Справа № 500/419/19
07 травня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баранюка А.З.
за участю:
секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.;
представника позивача: Покотила Ю.В.;
представників відповідача: Васильчук І.Б., Неділенько В.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення Тернопільської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів від 21 січня 2019 року №UA403000/2019/000143/2.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - легкового автомобіля марки Volvo, модель XC60, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 1969 см. куб. (дизель), 2015 року виготовлення, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився позивачем на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA403030/2019/00079 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за від 21 січня 2019 року №UA403000/2019/000143/2. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури від 23.12.2018 оплатила продавцю повну вартість автомобіля в сумі 10000,00 євро, про що отримала відповідні документи. Оскільки при перетині кордону України і декларуванні, визначила митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту), на переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів, відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним. На підставі вказаного позивач просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості.
Ухвалою від 13.02.2019 відкрито провадження у даній справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.03.2019. У відзиві не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки Volvo, модель XC60, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 1969 см. куб. (дизель), календарний рік виготовлення 2015, модельний рік виготовлення 2016, позивачем не підтверджено числові значення складових митної вартості та не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. В даному випадку відповідачем було застосовано систему управління ризиками, згідно якої визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. За вказаних обставин, відповідачем прийнято картку відмови та оскаржуване рішення про коригування митної вартості. При цьому митна вартість товару визначена за резервним методом в сумі 18150,00 євро із застосуванням Інтернет каталогу Schwackenet. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що прийняте відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.
12.03.2019 через канцелярію Тернопільського оружного адміністративного суду представником позивача надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що агентом позивача з митного оформлення на підтвердження митної вартості товару було додатково надано витяг з каталогу Schwacke, згідно якого середня ринкова вартість аналогічного товару в країні походження становить 10550,0 євро. У той же час, згідно витягу з каталогу Schwacke від 18.01.2019 року, яким керувався відповідач при коригуванні митної вартості товару, середня ринкова вартість аналогічного товару в країні походження становить 18150,00 євро з врахуванням ПДВ та 15300,00 євро - без врахування ПДВ. Вказаним витягом з каталогу відповідач керувався, виходячи із положень п. 7.53 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Згідно вказаного п. 7.53 Методики вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах без врахування витрат на навантаження, вивантаження, перевантаження КТЗ (його складників), вартості транспортування; страхових сум; комісійних та брокерських винагород, інших витрат. Відтак, при визначенні митної вартості автомобіля за основу могла братися середня ціна ідентичних автомобілів в країні придбання, що не враховує витрат на навантаження, вивантаження, перевантаження КТЗ (його складників), вартості транспортування; страхових сум; комісійних та брокерських винагород, інших витрат (в даному випадку - Податок на додану вартість). Крім того, представник позивача вказав, що як вбачається із наданого відповідачем витягу з каталогу Schwacke від 18.01.2019 року, у ньому некоректно зазначені вихідні дані, що призвело до неправильного визначення середньої ціни у провідній країні-експортері. Зокрема, для отримання витягу з каталогу відповідачем абсолютно безпідставно та необґрунтовано у його запиті вказано, що пробіг автомобіля становить 107916 км, що в підсумку скорегувало середню ціну на 2738,00 євро. Однак, дійсний пробіг автомобіля, який був ввезений на територію України, становив 212 976 км, що підтверджується Актом про проведення огляду (переогляду) товарів від 05.01.2019 року, копія якого долучалась до позову. З врахуванням такого пробігу, коригування середньої ціни ідентичного транспортного засобу - згідно того ж каталогу Schwacke, становить - 8207,00 євро, що слідує із витягу з каталогу, який було надано при митному оформленні агентом з митного оформлення позивача.
