13 травня 2019 року м. Чернігів Справа № 750/2769/19
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тихоненко О.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФУ, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення позивачу пенсії за віком та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком у відповідності до вимог та положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.03.2019 дану справу передано до Чернігівського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в 2010 році останній призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак з 01.09.2010 виплата даної пенсії була припинена, в зв'язку з працевлаштуванням на роботу за посадою вчителя музики школи № 2. Досягнувши пенсійного віку та маючи право на пенсію за віком на загальних підставах позивач звернулась до відповідача з відповідною заявою про призначення пенсії за віком, однак Чернігівським ОУПФУ відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, оскільки останній вже призначено пенсію за вислугу років.
15.04.2019 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Заявами по суті є позов та відзив на позов.
Представником відповідача, в межах встановленого судом строку, 03.05.2019 подано відзив, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначає, що у Чернігівського ОУПФУ відсутні підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з тим, що пенсія була вже раніше призначена.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівському ОУПФУ та отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 26.07.2010.
Згідно запису № 16 трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 01.09.2010 прийнята на посаду вчителя музики (наказ № 115-к від 01.09.2010) (а.с.4-6), в зв'язку з чим виплата пенсії за вислугу років позивачу була припинена.
В подальшому, позивач неодноразово зверталась до Чернігівського ОУПФУ з заявами щодо призначення пенсії за віком на загальних підставах (а.с.7).
Листами від 09.10.2018 № 24321/06 та від 09.01.2019 № 25/06/М-7 Чернігівським ОУПФУ повідомлено позивача, що в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» останній відмовлено, оскільки позивачу вже була призначена пенсія за вислугу років. Також зазначено, що позивач має право на перерахунок пенсії в зв'язку з переведенням з одного виду пенсії на інший, тобто перехід з пенсії по вислузі років на пенсію по віку з урахуванням ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.8-9).
Вважаючи бездіяльність Чернігівського ОУПФУ протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К -страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з п. 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.
Водночас ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IVустановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Водночас, позивач звертався до відповідача за призначенням іншої пенсії (за віком) за іншим законом, а саме Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.
Як вбачається з матеріалів справи первинно позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Положеннями ст. 26 Закону № 1058-ІV передбачено, що умовами призначення пенсій за віком є: досягнення пенсійного віку; наявність відповідного страхового стажу.
За призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулась вперше в жовтні 2018 року після досягнення 58 років і 6 місяці.
Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: для жінок 1961 року народження і старших збільшення пенсійного віку відбувається поступово. Право на пенсію за віком у них виникає після досягнення такого віку: 58 років 6 місяців, народилися з 1 жовтня 1959 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно національного паспорту НОМЕР_3 ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.3).
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Статтею 7 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Таким чином, відмова Чернігівського ОУПФУ в призначенні позивачу пенсії за віком суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.
У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 768,40 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за віком у відповідності до вимог та положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (прос. Миру, 44, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40378209).
Повне судове рішення складено 13.05.2019.
Суддя О.М. Тихоненко