Справа №1340/6292/18
з питань залишення позову без розгляду
08 травня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,
представника позивача ОСОБА_1 А.В.,
представника відповідача Смолинець Я.І.,
розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Мартинюка Олега Васильовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про зобов'язання до вчинення дій,-
На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача демонтувати за власні кошти самочинно встановлену тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_1 64.
Ухвалою суду від 02.01.2019 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівську міську раду, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.
Ухвалою суду від 14.02.2019 року витребувано у відповідача та третьої особи 2 докази у справі.
04.03.2019 року від третьої особи - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради засобами поштового зв'язку надійшли письмові пояснення по суті спору.
26.04.2019 року представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з означеним позовом.
02.05.2019 року представником позивача подано до суду клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з позовом. У клопотанні представник вказала, що у своїй діяльності Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради керується чинним законодавством, зокрема, ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 року №4526 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові». У клопотанні представник звернула увагу, що цим Положенням чітко передбачено процедуру, згідно з якою може відбутися демонтаж самочинно встановленої тимчасової споруди, а відтак, районна адміністрація позбавлена можливості звернутися до суду одразу після виявлення функціонуючої самочинно встановленої тимчасової споруди, оскільки повинна видати розпорядження про демонтаж цієї споруди, скласти відповідні акти обстеження та надіслати відповідачу. При цьому, представник вказала, що пунктом 1 розпорядження позивача №455 рекомендовано відповідачу у місячний термін добровільно демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду. Тільки у разі невиконання рекомендацій п.1 цього розпорядження готуються і передаються у юридичний відділ відповідні документи для оформлення позовної заяви до суду.
Суд поставив на обговорення клопотання представника позивача про визнання поважними причин пропуску строків звернення до суду та клопотання представника відповідача щодо залишення позову без розгляду.
Представник позивача у підготовчому засіданні клопотання про поновлення строку звернення до суду підтримала, просила визнати поважними причини пропуску позивачем такого строку, заперечила проти задоволення клопотання представника відповідача. Окрім того, в обґрунтування клопотання щодо строку звернення до суду із позовом представник зазначила, що причиною пропуску строку звернення до суду стала хвороба представника позивача, яка є провідним спеціалістом юридичного відділу Залізничної районної адміністрації та необхідність тривалого її лікування у період з 10.12.2018 року по 22.12.2018 року, на підтвердження чого надано копію лікарняного листка та посадову інструкцію про виконання відповідних обов'язків.
Представник відповідача у підготовчому засіданні вказав на пропуск позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, просив суд відмовити у задоволенні клопотання представника позивача, залишивши позов без розгляду.
Треті особи явку уповноважених представників у підготовче засідання не забезпечили.
07.05.2019 року представник третьої особи - Львівської міської ради подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши думку представників сторін, розглянувши клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строків звернення до суду та клопотання представника відповідача щодо залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, виходячи з такого.
Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, строк три місяці визнано законодавцем достатнім для того, щоб суб'єкт владних повноважень, який вважає, що його права, свободи чи інтереси порушено, визначився, чи буде звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року, визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».
Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, установлений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Підставами для визнання причин пропуску строку звернення із позовом поважними, визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Оскільки, дане поняття за своєю суттю є оціночним, суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.
Європейський суд з прав людини у Справі «Пономарьов проти України» зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим представником позивача, позовну заяву було подано до суду 28.12.2018 року, про що є відмітка суду, про надходження вхідної кореспонденції - позову (вх. №41960).
Водночас, із листом №32-вих-2938 від 25.05.2018 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради повідомила ФОП ОСОБА_2 про закінчення терміну дії договору оренди конструктивних елементів благоустрою для здійснення підприємницької діяльності в тимчасовій споруді по АДРЕСА_2 .Широкій АДРЕСА_3 64 АДРЕСА_1 і попередила про необхідність демонтажу тимчасової споруди в термін до 25.07.2018 року.
Актом обстеження, складеним комісією у складі працівників Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 03.08.2018 року та Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» було встановлено, що відповідачем у добровільному порядку тимчасова споруда не демонтована.
Таким чином, на переконання суду, у позивача виникло право на звернення до суду з даним позовом з 26.07.2018 року.
