівської міської ради Полтавської області. 24 жовтня 2016 р. Карлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області проведено камеральну перевірку ОСОБА_1 з питання дотримання граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2013 рік по Карлівській міській раді, за результатом якої складено акт перевірки № 001555/16-12-13/2372100293 від 24.10.2016. Перевіркою встановлено порушення терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2013 рік у сумі 112333,41 грн., згідно податкового повідомлення-рішення № 0114191700 від 31.05.2013, термін сплати якого 29.08.2013, а фактично сплачено 09.08.2016, чим порушено п.287.5 ст.287 Податкового кодексу України. 24 жовтня 2016 р. Карлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на підставі акту №001555/16-12-13/2372100293 від 24.10.2016 винесено податкове повідомлення-рішення № 0020701300 про збільшення грошового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб на 22466,70 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення направлено на адресу ОСОБА_1 , що підтверджено матеріалами справи; поштове відправлення повернулось на адресу контролюючого органу із зазначенням причин повернення "за закінченням терміну зберігання". Також, 19 червня 2017 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №8261857-13 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 213119,79 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення направлено на адресу ОСОБА_1 , що підтверджено матеріалами справи, та отримано 07 липня 2017 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень матеріали справи не містять.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на час розгляду справи відповідач не сплатив узгоджену суму грошового зобов'язання, внаслідок чого податковий борг в сумі 235586,49 грн. підлягає стягненню в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абзац перший п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України).
Отже, стягнення податкового боргу відбувається в разі, якщо сума грошового зобов'язання, самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, не сплачена у встановлений Податковим кодексом строк. Стягнення суми податкового боргу відбувається на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до норм статті 59 Податкового кодексу України позивачем сформовано податкову вимогу форми "Ф" № 15-11 від 18.10.2013 про обов'язок відповідача сплатити податковий борг з орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 112333 грн.
Щодо доводів скаржника про неможливість стягнення податкового боргу внаслідок його неузгодженнояті, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 р. провадження у справі зупинялось за клопотанням ОСОБА_1 до вирішення справи № 804/2975/19, в якій ним оскаржувались податкові повідомлення-рішення №0020701300 від 26.10.2016 та №82611857-13 від 19.06.2017.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 р. , яке набрало законної сили 01.10.2018, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зважаючи на те, що податковий борг на суму 235586,49 грн., який пред'явлений Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області до стягнення з ОСОБА_1 в адміністративній справі № 804/8297/17, виник на підставі податкових повідомлень-рішень №0020701300 від 26.10.2016 та №82611857-13 від 19.06.2017, правомірність яких встановлена судовим рішенням в адміністративній справі №804/2975/19, наведені скаржником доводи про відсутність законних підстав для стягнення податкового боргу, колегія суддів вважає неспроможними.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року в адміністративній справі №804/8297/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили 07 травня 2019 року і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Т.С. Прокопчук
суддя О.О. Круговий