13 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/955/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді - Слободянюк Н.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцький міський відділ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області) про:
- визнання протиправною відмови Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вих.№2055/15.27-04-31 від 27 липня 2018 року) про внесення змін до актового запису про шлюб №212 від 31 березня 1979 року та до актового запису про народження №638 від 16 серпня 1954 року, складених Центральним відділом ДРАЦС Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області;
- зобов'язання Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області внести зміни до актового запису про народження №638 від 16 серпня 1954 року, а саме: зазначити національність дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - "болгарка" /а.с. 6-9/.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач з метою відновлення та збереження свого етнічного походження звернулася до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб шляхом заміни національності «українка» на «болгарка». Однак, за результатами розгляду цього звернення відповідачем надана відповідь про відмову у внесенні змін до актового запису про шлюб у зв'язку з відсутністю підстав, а саме: будь-яких помилок (перекручення, пропуску відомостей, окремих слів, неправильних відомостей) в актовому записі. Позивач переконена, що така відмова не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує її право на індивідуальність, гарантоване статтею 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин, статтею 300 Цивільного кодексу України, а також порушує право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи /а.с. 2-4/.
23 квітня 2019 року судом одержано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить закрити провадження у справі, а у разі відсутності підстав для закриття провадження у справі - відмовити у задоволенні позову /а.с. 37-39/. При цьому посилалась на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №425/2737/17.
26 квітня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву /а.с. 74-77/, в якій позивач заперечувала проти закриття провадження у справі, посилаючись на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року, якою визначено, що цей спір підсудний адміністративному суду.
Заперечення на відповідь до суду не надходили.
У судове засідання учасники справи не з'явилися та надали суду клопотання про проведення засідання без їх участі /а.с. 82-84/.
Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Зважаючи на те, що клопотання про проведення судового засідання без їх участі заявили всі учасники справи, суд визнав за можливе проводити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, судом встановлені такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянинкою України, що підтверджено копією паспорта серії НОМЕР_1 /а.с. 65-67/.
Відповідно до запису акта про укладення шлюбу № 212 від 31 березня 1979 року у графі "Національність" ОСОБА_2 зазначено: - українка /а.с. 72/.
18 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Кременчуцького міського відділу ДРАЦС із заявою про внесення змін до запису акта про укладення шлюбу № 212 від 31 березня 1979 року щодо національності ОСОБА_2 /а.с. 64/. До заяви вона додала: копію паспорта громадянина України, копію свідоцтва про народження копію свідоцтва про шлюб /а.с. 65-69/.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Кременчуцьким міським відділом ДРАЦС 27 липня 2018 року листом № 2055/15.27-04-31 надана відповідь /а.с. 70/, зі змісту якої слідує, що у внесенні змін до запису акта про укладення шлюбу № 212 від 31 березня 1979 року відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав, а саме: до заяви про внесенні змін до запису не додано документів, які свідчать про допущення в записі помилок (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичних помилок чи неправильних відомостей).
Не погодившись з такою відмовою суб'єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з позовом про визнання цієї відмови протиправною, а також про визнання протиправною відмови щодо внесення змін до актового запису про народження № 638 від 16 серпня 1954 року та зобов'язання відповідача внести зміни до актового запису про народження №638 від 16 серпня 1954 року, а саме: зазначити національність дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - "болгарка".
Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану та відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулює Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" №2398-VI від 01 липня 2010 року /далі - Закон №2398-VI/.
За визначенням, наведеним у статті 2 вказаного Закону, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами першою - третьою та п'ятою статті 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.
Частинами першою - четвертою статті 22 Закону №2398-VI передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.
Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України №96/5 від 12 січня 2011 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила № 96/5).
Згідно із пунктом 1.1 Правил № 96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб (крім випадків, коли актовий запис про шлюб складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) при пред'явленні паспорта або паспортного документа /пункт 2.1 Правил №96/5 /.
Разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті /пункт 2.6 Правил №96/5/.
На підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому /пункт 2.7 Правил №96/5/.
Факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів /пункт 2.11 Правил № 96/5/.
На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку /пункт 2.12 Правил № 96/5/.
Підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: постанова адміністративного суду; висновок районного, районного у містах, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України /підпункти 2.13.2 та 2.13.3 пункту 2.13 Правил №96/5/. Внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України /підпункт 2.13.12 пункту 2.13 Правил № 96/5/.
Відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку (пункт 1.15 розділу I Правил № 96/5).
З такого правового регулювання слідує, що внесення змін до актових записів цивільного стану проводиться за заявою особи на підставі поданих заявником та зібраних відділом документів.
