Справа № 757/76821/17-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7268/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Писанець В.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
7 травня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Семенюк Т.А.
Суддів - Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
при секретарі - Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфір Олега Миколайовича, Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Людмили Григорівни, треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про визнання дій незаконними, скасування рішень про реєстрацію права власності та скасування записів про державну реєстрацію права власності, -
У 2018 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання дій незаконними, скасування рішень про реєстрацію права власності та скасування записів про державну реєстрацію права власності та просила суд визнати незаконними дії та скасувати рішення державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 383842087) за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на нежитловий будинок (приміщення) загальною площею 43,2 кв.м., розташований в місті АДРЕСА_1 приміщення 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1418344780000, скасувати запис про право власності № 23565729, визнати незаконними дії щодо прийняття рішення про посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 38512541) за ОСОБА_2 на нежитловий будинок (приміщення) загальною площею 43,2 кв.м., розташований в АДРЕСА_1 приміщення 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1418344780000 та скасування запису про право власності № 23729440.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року провадження у даній справі закрито.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Статтею 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З питання юрисдикції справ, у яких оскаржуються рішення реєстраційної служби, Пленум Вищого адміністративного суду України згідно із пунктом 8 постанови від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» надав наступні роз'яснення: відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом статті 9 Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус.
Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», дїї або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.
Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не заявлялись вимоги приватно-правового характеру, позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Проте з таким висновком суду першої інстанції повною мірою погодитися не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
Частиною першою статті 19 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір, зміст і юридична природа обставин у справі.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З установлених судами обставин у справі, яка розглядається, вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з оспорюванням права власності на нежитловий об'єкт, який належить позивачу та третій особі на праві власності, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу, оскільки спір щодо реєстраційних дій, вчинених на підставі укладеного договору, стосується спору про право цивільне, в межах якого можуть бути вирішені й питання, пов'язані з реєстрацією прав власності на спірне майно.
Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, колегія суддівдійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду першої інстанції про належність розгляду справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими, оскільки спір стосується набутого права власності на об'єкт нерухомого майна, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетенції адміністративних судів, а тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа № 3487/5565,61-ц, від 14 березня 2018 року (справа № 619/2019/17), від 11 та 17 квітня 2018 року (справи № 826/366/16 та № 815/6956/15 відповідно), від 22 серпня 2018 року (справа № 820/4673/16), від 17 жовтня 2018 року (справа № 826/17908/14) та інших.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов помилкового висновку про те, що цей спір належить до компетенції адміністративних судів, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 11 травня 2019 року.
Головуючий
Судді