13 травня 2019 року Чернігів Справа № 620/1283/19
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Баргаміна Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2016 по 15.08.2018 28.12.2017 та зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період із 01.01.2016 по 15.08.2018;
- визнати протиправними дії відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення та зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу грошових коштів за відрядження за період з 28.04.2018 по 02.05.2018 в сумі 1259,65 грн. та зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу грошові кошти за відрядження за період з 28.04.2018 по 02.05.2018 в сумі 1259,65 грн.;
- визнати протиправними дії відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016, 2017, 2018 роки, та зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 - 15.08.2018;
- визнати дії відповідачів щодо не проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні протиправними та стягнути з відповідачів на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 15.08.2018 (день звільнення) по 25.10.2018 (день остаточного розрахунку) в сумі 19022,32 грн.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, позовна заява подана з порушенням вимог частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме до позовної заяви додано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду за підставами, які визнані судом неповажними.
Позивачем в позовній заяві заявлено, зокрема, вимогу про визнання дій відповідачів щодо не проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні протиправними та стягнути з відповідачів на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 15.08.2018 (день звільнення) по 25.10.2018 (день остаточного розрахунку) в сумі 19022,32 грн.
При цьому, позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій зазначено, що про порушення своїх прав він дізнався 16.02.2019, коли отримав відповідь на запит з копіями документів, на які посилається в позові. Крім того, посилається на те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За приписами частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин третьої та п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В аспекті спірних правовідносин суд дійшов висновку, що оскільки позивач звернувся з позовом про захист трудових прав, а Кодекс адміністративного судочинства України передбачає, що інші закони можуть встановлювати інші строки звернення до суду, то є достатні підстави для застосування положень статті 233 Кодексу законів про працю України в частині позовних вимог про визнання дій відповідачів щодо не проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні протиправними та стягнення з відповідачів на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 15.08.2018 (день звільнення) по 25.10.2018 (день остаточного розрахунку) в сумі 19022,32 грн.
При цьому суд приймає до уваги висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішенні від 22.02.2012 у справі № 4-рп/2012.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Так, датою, з якої позивач мав би дізнатися про порушення своїх трудових прав, є дата отримання ним нарахованих сум, а оскільки від цієї дати, 25.10.2018 (вказана дата зазначена позивачем в позові), до дати звернення до суду 10.05.2019 (відповідно до відмітки діловодства суду), минуло більше трьох місяців та останній не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених законодавством, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, внаслідок чого позов підлягає залишенню без руху.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 802/28/16-а.
Згідно частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про визнання дій відповідачів щодо не проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні протиправними та стягнення з відповідачів на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 15.08.2018 (день звільнення) по 25.10.2018 (день остаточного розрахунку) в сумі 19022,32 грн. з вказанням інших підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання копії ухвали суду.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.М. Баргаміна