справа №1.380.2019.000979
07 травня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Колодій О.Р.,
за участю:
представник позивача Равлюк Т.І.
представник відповідача Холявка І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» (далі - ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Львівській області від 21.12.2018 № 7482 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21.12.2018 року начальником ГУ ДФС у Львівській області було видано наказ № 7482 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс». Даний наказ видано відповідно до вимог пп. 16.1.5, пп. 16.1.7 п. 16.1 ст.16, пп. 20.1.2 п. 20.1 ст.20, п. 73.1 ст. 73, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що відповідно до податкового законодавства контролюючий орган у порядку визначеному законом наділений правом надсилати платникам податків письмові запити про надання інформації (пояснень) та документальних підтверджень, лише з підстав визначених у податковому законодавстві. Платник податків, отримавши такий запит, зобов'язаний надати запитувану податковим органом інформацію та документи у визначений законом строк. У разі, коли запит складено з порушенням вимог, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Зокрема, у запиті відповідача конкретно не визначено жодної підстави для направлення запиту, передбаченої у п.73.3 ст.73 ПК України. Крім цього, державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу (пункт 86.7 статті 86 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом № 655-VIII від 17.07.2015 «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо зменшення податкового тиску на платників податків»). Доводи відповідача про те, що запит відправлено позивачу у зв'язку з можливим порушенням ним податкового законодавства, про що зазначено у запиті є безпідставними, оскільки у вказаному запиті позивача не зазначено жодних відомостей про виявлені факти під час аналізу податкової звітності з ПДВ з використанням результатів автоматизованого співставлений податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів даних ЄРПН, які свідчать про можливі порушення позивачем або його контрагентами вимог податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. На момент надіслання платнику податків запитів про надання копій документів та інформації по взаєморозрахунках з контрагентами в податкового органу в умовах дії автоматизованої системи адміністрування ПДВ, належним чином зареєстрованих податкових накладних тощо не могло бути фактів, що свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, а припущення про порушення платником податків податкового законодавства, яке не підтверджено належною податковою інформацією (податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами складання актів перевірок ТОВ «Корпорація КРТ»), не могло стати підставою для проведення позапланової перевірки. Крім того, під час призначення перевірки ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс», у зв'язку із відсутністю у відповідача первинних фінансово-господарських документів, враховуючи обсяг матеріалів перевірки, фактично було призначено камеральну перевірку податкової звітності позивача, а не документальну позапланову невиїзну перевірку.
Ухвалою суду від 06.03.2019 року позов залишений без руху та наданий строк для усунення недоліків (арк.спр.19).
Ухвалою суду від 14.03.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (арк.спр.1).
Ухвалою суду від 13.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов (вх.№11380) (арк.спр.31-33), в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що запит, який був направлений податковим органом на адресу позивача, містив вказівку як на фактичну (аналіз показників, що містяться у податкових деклараціях з ІІДВ за 2015-2018 роки) так і правову підстави (пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16, ст. 20, ст. 44, п. 85.2 та п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України) направлення запиту. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують. Тому за таких обставин на позивача покладався обов'язок щодо надання відповідної інформації. При цьому, позивач відповідних документів на запит податкового органу не надав. Відтак, у податкового органу виникло право на призначення перевірки з підстав, передбачених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. В той же час, в основу оскаржуваного наказу про проведення перевірки покладені підстави та умови для прийняття саме ненадання позивачем пояснень та документів на письмові запити контролюючого органу. Відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним. Крім того, Податковим кодексом України не передбачено необхідності зазначати в наказі про проведення перевірки податкової інформації, що свідчить про можливі порушення з боку позивача вимог законодавства.
Додатково слід наголосити, що наказ від 21.12.2018 №7482 по своїй суті є актом індивідуальної дії. Станом па дату звернення позивача із позовом такий акт індивідуальної дії вичерпав свою дію шляхом виконання. Зокрема, на підставі оскаржуваного наказу було проведено перевірку, яка оформлена актом №6/13-01-14-13/35413749 від 04.01.2019 та в подальшому на підставі складеного акту винесено податкові повідомлення-рішення №0001221413 та №0001231413 від 30.01.2019. У зв'язку з цим виходячи з усталеної практики Верховного суду України та Верховного суду, такий акт індивідуальної дії не підлягає оскарженню, а оскаржуватись мають вже результати проведеної перевірки.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував повністю та з підстав, викладених у відзиві на позов, просив суд у позові відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Згідно матеріалів справи, ГУ ДФС у Львівській області на адресу ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» сформовано запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» від 21.12.2018 № 40807/10/13-01-14-14, в якому вказано на те, що ГУ ДФС у Львівській області у зв'язку з організацією проведення виїзної планової перевірки ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2018 року, проведено доперевірочний аналіз господарських взаємовідносин між ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» (код ЄДРПОУ 35413749) та ТзОВ «Корпорація КРТ» (код ЄДРПОУ 37786903). Керуючись вимогами п.п.16.1.5 п.16.1 ст.16, ст.20, ст.44, п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Львівській області отримано податкову інформацію, що свідчать про недостовірність визначення ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» даних податкового кредиту за період 01.01.2015 року по 30.09.2018 року по взаємовідносинах із ТзОВ «Корпорація КРТ» з придбання мазуту паливного 100/мК - в кількості 28 740 тони на суму 65 698 761,6 , в т.ч. ПДВ 10 949 743,6 грн. Враховуючи вищезазначене, ГУ ДФС у Львівській області просить надати інформацію щодо: господарських відносини між ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» і ТзОВ «Корпорація КРТ» відповідно до укладених угод (контрактів) та первинних документів, повноту відображення їх результатів у податковому та бухгалтерському обліках; форми розрахунків (грошова, вексельна, взаємозалік), стан таких розрахунків на кінець періоду, за який перевіряється, та на дату проведення звірки; умови придбання товарів, наявність трудових та виробничих ресурсів, документи щодо підтвердження придбання мазуту паливного; подальше використання придбаної продукції в господарській діяльності (арк.спр.10).
Листом від 12.12.2018 року № 671 ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» повідомило ГУ ДФС у Львівській області, що у письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків та підстави для їх надання. Натомість, у запиті податкового органу не вказано конкретних правових підстав для запиту та в рамках яких заходів ГУ ДФС у Львівській області витребовується інформація. У зв'язку з цим ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» вправі застосувати положення абз.7 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, яка передбачає, що в разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах 1-5 цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (арк.спр.11).
21.12.2018 року ГУ ДФС у Львівській області прийнято наказ № 7482 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс»» (арк.спр.9).
Судом встановлено, що юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення суб'єкт владних повноважень зазначив положення пп.16.1.5, пп.16.1.7 п.16.1 ст.16, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, пп.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, а фактичною підставою були судження суб'єкта про ненадання платником податків пояснень та документів на запит контролюючого органу, що також зазначено відповідачем у відзиві на позов.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно п.20.1.2 ст.20, п.73.3 ст.73, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України контролюючим органом надані повноваження на витребування від платників податків пояснень, первинних документів, а також й інших документів, що мають стосунок до обчислення податків і зборів, перелік яких законом не обмежений.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 та пп. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано ст. 78 Податкового кодексу України.
Згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації,що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
З правового аналізу вищезазначених норм права, у разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема в якому чітко не зазначено підстави для його направлення (надсилання), платник податку звільняється від обов'язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.
Вищезазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 20.02.2018 року у справі №826/12244/14 (адміністративне провадження №К/9901/4473/18).
Суд зазначає, що повноваження контролюючого органу на одержання інформації (як у формі пояснень, так і у формі документів) не є абсолютним, адже чітко і безумовно обмежено п.16.1.5 ст.16, ст.73, п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України вимогою про конкретний перелік документів та конкретизацію підстави надання.
Запит віповідача «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» від 21.12.2018 № 40807/10/13-01-14-14 (арк.спр.10) не містить посилань на жодну з шести підстав для направлення запиту, передбачених п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України.
Посилання контролюючого органу, як на підставу формування вищевказаного запиту про надання інформації від 21.12.2018 на податкову інформацію стосовно даних податкового кредиту за період 01.01.2015 року по 30.09.2018 року по взаємовідносинах із ТзОВ «Корпорація КРТ» суд вважає необґрунтованим, оскільки у запиті контролюючого органу не зазначено жодних відомостей про виявлені факти під час аналізу податкової інформації з використанням результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів даних ЄРПН, які свідчать ро можливі порушення позивачем або його контрагентами вимог податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
З огляду на зазначене, суд вважає, що запит контролюючого органу «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» від 21.12.2018 № 40807/10/13-01-14-14 оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, а тому позивач звільнений від обов'язку надавати відповідь на вказаний запит, що прямо передбачено п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим контролюючий орган був позбавлений права приймати наказ про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків з підстав визначених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (не надання пояснень та їх документального підтвердження).
Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що спірний наказ вичерпав свою дію у зв'язку з проведенням перевірки та прийняттям податкових повідомлень-рішень, оскільки спірним наказом було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, що унеможливило платника податків реалізувати його право на не допуск до перевірки. Відтак, звернення до суду є єдиним гарантованим законодавством способом захисту порушено права позивача.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірність прийнятого ним наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 2, 9, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 21.12.2018 № 7482 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс».
3. Судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» (вул. Шевченка, 23, с. Старичі, Яворівський район Львівська область, 81052, код ЄДРПОУ 33525073) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 39462700).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 10.05.2019.
Суддя Костецький Н.В.