12 липня 2007 р.
№ 52/26-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів-:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Швець В.О.
за участю представників сторін позивача відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Радик І.Л., дов. від 15.05.06 року не з'явився, повідомлений належним чином Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
на ухвалу
Харківського апеляційного господарського суду
від
10.04.2007 року
у справі
№ 52/26-07
господарського суду
Харківської області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до про
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 стягнення 42911,37грн.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про спонукання відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до виконання зобов'язання в натурі
Доповідач Гоголь Т.Г
шляхом передачі на користь позивача пряжі -акрил 100 %, загальною вагою 16 000 кг. на суму 88 320,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що згідно з товарно-транспортною накладною суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (перевізник) повинен був доставити вантаж позивачу (вонтажоотримувачу), але до моменту подачі позову до суду вантаж в пункт розвантаження не доставив.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
У ході нового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача загальну вартість втраченого товару (вантажу) у розмірі 42 911,37 грн. (т. 2, а. с. 3-4).
Останнім рішенням від 19.03.2007 року Господарський суд Харківської області (суддя Білоусова Я.О.) у задоволенні позовних вимог відмовив. Рішення вмотивоване тим, що у перевізника відсутня вина у втраті вантажу позивача.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2007 року.
Харківський апеляційний господарський суд ухвалою від 10.04.2007 року (судді: Мигилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) повернув вказану апеляційну скаргу без розгляду з посиланням на п. 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку зі сплатою державного мита не у повному обсязі та у зв'язку з відсутністю на зворотному боці платіжної квитанції, якою було сплачено відповідне мито, печатки банку про зарахування мита у доход Державного бюджету України з підписами уповноважених осіб банку.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 року скасувати, мотивуючи касаційну скаргу доводами про сплату державного мита у повному обсязі та у порядку, встановленому Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.0.4.1993 р. № 15.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не скористався наданим йому правом на надання відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі, яка оскаржується, колегія суддів визнає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Пунктом 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.0.4.1993 р. № 15, передбачено, що при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника -останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту “Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
З наведеної норми вбачається, що напис (помітка) кредитної установи “Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)» проставляється на платіжному дорученні та скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення при сплаті державного мита при перерахуванні з рахунку платника, а при сплаті державного мита готівковими коштами зазначений напис на відповідній квитанції кредитною установою не проставляється.
Як вбачається з матеріалів справи, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 при зверненні з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2007 року у якості доказу сплати державного мита додав квитанцію НОМЕР_1, яка містить відбиток печатки підрозділу Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Надра» (“Каса № 1»), що підтверджує сплату мита у розмірі 215,00 грн. готівковими коштами.
За таких обставин висновок апеляційного господарського суду про неподання позивачем документів про сплату державного мита у зв'язку з відсутністю на зворотній стороні квитанції НОМЕР_1 печатки банку про зарахування державного мита в Доход державного бюджету України з підписами уповноважених осіб банку не ґрунтується на вимогах законодавства України.
Висновок господарського суду другої інстанції про сплату позивачем державного мита за подання апеляційної скаргу не у повному обсязі також є неправильним, враховуючи таке.
Ціна позову, виходячи з заяви позивача про уточнення позовних вимог (т. 2, а. с. 3-4)., складає 42 911,37 грн.
Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» встановлено, що ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, встановлюються у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Отже, при поданні апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2007 року Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 мав сплатити державне мито у розмірі 214,56 грн.
З квитанції НОМЕР_1 вбачається, що скаржник сплатив державне мито у розмірі 215,00 грн., що відповідає вимогам Статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито».
Вказане свідчить, що Харківський апеляційний господарський суд безпідставно повернув подану апеляційну скаргу, а тому ухвала від 10.04.2007 року підлягає скасуванню, а касаційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності Гусєва С.В. -задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 частини 1 статті 1119, статтями 11111 та 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 року у справі № 52/26-07 скасувати, справу передати до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 -задовольнити.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т. Гоголь
В. Швець