Справа № 760/8425/19 Головуючий в суді І інстанції - Зелінська М.Б.
Провадження № 33/824/2060/2019 Доповідач - Габрієль В.О.
Категорія: ч.1 ст.172-6 КУпАП
10 травня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 09 квітня 2019 року,-
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 09 квітня 2019 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, майора, обіймаючого посаду слухача Гуманітарного інституту Національного університету оборони імені І. Черняховського, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме - 850 грн. 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір що становить 384 грн. 20 коп.
Як вбачається з постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майор, обіймаючи посаду слухача Гуманітарного інституту Національного університету оборони імені І. Черняховського, будучи військовою посадовою особою Збройних сил України, відповідно до пп.«г» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст.172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч.1 ст.45 даного Закону, п.1 Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 №958/29088 із змінами, внесеними згідно з Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №1 від 10.06.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2016 №1153/29283, несвоєчасно подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 09.04.2019 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Свої вимоги мотивує тим, що будучи слухачем вищого військового начального закладу, обіймаючи штатну посаду, яка не пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, в силу ст.ст.62, 63 Закону України «Про вищу освіту» він не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Про факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації університет листом №182/1729 від 12.04.2018 року повідомив НАЗК. Тобто, саме з квітня 2018 року необхідно обчислювати строк фактичного моменту виявлення можливого вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Тому, відповідно до ст.38 КУпАП, строк притягнення його до відповідальності закінчився.
Крім того, перевірка та збирання інформації відносно можливого факту несвоєчасного подання декларації була проведена не уповноваженим не те органом. Складення протоколу відбулося з порушенням ст.ст.254, 256 КУпАП, адже другий екземпляр, який йому було вручено, суттєво відрізняється від екземпляру, що знаходиться в матеріалах справи: у ньому відсутні його пояснення, підписи про роз'яснення прав, про отримання протоколу.
Заслухавши доповідь судді, доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, всупереч вимогам вказаних правових норм, судом першої інстанції не були в повному обсязі з'ясовані всі обставини справи, у зв'язку з чим оскаржувана постанова не може бути визнана законною, обґрунтованою, вмотивованою і підлягає скасуванню.
Висновки районного суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.172-6 КУпАП, спростовуються зібраними у справі доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майор, обіймаючи посаду слухача Гуманітарного інституту Національного університету оборони імені І. Черняховського, будучи військовою посадовою особою Збройних сил України, відповідно до пп.«г» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст.172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч.1 ст.45 даного Закону, п.1 Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 №958/29088 із змінами, внесеними згідно з Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №1 від 10.06.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2016 №1153/29283, несвоєчасно подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Проте, із таким висновками не можна погодитися із огляду на наступне.
Вирішуючи питання про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст.172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб'єкт цього правопорушення, відсилає до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема ч.ч.1, 2 ст.45 Закону «Про запобігання корупції», в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч.1 ст.172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про забігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону зобов'язані щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
У свою чергу, підпункт «г» частини першої пункту 1 статті 3 Закону України «Про забігання корупції» передбачає, що суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону є військові посадові особи Збройних Сил України. Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.
Примітка до ст.3 Закону України «Про забігання корупції» передбачає, що особи, визначені у підпункті «г» частини першої пункту 1 цієї статті звільняються від обов'язку подання декларації за умови не перебування на інших посадах, визначених у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Відповідно до п.12 ст.6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством.
Наказом Міністерства оборони України №545 від 16.08.2017 року ОСОБА_1 було зараховано на посаду слухача до Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.61 Закону України «Про вищу освіту» особами, які навчаються у закладах вищої освіти, є: здобувачі вищої освіти; інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти.
При цьому, до здобувачів вищої освіти віднесено курсанта, як особу, яка в установленому порядку зарахована до вищого військового навчального закладу і навчається з метою здобуття вищої освіти за певним ступенем та якій присвоєно військове звання рядового, сержантського і старшинського складу або спеціальне звання рядового, молодшого начальницького складу або таке звання вона мала під час вступу на навчання.
Особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого військового навчального закладу з метою здобуття вищої освіти і має військове звання офіцерського складу або відповідне спеціальне звання середнього чи старшого начальницького складу, має статус слухача вищого військового навчального закладу.
Права та обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, визначені ст.ст.62, 63 Закону України «Про вищу освіту».
Особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов'язані дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти; виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями; виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.
При цьому, зазначені особи мають право на вибір форми навчання під час вступу до закладу вищої освіти; користування виробничою, культурно-освітньою, побутовою, оздоровчою базами закладу вищої освіти у порядку, передбаченому статутом закладу вищої освіти; участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікації тощо.
Таким чином, слухачі, як здобувачі вищої освіти у вищому військовому навчальному закладі, прирівнюються у правах та обов'язках до курсантів.
Зі змісту ст.ст.62, 63 Закону України «Про вищу освіту» вбачається, що особи офіцерського складу, які навчаються в Університеті та обіймають посади слухачів, не наділені організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими обов'язками, а тому не є військовими посадовими особами в розумінні пп.«г» п.1 ч.1 ст.3 Закону та не зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Із листа-роз'яснення Департаменту фінансового контролю та моніторингу способу життя НАЗК від 22.03.2018 року №51-08/11316/18 вбачається, що до інших осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, належать, зокрема слухачі. Відповідно до п.1 ч.3 ст.61 Закону України «Про вищу освіту», слухач - особа, яка навчається на підготовчому відділенні закладу вищої освіти, або особа, яка отримує додаткові чи окремі освітні послуги, у тому числі за програмами післядипломної освіти.
У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 на час перебування слухачем командно-штабного інституту застосування військ (сил) Національного університету оборони України ім.. І. Черняховського, не обіймав штатну посаду, яка пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, у зв'язку з чим, він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
У такому випадку ОСОБА_1 не зобов'язаний був подавати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 року встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Рішенням ЄСПЛ від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне та множинне тлумачення прав і обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Як вірно зазначає апелянт, суд першої інстанції, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не у повній мірі врахував усі обставини справи, не дослідив усі подані докази, що призвело до прийняття невмотивованого рішення, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 09.04.2019 року - скасувати, із прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Керуючись ст.ст.283, 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 09 квітня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, скасувати, а провадження щодо ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.О. Габрієль