Справа № 754/11709/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2027/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Панченко О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.
7 травня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Семенюк Т.А
Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
при секретарі - Осінчук Н.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 14 березня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №10982/1-к відповідно до умов якого позивач надав кредит у сумі 125000 євро, а ОСОБА_1 зобов'язувався в порядку та на умовах, що визначені в договорі повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.
У забезпечення виконання умов кредитного договору між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №10983/1-к від 14 березня 2007 року, відповідно до умов якого, остання поручилась за виконання боржником умов кредитного договору власними коштами, а у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно відповідають перед позивачем у повному обсязі.
17 грудня 2012 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов'язалось передати грошові кошти в розпорядження Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку, а останнє зобов'язалось відступити права грошової вимог до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 10982/1-к від 14 березня 2007 року.
Зазначив, що Банк надав кредитні кошти, але відповідачі свої зобов'язання належним чином не виконують, у зв'язку із чим станом на 9 вересня 2016 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 93395 євро, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2810261,43 грн., по відсотках - 56 519,94 євро, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 1700688, 56 грн., по комісії - 2935,51 євро, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 88329,68 грн.
У зв'язку із викладеним, просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість у розмірі 4 599 279, 67 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду, представник ТОВ «Кредитні ініціативи» подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутність особи, яка не з'явилася.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №10982/1-к, відповідно до умов якого позивач надав кредит у сумі 125000 євро, а відповідач зобов'язувався в порядку та на умовах, що визначені в договорі повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.
У забезпечення виконання умов кредитного договору між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №10983/1-к від 14 березня 2007 року, відповідно до умов якого, остання поручилась за виконання боржником умов кредитного договору власними коштами, а у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно відповідають перед позивачем у повному обсязі.
17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні Ініціативи» зобов'язалось передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов'язувалось відступити ТОВ «Кредитні Ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до договору відступлення, в тому числі і за кредитним договором №10982/1-к від 14 березня 2007 року, укладеним з ОСОБА_1
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
За п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
За ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що умови договору про відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року мають ознаки договору факторингу, а станом на 17 грудня 2012 року ТОВ «Кредитні ініціативи» не мало необхідного обсягу цивільної правоздатності щодо набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників, які не є суб'єктами господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 липня 2015 року у справі № 6-301цс15.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуги товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.
За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2012 року ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» уклали договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, що складають кредитний портфель, в тому числі і за кредитним договором №10982/1-к, укладеним 14 березня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 про надання кредиту у сумі 125000 євро, та не є договором факторингу.
Договір про відступлення права вимоги на час розгляду даного спору не оскаржений та не визнаний недійсним.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, ОСОБА_1 14 березня 2007 року отримав від Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку 125000 євро, уклавши кредитний договір № №10982/1-к.
В той же день - 14 березня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №10983/1-к, відповідно до якого остання поручилась за виконання боржником зобов'язань по кредитному договору власними коштами, а у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно відповідають перед позивачем у повному обсязі.
17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором №10982/1-к від 14 березня 2007 року, укладеним з ОСОБА_1
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 9 вересня 2016 року виникла заборгованість за даним кредитом у розмірі 93395 Євро, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2810261,43 грн., по відсотках - 56 519,94 Євро, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 1700688, 56 грн., по комісії - 2935,51 Євро, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 88329,68 грн.
Зазначену суму боргу позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів.
В суді апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 5 лютого 2015 року та ухвалою ВССУ від 17 червня 2015 року, задоволено позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 14 березня 2007 року в розмірі 1 134 838,43 грн., з яких: 990 315,18 грн. - заборгованість за кредитом, 129 213,15 грн. - заборгованість по відсотках, 7271,04 грн. - заборгованість по комісії та 8039,05 грн. - пеня, звернуто на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 0,2004 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку; земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,2049 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу, визначеною у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
Також судом встановлено, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції дане рішення Броварського міськрайонного суду Київської області не виконане.
Вказаним рішенням встановлено факт отримання відповідачем кредитних коштів, визначено розмір заборгованості, правомірність стягнення позивачем вказаних коштів саме з ОСОБА_1 як боржника за кредитним договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вищевикладене означає, що після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Проте, з такими вимогами ТОВ «Кредитні ініціативи» до суду не звертались.
Враховуючи наведене, колегія суду вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з боржника підлягають стягненню в розмірі, встановленому рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року, - 1 134 838,43 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення зазначеної суми боргу солідарно і з поручителя ОСОБА_3 , колегія суддів вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Частинами 1,2 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
ТОВ «Кредитні ініціативи», звернувшись у 2013 році з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання та мав право протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту звернутись у передбачений процесуальним законом спосіб з вимогами до поручителя ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, проте з позовом до поручителя ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось лише у 2016 році.
Відтак, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на момент подання позову, порука ОСОБА_3 припинилась, а тому позовні вимоги до неї задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального прова та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених вимог, в розмірі 42553 грн. 43 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року скасувати, прийняти постанову наступного змісту.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість у розмірі 1134838 грн. 43 коп.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 42553 грн. 43 коп. судового збору.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 11 травня 2019 року.
Головуючий
Судді