Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
13 травня 2019 р. Справа №520/2515/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, буд. 22-Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, викладене у протоколі Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 13.02.2019 про відмову в донарахуванні пенсії по втраті згідно закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 28.12.2013 по 09.11.2019;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за втратою годувальника за період 28.12.2013 по 09.11.2018.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату їй пенсії за втратою годувальника за період з 28.12.2013 по 09.11.2018, проте Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відмовлено у донарахуванні вказаної пенсії, оскільки померлий годувальник не мав необхідного страхового стажу. Позивач вважає протиправним рішення відповідача, викладене у протоколі Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 13.02.2019 про відмову в донарахуванні пенсії, у зв'язку з чим просить його скасувати та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію за втратою годувальника за період з 28.12.2013 по 09.11.2018.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, в якому просить суд відмовити у задоволені позову у зв'язку з тим, що протокол Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 13.02.2019 є законним та таким, що не підлягає скасуванню, оскільки позивач мав змогу надати копію наказу № 117 при поданні заяви про призначення/перерахунок пенсії від 15.04.2014, при одержанні протоколу Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова по розгляду спірних питань від 07.07.2014, але скористався цим правом лише 09.11.2018.
Відповідно до приписів ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 15.04.2014 ОСОБА_1 звернулася до управління ПФУ у Московському районі м. Харкова із заявою про призначення їй пенсії за втратою годувальника (чоловіка) ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу управління ПФУ у Московському районі м. Харкова по розгляду спірних питань від 07.07.2014 було визначено, що страховий стаж ОСОБА_2 становить 8 років 8 місяців 26 днів, у зв'язку з чим ОСОБА_1 відмовлено у призначенні їй пенсії за втратою годувальника у зв'язку із відсутністю у померлого необхідного страхового стажу.
09 листопада 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулася до управління ПФУ у Московському районі м. Харкова із заявою про призначення їй пенсії за втратою годувальника ОСОБА_2 , за результатом розгляду якої відповідачем визначено, що страховий стаж ОСОБА_2 становить 12 років 5 місяців 20 днів.
Відповідно до довідки №2886/06 від 11.12.2018 позивачу призначено пенсію за втратою годувальника з 09.11.2018.
05 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до управління ПФУ у Московському районі м. Харкова із заявою від 04.02.2019 про нарахування та виплату їй пенсії за втратою годувальника за період з 28.12.2013 по 09.11.2018.
Відповідно до протоколу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 13.02.2019 ОСОБА_1 відмовлено у донарахуванні пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви від 04.02.2019, за період з 28.12.2013 по 09.11.2018, у зв'язку з тим, що період роботи померлого годувальника з 07.09.1998 по 31.05.2002 неможливо було зарахувати до зазначеного страхового стажу при обчисленні пенсії, оскільки запис у трудовій книжці внесено із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутній підпис посадової особи при звільненні.
У протоколі також вказано, що наявний страховий стаж роботи померлого годувальника ОСОБА_2 на момент смерті склав: 8 років 8 місяців 26 днів. Тому протоколом від 07.07.2014 №41 було прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1
09 листопада 2018 року до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова звернулася ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника. Період роботи з 07.09.1998 по 31.05.2002 було зараховано до загального страхового стажу при обчисленні пенсії на підставі поданого до управління наказу №117 українсько-російською фірми «Ю.К.А.С.» від 16.06.2013 про звільнення з посади директора ОСОБА_2 , у зв'язку з чим у заявниці достатньо страхового стажу та виникло право на пенсію.
В оскаржуваному протоколі відповідач зазначає, що підстав для донарахування пенсії у зв'язку із втратою годувальника за період з 28.12.2013 року по 09.11.2018 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 немає, оскільки померлий годувальник ОСОБА_2 не мав необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону, згідно поданих документів до заяви від 15.04.2014.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1778-ХІІ від 05.11.1991.
Зокрема, ч.1 ст.56 вказаного Закону визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Суд зазначає, що період роботи померлого годувальника з 07.09.1998 по 31.05.2002, який зараховано відповідачем у листопаді 2018 року до загального страхового стажу ОСОБА_2 , підтверджується записами у трудовій книжці, а також копією наказу № 117 від 16.06.2013 про звільнення директора ОСОБА_2 .
Так, страховий стаж ОСОБА_2 становить 12 років 5 місяців 20 днів.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 29.12.2013 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника 15.04.2014, тобто в межах дванадцятимісячного строку з дня смерті годувальника.
Таким чином, пенсія у зв'язку з втратою годувальника повинна бути призначена ОСОБА_1 з 28.12.2013, а не з 09.11.2018.