25.03.2019 року представником відповідача до суду подано заперечення на відповідь на відзив у якій, серед іншого, зазначено, що за основу для обрахунку митної вартості митницею взято вартість визначену відповідно до витягу з Інтернет каталогу «Schwackenet» № 057187/28494190 від 18.01.2019 у сумі 18150,00 євро. Представник відповідача зазначив, що у витязі з Інтернет каталогу «Schwackenet» № 057187/28494190 від 18.01.2019 вказано середню ціну продажу ідентичних транспортних засобів у сумі 18 150 євро, а також покупну ціну таких автомобілів в сумі 15300,00 євро. Отже у витягу із каталогу «Schwackenet» зазначено інформацію про середню ціну продажу аналогічного товару в країні придбання або в провідних країнах-експортерах в розмірі 18150,00 євро та покупну ціну в розмірі 15300,00 євро, а не середню ринкову вартість аналогічного товару в країні походження, яка становить 18150,00 євро з врахуванням ПДВ та 15300,00 євро - без врахування ПДВ. Представник відповідача також вказав, що згідно із положеннями ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Позивачем подано до митного оформлення рахунок-фактуру (інвойс) №FR163053 від 23.12.2018, в якому зазначено вартість транспортного засобу в сумі 10000,00 євро. Водночас операція купівлі-продажу транспортного засобу проводилась між фізичною особою ОСОБА_1 та юридичною особою Arval Trading, яка зобов'язана вести бухгалтерський облік всіх здійснених нею операцій. Тобто, на переконання митниці, здійснена позивачем сплата за придбаний транспортний засіб мала б бути підтверджена фіскальним чеком, квитанцією про оплату або іншим платіжним документом. При цьому, будь-які платіжні документи, які б підтверджували факт сплати позивачем коштів за придбаний транспортний засіб, як до митного оформлення, так і на вимогу митниці не були подані. Таким чином, позивачем документально не підтвердив відомості про ціну, що була фактично сплачена за транспортний засіб.
Ухвалами від 36.03.2019 року, 08.04.2019 року та 18.04.2019 року розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, просили суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, а також оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, судом встановлено наступне.
Спірні правовідносини є правовідносинами, що виникають у сфері митної політики, а тому регулюються нормами Конституції України та Митного кодексу України.
Судом встановлено, що 17 січня 2019 року агентом з митного оформлення позивача Пташник Н.М. до митного оформлення було подано митну декларацію №UA403030/2019/000904, якою задекларовано товар, який ввозиться на митну територію України, а саме вживаний легковий автомобіль марки Volvo, модель XC60, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 1969 см. куб. (дизель), календарний рік виготовлення 2015, модельний рік виготовлення 2016. У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 10000,00 євро (а.с. 36).
Одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено:
- рахунок-фактура (інвойс) № FR 163053 від 23.12.2018;
- декларація про походження товару № 2015FD42819 від 24.11.2015;
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209020/2019/00407 від 05.01.2019;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 24.11.2015;
- внутрішній договір (контракт) доручення № 39 від 03.01.2019;
- договір про надання послуг митного брокера № б/н від 03.01.2019.
Тернопільською митницею ДФС розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 18.01.2019 про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с. 39).
18 січня 2019 року митним агентом позивача подано до митного органу витяг з Інтернет каталогу Schwacke з ціною аналогічного автомобіля 12700 євро (а.с. 18-20).
21 січня 2019 року агент з митного оформлення Пташник Н.М. повідомив відповідача, що до митного оформлення надано всі документи, в тому числі додаткові, а саме витяг з каталогу Schwacke, інших документів не буде надаватися (а.с. 40).
У зв'язку із вищенаведеними обставинами, Тернопільською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2019 №UA403000/2019/000143/2, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). У рішенні, зокрема зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної :вартості, які є обов'язковими при її обчисленні. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківський платіжний документ, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 Митного кодексу України дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 Митного кодексу України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості даного транспортного засобу згідно schwackenet.de на рівні - 18150 євро/шт. (а.с. 9).
Також Тернопільською митницею ДФС винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA403030/2019/00079, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару (а.с.10).
Таким чином, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за від 21.01.2019 №UA403000/2019/000143/2, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів у розмірі 18150,00 євро. відповідно до Інтернет каталогу Schwacke (а.с. 41-42).
29 січня 2019 року уповноваженою особою позивача подано до митного оформлення декларацію № UA403030/2019/001752, за якою автомобіль випущено у вільний обіг під гарантійне зобов'язання сплати до Державного бюджету обов'язкових платежів згідно із митною вартістю визначеної в оскаржуваному рішенні (а.с. 43).
