Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
11 травня 2019 р. № 520/2491/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Кухар М.Д., розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) які полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2016 року по день виплати, згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виплачувалась пенсія в належному розмірі починаючи з 01.01.2016 року, то сума недоплаченої пенсії є доходом, який не має разового характеру, оскільки складається із розміру щомісячно недоплачених сум і підлягає компенсації відповідно до порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159) та статті 55 Закону № 2262-XII.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву позивача, в якій проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що пунктом 3 Порядку № 159 встановлено вичерпний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Оскільки недоотримана сума пенсії являється разовим доходом, який в свою чергу не включено до переліку грошових доходів, що підлягають компенсації, які одержують громадяни в гривнях та території України, дана вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Позивач набув права на перерахунок пенсії з 01.01.2016 року. У квітні 2018 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Зазначена норма виключає дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України у вирішенні зазначених питань, оскільки зазначеною нормою встановлюється обов'язок відповідного органу Пенсійного фонду України у разі виплати сум пенсій за минулий час нараховувати компенсацію втрати частини доходів, відтак нарахування зазначеної компенсації здійснюється саме на недоотриману з вини Органу Пенсійного фонду України суму пенсії.
Відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст. 3-4 зазначеного закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до положень ст. 6 зазначеного закону компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Статтею 7 зазначеного закону встановлено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
З приводу посилання відповідача, на той факт, що недоотримана сума пенсії є одноразовою виплатою та не включається до переліку грошових доходів, що підлягають компенсації, є необґрунтованим з огляду на те, що відповідно до а. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Недоотримана сума пенсії - це сума систематичних виплат, які мали систематично нараховуватися та виплачуватися органом Пенсійного фонду позивачу, проте внаслідок бездіяльності відповідного органу не нараховувались та не сплачувались вчасно, та в результаті чого повинні були бути сплачені, у випадку позивача - на підставі рішення суду, одноразово.
Крім того сама правова суть компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати зводиться до того, що така компенсація у випадку позивача відповідно до ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» нараховується саме на недоотриману суму пенсії, яка сплачується особі внаслідок порушення органом Пенсійного фонду України своєчасності та систематичності нарахування та сплати такої пенсії.
З огляду на це, суд критично ставиться до посилання відповідача на той факт, що недоотримана сума пенсії є одноразовою виплатою та не включається до переліку грошових доходів, що підлягають компенсації, оскільки зазначена позиція відповідача прямо суперечить визначеним законом підставам для виплати такої компенсації.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 257, 258, 262, 263, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2016 року по день виплати, згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".
Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області ( 61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 3 підїзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ: 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 768 грн., 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Суддя Кухар М.Д.