17 липня 2007 р.
№ 44/242пн
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м. Артемівськ Донецької області (далі - СПД ОСОБА_2)
на рішення господарського суду Донецької області від 21.08.2006
зі справи № 44/242 пн
за позовом ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - СПД ОСОБА_1.)
до СПД ОСОБА_2
про стягнення 51 500 грн. та витребування майна.
Судове засідання проведено за участю представників:
СПД ОСОБА_1 -ОСОБА_3.,
СПД ОСОБА_2 -ОСОБА_4,
ліквідатора СПД ОСОБА_2 -арбітражного керуючого ОСОБА_5
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
СПД ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до СПД ОСОБА_2 про стягнення штрафу в сумі 50 000 грн., пені в сумі 1 500 грн. та про зобов'язання недобросовісного володільця негайно повернути майно позивачеві, який має право користування цим майном відповідно до договору найму (оренди).
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.08.2006 (суддя Мєзєнцев Є.І) позов задоволено частково: відповідача зобов'язано передати позивачеві згідно з умовами договору найму у тимчасове користування нежитлове приміщення; з позивача на користь відповідача стягнуто неустойку (штраф) в сумі 50 000 грн.; визнано недійсним зазначений договір в частині стягнення пені за прострочення передання предмету найму. Приймаючи таке рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки у справі немає жодних доказів незгоди відповідача з необхідністю виконання договірних зобов'язань або доказів передачі наймачеві спірного приміщення, майнове зобов'язання СПД ОСОБА_2 вважається невиконаним. Тому відповідно до умов договору та відповідно до приписів статті 765, 766 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) наявні підстави для стягнення з відповідача штрафу, передбаченого статтями 549, 550 цього Кодексу.
СПД ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду зі справи скасувати та передати справу на новий розгляд до цього ж суду. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що йому не було відомо про укладення з позивачем договору найму до моменту одержання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваного рішення суду, а також про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в господарському суді.
У відзиві на касаційну скаргу СПД ОСОБА_1. заперечує проти доводів скарги і просить її залишити без задоволення.
17.07.2007 ліквідатором СПД ОСОБА_2 -арбітражним керуючим .ОСОБА_5 подано клопотання про відмову від касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 1116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) особа, що подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією.
Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття відмови ліквідатора СПД ОСОБА_2 -арбітражного керуючого ОСОБА_5 від касаційної скарги, оскільки касаційну скаргу з даної справи було подано саме СПД ОСОБА_2
Крім того, згідно з частиною другою статті 1116 ГПК України касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги з підстав, зазначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу. За приписами відповідної норми ГПК України господарський суд, зокрема, не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. В даному разі прийняття Вищим господарським судом України відмови арбітражного керуючого ОСОБА_5 від касаційної скарги СПД ОСОБА_2 призвело б до порушення прав і охоронюваних законом інтересів останнього.
Перевіривши на підставі встановлених попередньою судовою інстанцією фактичних обставин справи правильність застосування нею норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- ОСОБА_2 нотаріально посвідченою довіреністю від 03.04.2006 (далі -Довіреність) надав право ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розпоряджатися (продавати, обмінювати, здавати в найм, заставляти) на умовах та за ціною за розсудом цих представників будівлею літ. А-2 площею 228,5 м2, що знаходиться АДРЕСА_1;
- 20.05.2006 СПД ОСОБА_2(наймодавець) в особі ОСОБА_6, який діяв на підставі Довіреності, та СПД ОСОБА_1. (наймач) уклали договір найму нежитлового приміщення площею 228,5 м2, розташованого АДРЕСА_1 (далі -Договір);
- право власності СПД ОСОБА_2 на зазначене приміщення посвідчено рішенням виконавчого комітету Калінінської районної в місті Донецьку ради від 10.05.2006;
- умовами Договору, зокрема, передбачено, що:
наймодавець зобов'язується протягом місяця з моменту підписання Договору передати приміщення наймачеві;
за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо передання приміщення передбачено штраф -50 000 грн. та пеня за кожен день прострочення, яка обчислюється в розмірі десяти відсотків орендної плати за один місяць.
Предметом спору у даній справі є питання про правомірність стягнення з відповідача неустойки у зв'язку з невиконанням умов Договору щодо передання спірного приміщення.
За змістом частини третьої статті 550 ЦК України кредитор не має права на неустойку (штраф, пеню) в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України: особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З наведеного випливає, що для того, аби дійти обґрунтованого висновку про правомірність стягнення з СПД ОСОБА_2 неустойки за порушення зобов'язання з передання майна наймачеві, господарський суд повинен був встановити наявність вини наймодавця у простроченні цього зобов'язання.
Проте жодних даних стосовно того, що відповідачеві було взагалі відомо про укладення договору оренди, або про вимогу передати майно у оренду за договором, позивачем не надано, а судом не встановлено. За таких обставин питання щодо наявності вини відповідача з належною повнотою не досліджено.
Крім того, ухвалами господарського суду Донецької області від 13.07.2006 та від 31.07.2006 зі справи явка сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
Справу розглянуто за відсутності відповідача.
В матеріалах справи наявні докази зміни місця проживання відповідачем (заява ОСОБА_2 про відкликання довіреності, копії паспортних даних щодо реєстрації місця проживання). Разом з тим, як вбачається з поштових відміток на конвертах, надіслані судом рекомендовані листи відповідач не одержував, оскільки він із зазначеної адреси вибув, а за новою адресою вони йому не направлялися.
Відповідно до абзацу третього пункту шостого статті 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться у разі внесення змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, якщо ці зміни пов'язані із зміною імені та/або місця проживання фізичної особи -підприємця.
Проте місцевий господарський суд не вжив необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, зокрема, не витребував з Єдиного державного реєстру довідку про місцезнаходження ОСОБА_2 як фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності.
Таким чином, дану справу розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 11110 ГПК України в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно врахувати наведені у цій постанові обставини, встановити фактичні дані, що входять до предмету доказування зі справи, і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити .
2. Рішення господарського суду Донецької області від 21.08.2006 зі справи № 44/242 пн скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов