25 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в режимі відеоконференцзв'язку апеляційні скарги заступника прокурора Київської області ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 16 травня 2018 року у кримінальних провадженнях №12017110220000244, №12017110220000323, №1201711020000435, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця м. Миронівка, Київської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,
Вироком Миронівського районного суду Київської області від 16.05.2018 ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 18 грудня 2017 року більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 23 серпня 2017 року, тобто з моменту затримання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_6 зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день тримання під вартою як один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін, продовжено строк його дії до набрання вироком законної сили.
Судом вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнаний винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 185 КК України; у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 185 КК України; та у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненнями в інше приміщення, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 185 КК України, за таких обставин.
У квітні 2017 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 достовірно знаючи, що в приміщенні літньої кухні по місцю проживання його бабусі ОСОБА_9 зберігається пральна машина «Бош», у нього вини умисел на таємне викрадення вказаної машини.
13.04.2017, близько 01 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, з метою протиправного заволодіння чужим майном, прийшов до місця проживання своєї бабусі ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 . Маючи дозвіл ОСОБА_9 на вільний прохід на територію її господарства та до приміщень, які знаходяться на її території, він пройшов в двір та через незачинені двері пройшов до приміщення літньої кухні.
У приміщенні літньої кухні ОСОБА_6 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, користуючись відсутністю власника та будь-яких інших осіб, які б могли завадити йому вчинити крадіжку, підійшов до пральної машинки «Бош» моделі WAE 20260 PL, яка належить ОСОБА_9 , і таємно викрав її, а саме завантажив на візок, котрий взяв на території двору поблизу літньої кухні та вивіз за межі господарства ОСОБА_9 , тобто розпорядився нею на власний розсуд.
Таким чином, своїми умисними, протиправними винними діями ОСОБА_6 , 13.04.2017, близько 01 години 00 хвилин викрав пральну машину належну ОСОБА_9 вартістю 3900 гривень (згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 12-4/789тв від 12.07.2017), спричинивши їй матеріальну шкоду в розмірі 3900 гривень, чим вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Крім того, 18.05.2017 ОСОБА_6 гостював у своєї бабусі ОСОБА_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Того ж дня, близько 14 години, проходячи повз дерев'яний стіл, який розташований на території подвір'я вказаного домоволодіння, ОСОБА_6 побачив мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «Х1-01» чорного кольору, належний ОСОБА_10 . У цей час у нього виник умисел на таємне викрадення цього мобільного телефону.
Реалізовуючи свій умисел, ОСОБА_6 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, пересвідчившись, що його дії залишаються непоміченими з боку власника та інших осіб, підійшов до вказаного столу, таємно від оточуючих викрав мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «Х1-01» чорного кольору вартістю 348 гривень 33 копійки в комплекті із картою пам'яті марки «Transcend» microSD вартістю 56 гривень 00 копійок та сім-картою мобільного оператора зв'язку «Київстар» вартість якої відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №17/3-24 від 16.06.2017 встановити не видалося за можливе, на рахунку якої знаходились кошти в сумі 25 гривень 00 копійок, помістивши його до кишені своїх штанів, у які був одягнений. Після цього ОСОБА_6 покинув територію вказаного домоволодіння, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, а саме: продав вказаний мобільний телефон в комплекті з картою пам'яті ОСОБА_11 за 70 гривень, яка не була обізнана про те, що вказане майно набуте злочинним шляхом.
Таким чином, своїми повторними, умисними, протиправними, винними діями обвинувачений ОСОБА_6 , 18.05.2017 близько 14 години викрав мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «Х1-01» чорного кольору, карту пам'яті марки «Transcend» microSD та сім-карту мобільного оператора зв'язку «Київстар», належні потерпілому ОСОБА_10 , загальною вартістю 429 гривень 33 копійки (згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №17/3-24 від 16.06.2017) спричинивши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 429 гривень 33 копійки, чим вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.
05.07.2017, приблизно о 06 години 00 хвилин, ОСОБА_6 з дозволу власника зайшов до будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_12 та перебуває у фактичному користуванні останнього.
Цього ж дня, приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи у вищевказаному будинку, побачив на столі в одній з кімнат будинку мобільний телефон марки «Nokia» моделі «1101» чорного кольору з сірими вставками, що належить ОСОБА_12 , та в цей час у нього виник умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону марки «Nokia» моделі «1101».
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, впевнившись, що у будинку відсутній господар та будь-які інші особи, які б могли бачити його злочинні дії та завадити їх вчиненню, повторно, таємно викрав вказаний мобільний телефон марки «Nokia» моделі «1101» чорного кольору з сірими вставками сховавши його до кишені своїх шортів, після чого з вказаним мобільним телефоном покинув місце вчинення злочину, таким чином розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тобто довівши свій злочинний умисел до кінця.
Таким чином, своїми повторними, умисними, протиправними, винними діями обвинувачений ОСОБА_6 , 05.07.2017, приблизно о 10 годині 00 хвилин викрав мобільний телефон марки «Nokia» моделі «1101» чорного кольору з сірими вставками, належний потерпілому ОСОБА_12 вартістю 177 гривень 67 копійок (згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 17/3-50 від 20.09.2017 року) спричинивши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 177 гривень 67 копійок, чим вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.
Крім цього, 07.07.2017, у період часу з 17 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , знаходячись біля магазину «Бережок», що за адресою: Київська область, Миронівський район, село Владиславка, вулиця Центральна, 392 а, побачив ОСОБА_13 , який спав сидячи за столиком в стані алкогольного сп'яніння, а поруч з ним на столику знаходився мобільний телефон «ergo» моделі «F 240 Pulse Dual SIM (BLACK)», з sіm-картою оператора мобільного зв'язку компанії ПрАТ «Київстар», який належить цивільній дружині останнього - ОСОБА_14 , і в цей час вирішив вчинити крадіжку зазначеного мобільного телефону.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, протиправно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, користуючись тим, що його дії залишаються непоміченими з боку власника та сторонніх осіб, підійшов до вказаного столика і таємно від оточуючих викрав мобільний телефон «ergo» моделі «F 240 Pulse Dual SIM (BLACK)», в якому знаходилася sіm-картка оператора мобільного зв'язку компанії ПрАТ «Київстар», без грошових коштів на мобільному рахунку. Після цього ОСОБА_6 покинув місце вчинення крадіжки, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, своїми повторними, умисними, протиправними, винними діями обвинувачений ОСОБА_6 , 07.07.2017 в період часу з 17 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин викрав мобільний телефон марки «ergo» моделі «F 240 Pulse Dual SIM (BLACK)», sіm-картку оператора мобільного зв'язку компанії ПрАТ «Київстар», належний потерпілій ОСОБА_14 вартістю 366 гривні 67 копійок (згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 12-4/829тв від 18.07.2017), чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 366 гривень 67 копійок, та вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.
Крім того, 15.07.2017, близько 11 години 00 хвилин, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , перебуваючи в місті Миронівці Київської області, вирішив вчинити повторне таємне викрадення чужого майна з території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , яке належить ОСОБА_15 , з метою обернення його на власну користь, оскільки йому достовірно було відомо про наявність на території даного домоволодіння велосипеда.
15.07.2017, у період часу з 11 години 00 хвилин до 12 години 00 хвилин, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , з метою протиправного заволодіння чужим майном, прийшов до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , двір якого огороджений парканом, а вхідні ворота і хвіртка зачинені запираючими пристроями.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, впевнившись, що у дворі та навколо відсутні господарі та будь-які інші особи, які б могли бачити його злочинні дії та завадити їх вчиненню, переліз через паркан в двір домоволодіння, пройшов у глибину двору та зайшов у господарську будівлю без дверей, в середині якої знаходився велосипед «Ardis» Kaliber 2.1. Підійшовши до цього велосипеда, який належить ОСОБА_15 , він його таємно викрав, а саме вивів із зазначеного приміщення до огорожі домоволодіння та через паркан переніс його за межі двору, передавши його ОСОБА_16 , який був необізнаним про те, що ОСОБА_6 здійснив крадіжку. Залишивши територію домоволодіння, ОСОБА_6 розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, своїми умисними, протиправними, винними діями обвинувачений ОСОБА_6 , 15.07.2017 в період часу з 11 години 00 хвилин до 12 години 00 хвилин незаконно проник на огороджену територію домоволодіння по АДРЕСА_4 , звідки з нежитлової будівлі викрав велосипед марки «Ardis» Kaliber 2.1. належний потерпілій ОСОБА_15 , вартістю 2355 гривень (згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 12-4/931тв від 09.08.2017), чим спричинив їй матеріальну шкоду в розмірі 2355 гривень, чим вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в інше приміщення.