Тож, суд, позитивно оцінюючи твердження представника відповідача, зазначає, що строк на подачу позову розпочався із моменту невиконання розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, яким було надано строк відповідачу на добровільне демонтування тимчасової споруди.
Більше того, щодо тверджень представника позивача, що строк на звернення до суду слід відраховувати з дня виявлення факту невиконання розпорядження відповідача, тобто з 07.09.2018 року суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п.7.6, 7.8 ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 року №4526 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові», розпорядження районної адміністрації про демонтаж тимчасової споруди надсилається суб'єкту господарювання протягом 2 днів з дати набрання ним чинності з наданням терміну для добровільного виконання демонтажу тимчасової споруди до 1 місяця. У разі невиконання власником тимчасової споруди вимог п.7.6 районна адміністрація звертається до відповідного суду з позовом про примусовий демонтаж тимчасової споруди, встановленої з порушенням цих правил.
Як слідує із матеріалів справи, розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №455 від 06.08.2018 року відповідачу надано добровільний термін на демонтаж тимчасової споруди до 06.09.2018 року.
Згідно акту обстеження від 07.09.2018 року комісією було встановлено, що розпорядження не виконано.
Суд дослідив доводи представника позивача з цього приводу.
Тож, враховуючи, що позовна заява була подана до суду 28.12.2018 року, а строк звернення до суду закінчився 07.12.2018 року (із врахуванням позиції позивача), тому суд приходить до висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду.
Посилання представника позивача на те, що позивач був позбавлений можливості звернутись до суду у визначений строк внаслідок хвороби представника позивача й зважаючи на необхідність тривалого її лікування, судом відхиляються, адже в матеріалах справи відсутні докази безперервного перебування позивача на лікарняному в період з 26.07.2018 року по 07.12.2018 року.
Одночасно, процесуальним законом не встановлено можливості переривання строку звернення до суду у випадку перебування особи на лікарняному в окремі періоди протягом тримісячного строку.
У той же час, судом з'ясовано, що позовна заява (вих. 32-вих-5484 від 05.12.2018 року) підписана головою адміністрації І.Джуриком; документи, що долучені як додатки до позовної заяви завірені начальником загального організаційного відділу ОСОБА_3 датою « 26.12.2018».
У зв'язку із наведеним, суд наголошує на тому, що фактично позовна заява датована 05.12.2019 роком, однак подана до суду лише 28.12.2018 року, тобто поза межами встановленого строку звернення суб'єкта владних повноважень до суду.
Суд вважає, що такі підстави як відсутність коштів на сплату судового збору і перебування юрисконсульта на лікарняному, який і не підписує позовну заяву, при цьому штат працівників установи дозволяє заміну представника не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду й визнання таких причин поважними.
При цьому, інших обґрунтованих причин судом також не знайдено.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, під час розгляду питання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду позивач не надав у обґрунтування своїх стверджень достатніх доказів у підтвердження обставин, що перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду із позовом. В той же час, наведені представником відповідача обставини щодо відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду, знайшли підтвердження відповідними доказами, зокрема, наявними у справі документами. Тож, суд не вбачає можливим визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з причин, які не є поважними та звертає увагу на те, що значний пропуск строку звернення до суду за захистом порушених прав є перешкодою для повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності.
Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.04.2019 року у справі №9901/896/18, від 10.04.2019 року у справі №826/5165/18, від 20.03.2019 року у справі №9901/816/18, від 21.12.2018 року у справі №803/1030/16, від 09.10.2018 року у справі №804/5150/17, від 17.07.2018 року у справі №522/7721/17.
Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.ч.3-4 ст.123 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні клопотання представника позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, необхідно відмовити, а позовну заяву - залишити без розгляду (задоволивши клопотання представника відповідача), відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням), тому судовий збір в сумі 1762,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення №912 від 04.12.2018 року підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.122, 123, 139, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі №1340/6292/18 - відмовити.
Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі №1340/6292/18 - задоволити.
Залишити без розгляду позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про зобов'язання до вчинення дій.
Повернути Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради суму судового збору у розмірі 1762,00 грн., сплаченого згідно платіжного доручення №912 від 04.12.2018 року.
Роз'яснити позивачу, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, він має право на повторне звернення до адміністративного суду, у загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, та у строки визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сподарик Н.І.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 13 травня 2019 року.