07 травня 2019 р.Справа № 520/132/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 28.02.19 року по справі № 520/132/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2018 року № 0001895-5606-2030, щодо визначеної суми податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичної особи ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за автомобіль Audi Q5, ДНЗ НОМЕР_2 , у сумі 25 000, 00 (двадцять п'ять тисяч) грн., період оподаткування 2018 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.01.2019 року отримав податкове повідомлення-рішення від 29.10.2018 року № 0001895-5606-2030 від Головного управління ДФС у Харківській області щодо визначеної суми податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичної особи ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за автомобіль Audi Q5, ДНЗ НОМЕР_2 , у сумі 25 000, 00 (двадцять п'ять тисяч) грн., період оподаткування 2018 рік.
Вважає, що оскаржуване повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням п.п. 267.2.1. п. 267.2. ст.267 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим просив задовольнити позов у повному обсязі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2019р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 29.10.2018 року № 0001895-5606-2030 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 25000,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення. Посилається на те, що судом першої інстанції зроблено невірний висновок щодо неправомірності нарахування податкового зобов'язання з транспортного податку на суму 25 000 грн. за 2018р., оскільки з дослідженням розміщеного на офіційному сайті Мінекономрозвитку переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком на 2018 рік - вбачається, що автомобіль - Audi, модель Q5 рік випуску - 2017 p., з об'ємом двигуна 2,0 куб.см., тип пального дизель дата першої реєстрації 16.01.2018р. є об'єктом оподаткування у 2018 р. так як строк експлуатації даного авто до 1 року, що підтверджується даними, наданими Audi Центр Харків Восток. Посилається на рішення Верховного Суду № 820/4876/17. На підставі наведеного просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 по справі № 520/132/19, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року є власником автомобілю Audi Q5 TDI VIN: НОМЕР_3 , 2017 року виготовлення, ДНЗ НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с.11).
На адресу позивача 03.01.2019 року надійшло податкове повідомлення-рішення від 29.10.2018 року № 0001895-5606-2030 надіслане відповідачем - Головним управлінням ДФС у Харківській області. Зазначеним повідомленням-рішенням визначено сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичної особи ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за автомобіль Audi Q5, ДНЗ НОМЕР_2 , у сумі 25 000, 00 (двадцять п'ять тисяч) грн., період оподаткування 2018 рік (а.с.12).
Не згодний з таким рішенням позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відносно правомірності нарахування контролюючим органом транспортного податку за 2018 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).
01 січня 2017 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) та Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон № 1791-VIII), якими зокрема внесені зміни до статті 267 Податкового кодексу України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
За положеннями абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, з 01 січня 2018 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2018 року становить 3723,00 грн.
Отже, 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2018 року складали 1 396 125 грн.
Таким чином, об'єктом оподаткування у 2018 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 396 125 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального (абз.3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 р. N 428), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576).
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).
Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до ОСОБА_2 (пункт 4 Методики).
Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.
Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2018 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 813/3965/17.
Колегія суддів зазначає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідачем винесено 29.10.2018 року, тобто з порушенням строку встановленого п.п.267.6.2. п. 267.6. ст. 267 ПК України, згідно вимог якого податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Таким чином, відповідно до цієї норми податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку повинне бути прийнято до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Тобто фактично оскаржуване податкове - повідомлення рішення прийняте не в строк передбачений законом.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Станом на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 29.10.2018 р. зі сплати транспортного податку за 2018 рік, діяли норми Методики, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66, які набрали чинності з 19.02.2016 р., визначено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п.п.13, 14 Методики).
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач є власником автомобіля позивач є власником автомобіля марки AUDI, модель Q5, 2017 року випуску, з об'ємом двигуна 1968 куб.см., а відповідно до розрахунку середньоринкової вартості автомобіля 09.11.2018р. (а.с.17), який було надано відповідачем до суду першої інстанції, розрахунок проведено щодо автомобіля AUDI, модель Q5, 2017 року випуску, з об'ємом двигуна 2,0 куб.см..
Також колегія суддів зазначає, що із дослідженого Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році - вбачається, що автомобіль марки AUDI, модель Q5, з дизельним двигуном, може бути об'єктом оподаткування виключно у випадку, якщо об'єм циліндрів двигуна дорівнює 2,0 літрів, тобто - 2000 куб. см.). В той же час, об'єм циліндрів двигуна автомобіля, що належить позивачу становить 1968 куб. см, тобто має менший об'єм ніж встановлений.
Колегія суддів зазначає, що підстави застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів, нормами закону не обґрунтовані.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".
У справі "Щокін проти України" Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв'язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим, та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Колегія суддів зазначає, що згідно розрахунку вартості з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Головне управління ДФС у Харківській області проводячи його зазначило AUDI, модель Q5 з об'ємом циліндрів двигуна 2,0 літрів, рік випуску транспортного засобу 2017р., дизель.
В даному випадку, судова колегія вважає, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для додаткового трактування критеріїв необхідних для визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, оскільки щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщує Перелік автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який містить такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Тобто, податковий орган, отримавши від законодавця вичерпний перелік технічних характеристик, необхідних для надання автомобілю статусу об'єкта оподаткування, був позбавлений необхідності в більш ширшому його тлумаченні. В даному випадку, фактично здійснивши округлення об'єму двигуна автомобіля позивача до іншого показника, податковий орган допустив фактично свавільне втручання у майнові права позивача.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році автомобіль марки AUDI, модель Q5, з об'ємом циліндрів двигуна 1968 куб.см. не вказаний, то транспортний засіб який зареєстрований на позивача не може вважатися об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України.
Колегія суддів зазначає, що положення статті 4 Податкового кодексу України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.11. 2018 року у справі № 822/2687/17.
Верховний Суд в даному рішенні прийшов до висновку, що вирішення спору у цій справі на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.
Враховуючи вищенаведене те, що податкове/податкові повідомлення-рішення прийняте з пропуском строку встановленого п.п.267.6.2. п. 267.6. ст. 267 ПК України, те що транспортний засіб який зареєстрований на позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, доводи відповідача про правомірність винесення податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 29.10.2018 року № 0001895-5606-2030 щодо нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2018 рік на суму 25000,00 грн. є помилковими.
Зазначені вище обставини не враховані Головним управлінням ДФС у Харківській області під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 29.10.2018 року № 0001895-5606-2030 року і відповідно доводи відповідача про його правомірність є помилковими.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на рішення Верховного Суду від 29.03.2018 № 820/4876/17, в даному випадку, з урахуванням предмету позову, підлягає застосуванню постанова Верховного Суду від 05.11. 2018 року у справі № 822/2687/17..
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 року по справі № 520/132/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 13.05.2019 року