Крім цього, 15.07.2017, близько 12 години ОСОБА_6 , перебуваючи неподалік домоволодіння АДРЕСА_3 , через незачинені ворота побачив у дворі цього домоволодіння велосипед «Ardis Rocks» 26”. У цей момент у нього виник умисел на викрадення цього велосипеду.
15.07.2017, о 12 годині 09 хвилин, ОСОБА_6 , з метою протиправного заволодіння чужим майном, підійшов до належного ОСОБА_17 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , двір якого огороджений парканом, а вхідні ворота відчинені.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, впевнившись, що у дворі та навколо відсутні господарі та будь-які інші особи, які б могли бачити його злочинні дії та завадити їх вчиненню, через незачинені ворота пройшов у двір домоволодіння, підійшов до велосипеда «Ardis Rocks» 26”, який належить ОСОБА_18 та таємно викрав його, а саме вивів через незачинені ворота за межі двору та поїхав на ньому з місця вчинення крадіжки, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, своїми умисними, протиправними, винними діями обвинувачений ОСОБА_6 15.07.2017 о 12 годині 09 хвилин незаконно проник на огороджену територію домоволодіння по АДРЕСА_3 , звідки викрав велосипед марки «Ardis Rocks» 26” належний потерпілому ОСОБА_18 , вартістю 3031 гривні 66 копійок (згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 12-4/862тв від 08.08.2017), спричинив йому матеріальну шкоду в розмірі 3031 гривні 66 копійок, чим вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в інше сховище.
Не погодившись із вироком суду першої інстанції, заступник прокурора Київської області ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив вирок скасувати, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначав, що в мотивувальній частині вироку суд не виклав формулювання обвинувачення, яке він визнав доведеним, натомість лише зазначив, у чому ОСОБА_6 обвинувачується органом досудового розслідування.
Крім того, на вирок суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 , в якій він, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просив вирок змінити, перекваліфікувати дії обвинуваченого по епізоду від 15.07.2017 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України; виключити з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання - повторність вчинення злочинів; призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 18 грудня 2017 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
У апеляційній скарзі захисник зазначав, що у відповідності до фактичних обставин злочину за ч. 3 ст. 185 КК України, визнаних судом доведеними, ОСОБА_6 15.07.2017 року о 12 годині 09 хвилин зайшов у двір домоволодіння через незачинені ворота. Однак двір домоволодіння, ворота якого не зачинені, на переконання апелянта, не можуть визнаватися ані житлом, ані сховищем чи іншим приміщенням, а тому у діях ОСОБА_6 за вказаним епізодом відсутня така кваліфікуюча ознака, як проникнення до іншого приміщення, та його дії підлягають перекваліфікації на ч. 2 ст. 185 КК України.
Крім того, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 занадто суворе покарання, яке не відповідає обставинам вчинених злочинів, ступеню їх тяжкості та особі обвинуваченого. Визнавши обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину щодо особи похилого віку, суд не зазначив, до якого конкретно епізоду діянь ОСОБА_6 відноситься така обтяжуюча обставина, оскільки, як убачається зі зміненого обвинувального акту, лише двоє потерпілих ( ОСОБА_9 та ОСОБА_12 ) є особами похилого віку.
Суд першої інстанції вийшов за межі пред'явленого обвинувачення та помилково визнав повторність обставиною, яка обтяжує покарання, оскільки змінений обвинувальний містить лише одну обтяжуючу обставину - вчинення злочину щодо особи похилого віку, та не містить посилання на таку обтяжуючу покарання обставину, як повторність.