Стосовно посилань відповідача на те, що з метою перевірки факту роботи ОСОБА_2 у період з 07.09.1998 по 31.05.2002 на УРФ "Ю .К.А. С." ТОВ уповноваженою особою УПФУ разом з арбітражним керуючим УРФ "Ю.К.А.С." ТОВ Татіщевим О.Є. здійснено 03.07.2014 вихід за юридичною адресою вказаного товариства та не були допущені до документів підприємства, про що складено акт № 261, отже на думку відповідача управління вживало усіх заходів з метою сприяння вирішенню питання зарахування страхового стажу, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1 - 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Пунктом 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, передбачено, що днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок. відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. У разі, якщо до заяви про призначення, відновлення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за пенсією вважається день приймання заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
При цьому, ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органам Пенсійного фонду надано право та можливість вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Щодо факту виходу уповноваженої особи УПФУ та арбітражного керуючого УРФ "Ю.К.А.С." ТОВ за юридичною адресою підприємства суд вважає, що ця обставина не відповідає дійсності, оскільки арбітражний керуючий Татіщев О.Є. призначений відповідно до постанови Господарського суду Харківської області 04.03.2014 по справі №922/3639/13. Відповідно до вказаної постанови останньому передано всю бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.
Щодо наданої відповідачем копії акту перевірки факту №261 від 03.07.2014 суд зазначає наступне.
Порядком проведення Пенсійним фондом України та його територіальними органами планових та позапланових перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затв. постановою Кабінету міністрів України від 09.03.2011 року №233 (далі - Порядок), яка була чинна станом на час складання спірного акту, визначає механізм проведення Пенсійним фондом України та його територіальними органами (далі - органи Пенсійного фонду України) планових та позапланових перевірок на підприємствах, в установах та організаціях, фізичних осіб - підприємців, які відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску), щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, контроль за сплатою якого покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.2 Порядку планові та позапланові перевірки проводяться органами Пенсійного фонду України за місцезнаходженням платника єдиного внеску, або у приміщенні відповідного органу Пенсійного фонду України у випадках передбачених законом.
Згідно з п.8 Порядку позаплановою перевіркою є перевірка платника єдиного внеску, яка не передбачена у квартальному плані роботи органу Пенсійного фонду України.
З аналізу наведених норм випливає, що 03.07.2014 головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи УПФУ у Московському районі м. Харкова Муравйовою Л.М. , фактично проведено позапланову перевірку УРФ «Ю. К.А. С.» ТОВ.
Форма акта про результати позапланової перевірки затверджуються Пенсійним фондом України (п. 11 Порядку).
Відповідно до вказаного вище п.11 Порядку постановою правління Пенсійного фонду України від 31.03.2011 №9-1 затверджено форму Акта, що складається органами Пенсійного фонду України за результатами перевірок.
Суд зазначає, що надана відповідачем копія акту №261 від 03.07.2014 не відповідає формі, затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України від 31.03.2011 №9-1. Крім того, такий документ як «Акт перевірки факта роботи...» не передбачений чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вказаний акт №261 від 03.07.2014 отриманий із порушенням встановленого порядку, а тому не відповідає критерію допустимості, встановленого ст. 74 КАС України.
Окрім того суд зазначає, що відповідач не повідомляв заявника - ОСОБА_1 про те, що є сумніви при підтвердженні певного періоду роботи і що необхідно додатково подати документи на підтвердження цього періоду, що передбачено п. 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому відповідач у 2014 році не направляв запити щодо підтвердження стажу роботи ОСОБА_2 ліквідатору УРФ «Ю.К.А.С.» ТОВ, що передбачено ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Доказів протилежного до суду не надано.
Суд також зазначає, що, у протоколі №41 від 07.07.2014 року немає жодного посилання на акт №261 від 03.07.2014.
Таким чином, відповідач не вживши заходів, встановлених законом, по отриманню документів на підтвердження факту роботи ОСОБА_2 у період з 07.09.1998 по 31.05.2002 на УРФ «Ю.К . А . С.» ТОВ, прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії, оформлене протоколом №41 від 07.07.2014.
При цьому, при повторному зверненні ОСОБА_1 із заявою про донарахування та виплату пенсії у 2018 році, період з 07.09.1998 по 31.05.2002 до страхового стажу був включений.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова, викладене у протоколі УПФУ в Московському районі м. Харкова від 13.02.2019 про відмову в донарахуванні пенсії по втраті годувальника, є протиправним так таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що при прийняті оскаржуваного рішення відповідачем всупереч вищевказаних норм законодавства не враховано усіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, викладене у протоколі Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 13.02.2019 про відмову в донарахуванні пенсії по втраті згідно закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 28.12.2013 по 09.11.2018 підлягають задоволенню.
Суд вважає, що зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за втратою годувальника за період 28.12.2013 по 09.11.2018 є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах з огляду на наступне.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за втратою годувальника за період 28.12.2013 по 09.11.2018 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, буд. 22-Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, викладене у протоколі Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 13.02.2019 про відмову в донарахуванні пенсії по втраті згідно закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 28.12.2013 по 09.11.2018.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, буд. 22-Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) пенсію за втратою годувальника за період 28.12.2013 по 09.11.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, буд. 22-Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 13 травня 2019 року.
Суддя О.Г. Котеньов