Не погодившись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та обов'язків.
Надаючи правову оцінку законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень, суд виходить із наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).
Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.
Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Згідно статтей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:
1) надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;
2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;
3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;
4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;
5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;
6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;
7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно вимог статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів , які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації за №UA403030/2019/000904 від 17.01.2019 року, визначено за основним методом.
На підтвердження ціни автомобіля позивач надала митному органу фактуру (інвойс) від 23.12.2018 № FR163053 наданий продавцем Arval Trading (Франція) (а.с. 12). Платіжних документів, які б підтверджували факт купівлі-продажу автомобіля не надавалося.
В судовому засіданні представник позивача надав суду копію платіжного документа банку «Millennium» (резидент республіки Польща) про перерахунок 28 грудня 2018 року ОСОБА_4 (чоловіком позивачки) коштів в сумі 19211 євро Arval Trading. З пояснень представника позивача слідує, що зазначені кошти були сплачені за купівлю трьох автомобілів, у тому числі і Volvo, модель XC60, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
З наданих суду додаткових доказів та пояснень представника позивача вбачається, що кошти в сумі 19211 євро були перераховані за купівлю Цибульським Олександром автомобілів Fiat вартістю 2887,00 євро, відповідно до фактури (інвойса) № АТ023652 від 19.09.2018 (а.с. 79) та автомобіля Opel, вартістю 4387 євро, відповідно до фактури (інвойса) № АТ023653 від 19.09.2018 (а.с. 80), а також купівлю позивачем автомобіля Volvo XC60.
Однак, крім суми 10000,00 євро, до перерахованої суми також входить сума ПДВ 1900,00 євро, яку ОСОБА_1 додатково сплатила відповідно до фактури (інвойса ) від 23.12.2018 № FR 188351 (а.с. 81) за автомобіль Volvo, модель XC60, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Таким чином, суд приходить до висновку, що контрактна ціна автомобіля Volvo, модель XC60, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 складала щонайменше 11900,00 євро і її оплату позивач особисто не здійснювала.
Зазначені документи позивачем митному органу не надавалися. Суд звертає увагу на те, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (Постанова колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13 липня 2016 року у справі №805/778/13-а).
Відтак, на думку суду, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо сплати позивачем коштів за автомобіль. За наявності обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару у зв'язку з відсутністю у наданих декларантом документах, що дозволяють чітко ідентифікувати оцінюваний товар відомостей про об'єктивні і достовірні дані на підтвердження митої вартості імпортованого транспортного засобу за ціною договору, у відповідача були правові підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
Як встановлено судом, митним органом шляхом надсилання електронного повідомлення запропоновано декларанту надати документи на підтвердження митної вартості товару, встановлені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме банківські платіжні документи; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, однак документів на підтвердження факту сплати за придбаний товар 10000,00 євро позивач відповідачу на його вимогу не надав.
Оскільки декларантом на вимогу митного органу не подано жодних підтверджуючих документів про сплату заявленої митної вартості транспортного засобу, ввезеного на митну територію України, це стало наслідком коригування відповідачем митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу на підставі п. 7.53 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159) із застосуванням нормативного пробігу автомобіля, відповідно до Інтернет каталогу Schwacke.
Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні митний орган навів достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та зазначив послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.
Зокрема, відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів наведено обґрунтування неможливості визначення митної вартості за ціною контракту (метод 1) та необхідності визначення митної вартості товару за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Як стверджує відповідач, підставою для відмови у прийнятті митної декларації позивача була, на думку контролюючого органу, визначена позивачем митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. В той же час, другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості, згідно із методами 4 і 5 (статті 62, 63 Митного кодексу України).
За таких обставин, суд погоджується з відповідачем, що документи, надані позивачем до митної декларації, не містять достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів на пропозицію митного органу, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними.
Таким, чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а відтак і правильності визначення митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Тернопільської митниці ДФС (вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, 46020, код ЄДРПОУ 39420537) про скасування рішення про коригування митної вартості від 21 січня 2019 року №UA403000/2019/000143/2 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 травня 2019 року.
Головуючий суддя Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Баранюк А.З.