Апелянт просив врахувати, що завдані обвинуваченим збитки потерпілому ОСОБА_12 фактично відшкодовані, оскільки на викрадений у нього телефон ухвалою слідчого судді від 08.09.2017 накладено арешт та передано на зберігання до Миронівського ВП. Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 претензій до обвинуваченого не мають. Потерпілим ОСОБА_14 та ОСОБА_15 завдану шкоду відшкодовано шляхом повернення ОСОБА_14 викраденого майна під розписку, та накладення арешту на майно ОСОБА_15 . Обвинувачений у вчиненому щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.
Вказані обставини, на думку захисника, свідчать про можливість пом'якшення обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, та застосування щодо нього положень ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України і звільнення від відбування покарання із випробуванням.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04.09.2018 апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області ОСОБА_7 залишено без задоволення, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково. Вирок Миронівського районного суду Київської області від 16.05.2018 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на обставину, що обтяжує покарання - повторність вчинення злочину.
Постановою Верховного Суду від 02.04.2019 скасовано ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04.09.2018 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. ОСОБА_6 залишено під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більше ніж на 60 діб.
Як зазначено у вказаній постанові Верховного Суду, у рішенні суду першої інстанції відсутнє формулювання обвинувачення з конкретизацією його умов обставин та наслідків, визнаного судом доведеним, натомість наявне лише посилання на дані обвинувального акту. Крім того, суд апеляційної інстанції не перевірив правильність доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 стосовно кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України.
У судове засідання по розгляду апеляційних скарг захисник ОСОБА_8 та потерпілі не з'явилися, про день та час розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлені. Від захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги у його відсутності. У відповідності до ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне провести апеляційний розгляд у відсутності потерпілих та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора та частково підтримав апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 , який просив задовольнити апеляційну скаргу захисника, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно пункту 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На переконання колегії суддів, доводи, викладені апеляційній скарзі прокурора про допущення судом першої інстанції істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування судового рішення, є обґрунтованими.
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Однак судом першої інстанції вказаних вимог не дотримано, оскільки, як убачається із вироку суду першої інстанції, у ньому відсутнє формулювання обвинувачення з конкретизацією його умов обставин та наслідків, визнаного судом доведеним, а натомість наявне лише посилання на дані обвинувального акту.
Проте таке викладення мотивувальної частини обвинувального вироку щодо особи є недопустимим, оскільки порушує принцип законності судового рішення та кримінального провадження.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що під час ухвалення судом першої інстанції вироку стосовно ОСОБА_6 допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законний та обґрунтований вирок, а тому вирок суду відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Крім того, при новому судовому розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , суду першої інстанції необхідно перевірити всі доводи, зазначені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , у тому числі щодо помилкового визнання судом першої інстанції при призначені обвинуваченому покарання повторності злочинів як обставини, яка обтяжує покарання, та наявності підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_18 з тих підстав, що у його діях відсутня така кваліфікуюча ознака, як проникнення до іншого приміщення, оскільки огороджена територія домоволодіння потерпілого не належить до житла, сховища або іншого приміщення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 слід задовольнити частково, вирок суду першої інстанції скасувати, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права наперед вирішувати питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про наявність підстав для пом'якшення обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, та застосування щодо нього положень ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України і звільнення від відбування покарання із випробуванням, є передчасними.
Враховуючи підстави застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України,а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості переховування обвинуваченого від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінальних правопорушень, у якому обвинувачується, оцінивши в сукупності тяжкість покарання за кримінальні правопорушення, що інкримінуються обвинуваченому, його вік, стан здоров'я, особу обвинуваченого, який не працює, не одружений, має постійне місце проживання та реєстрації, раніше не судимий, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочинів проти власності, а також приймаючи до уваги обставини, які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою, які на даний час не змінилися, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги заступника прокурора Київської області ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Миронівського районного суду Київської області від 16 травня 2018 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 червня 2019 року до 15 год. 15 хв.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
__________________ ____________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3