Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
13 травня 2019 р. справа № 520/4635/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області (код ЄДРПОУ 41430395, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3-ій під'їзд, 4 поверх) про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області, в якому просить суд:
- зобов'язати Міськрайонний ВДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ Харківській області, код ЄДРПОУ 41430395, скасувати та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешт нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 11082300, який було накладено ВДВС Харківського РУЮ Харківської області в рамках виконавчого провадження за №25927884 та арешт нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 11217754, який було накладено ВДВС Харківського РУЮ Харківської області в рамках виконавчого провадження за №26746997.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Як вбачається зі змісту позову та позовних вимог, спір виник з приводу зняття арештів з нерухомого майна, на яке було накладено арешт ВДВС Харківського РУЮ Харківської області в межах виконавчих проваджень за №25927884 та №26746997, з виконання ухвали про забезпечення позовних вимог позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» від 20.12.2010 року та заочного рішення від 28.12.2010 року Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі №2-5095/10, тобто в межах цивільної справи.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Пунктом 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заяви N 29458/04 та N 29465/04) визначено, що суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
Згідно з положеннями частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Крім того, відповідно до положень частин 1 та 2 статті 74 Закону «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що компетенція адміністративних судів, установлена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, не поширюється на даний спір, оскільки він має розглядатися в порядку, передбаченому нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року по справі №825/2566/14, від 08.11.2016 року по справі №804/19339/14, Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.06.2018 у справі №815/4176/17.
Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, захист прав позивача у його спорі щодо зобов'язання відповідача скасувати та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешт нерухомого майна, яка винесено в межах виконавчих проваджень з виконання ухвали про забезпечення позовних вимог позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» від 20.12.2010 року та заочного рішення від 28.12.2010 року Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі №2-5095/10 в межах цивільної справи, має здійснюватися за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 19, 47, 170, 248, 256, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області (код ЄДРПОУ 41430395, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3-ій під'їзд, 4 поверх) про зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу право звернення з вказаним позовом до суду, який видав виконавчий документ в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Біленський О.О.