У заяві про внесення змін від 18 липня 2018 року позивач просила внести зміни до запису акта про укладення шлюбу № 212 від 31 березня 1979 року щодо її національності.
Суд зазначає, що запис акта про укладення шлюбу вчинявся на підставі паспортних даних позивача та її чоловіка. Тобто особисті дані позивача, відображені у свідоцтві про шлюб та актовому записі про укладення шлюбу, відповідали паспортним даним позивача, а тому відсутній факт помилки, перекручення чи зазначення неправдивих відомостей у даному записі акта про укладення шлюбу № 212 від 31 березня 1979 року, складеному Кременчуцьким міським відділом ДРАЦС.
З врахуванням встановлених у справі обставин суд вважає, що звернення позивача із заявою про внесення змін до запису акта про укладення шлюбу було фактично направлено на зміну своєї національності з "українка" на "болгарка".
Між тим вирішення питання про зміну національності не віднесено до компетенції відділу державної реєстрації актів цивільного стану та відділ не може самостійно встановлювати національність заявниці та у записі акта про укладення шлюбу № 212 від 31 березня 1979 року зазначати національність «болгарка».
Враховуючи що в актовому записі про шлюб позивача /а.с. 15/ зазначено національність її батька -«болгарин», національність матері -«українка», питання встановлення факту приналежності позивача до національності «болгарка» мало бути вирішено в судовому порядку за правилами цивільного судочинства.
Разом з тим, судового рішення про встановлення факту приналежності позивача до національності «болгарка» позивач до заяви про внесення змін від 18 липня 2018 року не додавала.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстав для внесення змін до запису акта про укладення шлюбу № 212 від 31 березня 1979 року у відповідача не було. За такої обставини той факт, що відповідач відмовив у внесенні змін листом, а не висновком, не порушує прав позивача.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи цей спір, суд врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №822/1064/17, згідно з якими «при розгляді справ, пов'язаних з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану, неприпустимим є вихід адміністративного суду за межі публічно-правових аспектів справи і встановлення юридичних фактів, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених поданими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження».
У постановах від 14 листопада 2018 року у справі №425/2737/17 та від 23 січня 2019 року у справі №807/45/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану».
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною відмови Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вих.№2055/15.27-04-31 від 27 липня 2018 року) про внесення змін до актового запису про шлюб №212 від 31 березня 1979 року задоволенню не підлягає.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправною відмови щодо внесення змін до актового запису про народження № 638 від 16 серпня 1954 року та зобов'язання відповідача внести зміни до актового запису про народження №638 від 16 серпня 1954 року, адже в матеріалах справи відсутні докази існування публічно-правового спору між сторонами щодо актового запису про народження в частині зміни національності позивача, що виключає необхідність судового реагування.
Так, зі змісту вищенаведених положень законодавства вбачається, що підставою для внесення органом реєстрації актів цивільного стану відповідних змін в актові записи є подання особою відповідної заяви.
Судом встановлено, що позивач не зверталася до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про народження № 638 від 16 серпня 1954 року щодо зміни своєї національності. Як наслідок, відповідачем не складався висновки про відмову у внесенні змін до актового запису про народження № 638 від 16 серпня 1954 року щодо зміни національності ОСОБА_1 з «українка» на «болгарка».
Таким чином, право позивача на відповідне внесення змін до актового запису про народження відповідачем не порушене.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 вказаного Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, необхідними умовами для набуття особою права на судовий захист є безпосередня участь особи (позивача у справі) в переданих на вирішення до адміністративного суду публічно-правових відносинах; володіння позивачем у цих відносинах певним обсягом прав (інтересів); вчинення неправомірного зазіхання державою на ці права (інтереси) у спірних правовідносинах, внаслідок чого належні позивачеві права (інтереси) набувають ознак порушених.
Наявність цих ознак є необхідною передумовою для одержання особою правового захисту та можливого застосування в подальшому державою заходів примусу на поновлення порушеного права шляхом прийняття адміністративним судом відповідного рішення.
За відсутності порушеного права позивача суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з непідсудністю цієї справи адміністративному суду задоволенню не підлягає, оскільки з огляду на положення статей 2, 19 КАС України та висновки Верховного Суду орган державної реєстрації актів цивільного стану є - суб'єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, а спір щодо оскарження рішення органу державної реєстрації актів цивільного стану про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану за заявою особи має ознаки публічно-правового спору, тобто належить до адміністративної юрисдикції.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції (вул. Першотравнева, буд. 5 м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 40445128) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк