справа № 379/1570/18
провадження № 22-ц/824/7352/2019
13 травня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 25 лютого 2019 року у складі судді Потеряйко С.А.,
встановив:
10.12.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь, як повнолітньої дитини, що продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу до закінчення навчання - 30 червня 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 22 січня 2000 року по квітень 2005 року її мати перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася вона - ОСОБА_1
Згідно рішення Таращанського районного суду Київської області від 01 квітня 2005 року відповідач зобов'язаний був сплачувати аліменти на її утримання в розмірі ј частини заробітку щомісячно, з 21.03.2005 року.
З 01 вересня 2018 року вона поступила на навчання до Навчально-наукового гуманітарного інституту Національного авіаційного університету, є студентом 1 курсу денної форми навчання. Строк закінчення навчання 30.06.2022 року.
Згідно договору 18-1/ОФ-611 про навчання від 15.08.2008 року, вартість навчання за один навчальний семестр становить 11 500 грн, які сплачені її матір'ю.
Її мати є безробітною та не може в повній мірі забезпечити її. Вона потребує коштів на харчування, придбання навчальної літератури тощо, а тому вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Зазначила, що відповідач є здоровою людиною працездатного віку, має можливість утримувати свою повнолітню доньку, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги.
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 25 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 25 лютого 2019 року та ухвалити нове про задоволення позову.
Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини справи, не встановив причини втрати відповідачем попередньої роботи. Та обставина, що відповідач встав на облік в Таращанському районному центрі зайнятості 06.02.2019 року, тобто перед винесенням судового рішення, є підстави для висновку про намір останнього ухилитися від утримання дочки під час навчання.
Крім цього, судом не з'ясовано наявність у відповідача на праві власності, володіння та/або користування майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Також зазначила, що відповідач працює далекобійником та утримує свою сім'ю за кошти, які отримує неофіційно. Проте суд не з'ясував за які кошти він утримує свою сім'ю, де він працює (неофіційно) і який дохід отримує.
Відповідач також не вказав, що його дружина отримує аліменти на свого неповнолітнього сина від його батька.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
З аналізу змісту наведеної норми вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема, пунктом 2 частини 1 зазначеної статті визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів.
Частиною другої статті 200 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки національного авіаційного університету від 15.11.2018 р. № 889/12 ОСОБА_1 навчається на 1 курсі денного відділення Навчально-наукового гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. термін навчання за освітнім ступенем бакалавр: 01.09.2018 -30.06.2022 (а.с.16).
Відповідно до договору 18-1/ОФ-661 про навчання, укладеного між Національним авіаційним університетом та представником студента - матері ОСОБА_3 , остання зобов'язалась сплачувати кошти за навчання. Вартість навчання за один навчальний семестр становить 11 500 грн (а.с.10).
Відповідно до квитанції від 06.08.2018 ОСОБА_3 сплачено за навчання 11 500 грн (а.с.13).
01.09.2018 р. між Національним авіаційним університетом та ОСОБА_1 укладено угоду №5/7 на проживання в гуртожитку №5 (а.с.11-12).
Відповідно до квитанції №1-3054к від 27.08.2018 р., ОСОБА_1 сплатила 2600 грн за проживання в гуртожитку за період 01.09.18 -31.01.19 без ПДВ (а.с. 14).
Відповідно до довідки Таращанської районної філії Київського обласного центру зайнятості від 29.11.2018 р. №916, ОСОБА_3 перебуває на обліку як безробітна з 01 листопада 2018 року (а.с.17).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що за своїм матеріальним становищем відповідач не має можливості сплачувати аліменти на повнолітню дитину на період її навчання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до довідки Таращанської районної філії Київського обласного центру зайнятості від 25.02.2019 р. №246, ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітний з 06 лютого 2019 року (а.с.40 ).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_2 з 14 лютого 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (а.с.35).
Відповідно до довідки Лісовицької сільської ради від 18.12.2018 , ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).
Відповідно до довідок виконавчого комітету Таращанської міської ради від 06.02.2019 , ОСОБА_2 проживає без реєстрації по АДРЕСА_2 разом з дружиною ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.37, 38).
Відповідно до довідки Таращанського державного технічного та економіко-правового коледжу № 382 від 06.02.2019, ОСОБА_6 є студентом 2 курсу цього коледжу. Навчається з 01.09.2017 на контрактній основі (а.с.36).
Відповідно до довідки Таращанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Киїській області від 06.02.2019, у вказаному відділі відкрите виконавче провадження АСВП №56458592 з виконання виконавчого листа №379/166 від 16.05.2018 Таращанського районного суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі ј частини всіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття (а.с. 39).
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що відповідач працює та за своїм матеріальним становищем має можливість утримувати свою повнолітню доньку, яка продовжує навчання, є необґрунтованими та спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, яким суд надав належну правову оцінку.
Позивачем також не надано суду доказів наявності у відповідача на праві власності, володіння та/або користування майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, а звільнення відповідача з роботи вчинено з наміром ухилитися від утримання дочки під час навчання.
Суд першої інстанції, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, які не спростовані позивачем під час розгляду справи, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач неспроможний надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці та лише та обставина, що на батьків покладено обов'язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Таращанського районного суду Київської області від 25 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк