справа № 813/2895/16
06 травня 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Гавриляка Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1., Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 1768-13 від 26.07.2016;
- стягнути з Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 25000,00 грн. моральної шкоди.
Згідно з ухвалою суду від 30.08.2016 позов ОСОБА_1 залишено без руху.
Після усунення недоліків позивачем, суд постановив ухвалу від 01.09.2016, згідно з якою відкрив провадження у справі, призначив справу до попереднього судового засідання.
Згідно з ухвалою суду від 13.09.2016 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 адміністративний позов задоволено частково.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 у справі № 813/2895/16 залишено без змін.
Згідно з постановою Верховного Суду від 13.12.2018, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 скасовано, а справу № 813/2895/16 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 11.02.2019.
За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено суддю Мричко Н.І.
Ухвалою від 15.02.2019 суддя прийняла до провадження справу № 813/2895/16 та призначила справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
01.04.2019 представник відповідача у підготовчому засіданні подав відзив на позовну заяву, згідно з яким просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
01.04.2019 суд постановив ухвалу про витребування доказів, згідно якої зобов'язав Міністерство економічного розвитку та торгівлі України надати суду інформацію щодо сердньоринкової вартості транспортного засобу марки NISAN MURANO, з об'ємом двигуна 3498 куб. см., 2012 року випуску, станом на 2016 рік.
Ухвалою суду від 01.04.2019 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
06.05.2019 позивач подав суду заяву (вх. №15307 від 06.05.2019) про відмову від позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди. В решті позовні вимоги залишив в силі.
Ухвалою суду від 06.05.2019 закрито провадження в частині позовних вимог "стягнути з Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 25000,00 грн. моральної шкоди".
При обґрунтуванні позову Позивач стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено Відповідачем неправомірно, оскільки виходячи із розрахунку визначення об'єкту оподаткування транспортним податком вартість автомобіля Nissan Murano 2012 року випуску менша, ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік". Крім того, Позивач наголошує, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), з урахуванням внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.15 № 909-VIII змін, зокрема, щодо визначення об'єкту оподаткування транспортним податком з фізичних осіб, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду. Таким чином, зазначає про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та наявність підстав для його скасування.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву (арк. справи 152-153), в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначив, що Позивач є власником транспортного засобу, що відповідно до положень ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком, тому податкове повідомлення - рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства. Крім того, наголосив, що Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи" внесено низку змін до ПК України. Так, з 01.01.2015 набрала чинності стаття 267 ПК України "транспортний податок", якою введено в дію новий місцевий податок. Згідно прикінцевих положень вказаного Закону, такий набирає чинності з 01.01.2015. Відповідач наголосив, що вказаний Закон був опублікований в офіційному виданні Голос України від 31.12.2014.
Також Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 01 лютого податкового (звітного) року подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких не минуло більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року. Відповідач наголосив, що автомобіль Позивача зазначався у Переліку легкових автомобілів, які підлягали оподаткуванню транспортним податком у 2016 році. Таким чином, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення було отримання від Міністерство економічного розвитку і торгівлі України інформації, а саме Переліку автомобілів з року випуску яких не минуло більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік". Вказане свідчило про те, що належний Позивачу на праві власності легковий автомобіль марки Nissan, модель - Murano, 2012 року випуску, об'єкт циліндрів двигуна - 3.5, тип палива - бензин, відповідає ознакам автомобіля моделі, який зазначений у вказаному переліку. Жодних доказів того, що середньорічний пробіг транспортного засобу Позивача перевищує нормативний, що зменшує його вартість нижче 750 розмірів мінімальної заробітної плати, Позивачем не надано. Враховуючи наведене, Відповідач вважає оскаржуване у цій справі податкове повідомлення - рішення правомірними та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник Відповідача щодо позовних вимог заперечив. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває легковий автомобіль марки Nissan, модель Murano, об'єм двигуна 3498 куб. см., 2012 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 (арк. справи 14).
Галицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2016 №1768-13, яким визначено Позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн., та зобов'язано на протязі 60 днів з моменту отримання цього повідомлення сплатити транспортний податок згідно статті 267 ПК України.
Позивач не погодившись з вказаним рішенням та висновками податкового органу щодо необхідності сплати ним транспортного податку, звернувся з позовом до суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 адміністративний позов задоволено частково, зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №1768-13 від 26.07.2016 року.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 у справі № 813/2895/16 залишено без змін.
Згідно з постановою Верховного Суду від 13.12.2018, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 скасовано, а справу № 813/2895/16 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Верховний Суд скасовуючи постановлені у справі судові рішення попередніх інстанцій зазначив, що законодавець на 2016 рік не передбачив залежності нарахування транспортного податку від факту прийняття відповідною радою рішення про встановлення місцевих податків.
Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що зі змісту пп. 267.2.1 ч. 267.2 ст. 267 ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.
Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.
Колегія суддів Верховного Суду звернула також увагу на те, що така інформація в матеріалах справи відсутня, що перешкоджає впевнитись у тому, що належний позивачу на праві приватної власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік, а судами, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
При вирішенні спору, суд виходив з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок.
Відповідно положень норм названої статті платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (підпункт 267.1.1).
Відповідно до підпункту 267.2.1. пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №909-VIII), стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України.
Пунктом 267.4 статті 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1).
Згідно п. 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац а) підпункту 267.8.1.).
Транспортний податок, відповідно до підп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та підп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПК України, відноситься до місцевих податків.
Верховний Суд скасовуючи рішення попередніх інстанцій наголосив, що законодавець на 2016 рік не передбачив залежності нарахування транспортного податку від факту прийняття відповідною радою рішення про встановлення місцевих податків.
Суд зазначає, що підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" № 909 від 24.12.2015 встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Пунктом 7 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.
На виконання вимог Закону України "Про знесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016", Львівська міська рада 14.01.2016 року ухвалою № 121 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 19.01.15 року № 4263 "Про затвердження положення про транспортний податок" виклала у новій редакції Положення про транспортний податок.
Таким чином, рішенням Львівської міської ради від 14.01.2016 року № 121 не встановлювався новий транспортний податок та не змінювалась його ставка, а лише змінювались вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до ПК України, чим фактично запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку, а тому саме 2016 рік і є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком.
Крім того, Верховний Суд скасовуючи рішення попередніх інстанцій наголосив, що підставою для прийняття Відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація. Зазначив, що така інформація в матеріалах справи відсутня, що перешкоджає впевнитись у тому, що належний Позивачу на праві приватної власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
На виконання вимог Верховного Суду, 01.04.2019 суд постановив ухвалу про витребування доказів, згідно з якою зобов'язав Міністерство економічного розвитку та торгівлі України надати суду інформацію щодо сердньоринкової вартості транспортного засобу марки NISAN MURANO, з об'ємом двигуна 3498 куб. см., 2012 року випуску, станом на 2016 рік.
Як видно з повідомлення про вручення судової кореспонденції (арк. справи 167) Міністерство економічного розвитку та торгівлі України отримало вказану ухвалу 08.04.2019.
Суд наголошує, що станом на 06.05.2019 жодної інформації від Міністерства економічного розвитку та торгівлі України щодо виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 01.04.2019 на адресу суду не надходило.
Водночас, аналізуючи наведені норми законодавства та висновки Верховного Суду, суд зазначає наступне.
Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон №909) внесені зміни до ПК України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016.
Об'єктом оподаткування відповідно до ПК України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №909-VIII), стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (підпункт 267.2.1 п. 267.2 статті 267 Кодексу).
Суд зазначає, що з 19.02.2016 набрала чинності Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком, та зазначено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Отже, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
В матеріалах справи (арк. справи 31) міститься лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (вих. № 3252-09/27419-09 від 25.08.2016), згідно якого, середньоринкова вартість належного Позивачу автомобіля Nissan Murano 2012 року випуску, з об'ємом двигуна 3500 см3, бензин, з пробігом 35000 км, становить 670762,13 грн.
У листі зазначено, що вказану інформацію також можна отримати на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (http://www.me.gov.ua).
Жодних доказів того, що належний позивачу автомобіль, станом на 01.01.2016 року мав вартість більшу ніж та, що розрахована згідно методики затвердженої Кабінетом Міністрів України в матеріалах справи немає.
Крім того, як уже зазначалося, об'єктом оподаткування відповідно до ПК України є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
В матеріалах справи також наявний долучений Відповідачем лист Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 3252-08/4797-03 від 22.02.2016 з додатками (арк. справи 154 - 157).
Так, відповідно до Інформації щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП "Держзовнішінформ" (арк. справи 156), середньоринкова вартість автомобіля марки Nissan, моделі Murano, з об'ємом циліндрів двигуна 3,5, з двигуном внутрішнього згорання, типом палива - бензин може перевищувати 750 розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01 січня 2016 у разі експлуатації такого автомобіля строком до 1 року.
Суд звертає увагу, що автомобіль Позивача 2012 року випуску, зареєстровано на ім'я Позивача 06.02.2013 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (арк. справи 14).
Таким чином, станом на дату винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення строк експлуатації автомобіля Позивача перевищував 1 рік, а саме становив 3 роки.
За таких підстав, враховуючи середньоринкову вартість транспортного засобу Позивача та строк його експлуатації станом на дату винесення оскаржуваного рішення, належний Позивачу легковий автомобіль Nissan Murano 2012 року випуску, з об'ємом двигуна 3500 см3, пальне - бензин, з пробігом 35000 км не належить до об'єктів оподаткування транспортним податком з фізичних осіб у 2016 році.
Враховуючи наведене, жодних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 26.07.2016 № 1768-13, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у Відповідача не було.
Крім того, відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно зі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, суд при розгляді цієї справи застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06). Вказаними рішеннями встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд дійшов висновку про протиправність визначення Позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2016 рік.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не довів обґрунтованості свого висновку про наявність підстав для визначення Позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2016 року.
З огляду на це, суд зазначає про відсутність у Відповідача підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 26.07.2016 № 1768-13 не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, оскільки таке прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та непропорційно.
Таким чином, винесене Відповідачем податкове повідомлення - рішення від 26.07.2016 № 1768-13 є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Таким чином, суд дійшов висновку стягнути на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір в сумі 551,21 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-78, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене Галицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39508163, місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул. Стрийська, 35) від 26.07.2016 № 1768-13.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39508163, місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул. Стрийська, 35) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 21 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2019.
Суддя Мричко Н.І.