Справа № 347/1132/18
Провадження № 22-ц/4808/583/19
Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І.
Суддя-доповідач Фединяк
10 травня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)
суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.
секретаря Петріва Д.Б., Мельник О.В.
з участю ОСОБА_1
представника Відділу культури, національностей та релігій Косівської районної державної адміністрації Дубас В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури, національностей та релігій Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення грошової компенсації, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 18 лютого 2019 року ухвалене у складі судді Крилюк М.І. в м.Косові,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Відділу культури, національностей та релігій Косівської районної державної адміністрації про стянення грошової компенсації за невикористані відпустки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з 1990 року перебуває у трудових відносинах з Відділом культури, національностей та релігій Косівської РДА на посадах завідуючої та директора Рожнівського будинку культури ім. І. Франка. 22 серпня 2016 року переведена на контрактну форму трудових відносин, яку продовжено до 22 серпня 2018 року. Відповідно до рішення Косівської районної ради від 21 грудня 2017 року Рожнівський будинок культури ім. І. Франка передано з підпорядкування Відділу культури, національностей та релігій Косівської РДА до Рожнівської сільської ради об'єднаної територіальної громади. Після 1 січня 2018 року вона продовжувала виконувати свої трудові обов'язки - директора Рожнівського будинку культури ім. І.Франка. Заробітну плату з цього часу їй нараховує та виплачує Рожнівська сільська рада ОТГ. За період роботи у Відділі культури, національностей та релігій Косівської РДА з 20 лютого 2013 року по 31 грудня 2017 року нею не використані щорічні основні відпустки, що підтверджується особовою карткою. В лютому 2018 року вона звернулася до Відділу культури, національностей та релігій Косівської РДА про виплату їй компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за період роботи 2013-2017 роки. Однак, відповідач своїм листом від 02 березня 2018 року повідомив про необхідність звернення до Рожнівської сільської ради ОТГ. Згідно відповіді від 20 березня 2018 року Рожнівської ОТГ на звернення від 15 березня 2018 року про виплату їй компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за період роботи 2013-2017 роки встановлено, що бухгалтерська документація з нарахування компенсації за невикористанні відпустки та особова кадрова справа не передані до Рожнівської сільської ради ОТГ. Посилаючись на те, що вона припинила трудові відносини з відповідачем, бажає отримати грошову компенсацію за всі невикористанні відпустки в силу вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України, просила стягнути на її користь з відділу культури, національностей та релігій Косівської районної державної адміністрації 10389,44 гривень компенсації за невикористані нею щорічні відпустки за період роботи у відповідача з 20.02.2013 року по 31.12.2017 року .
Рішенням Косівського районного суду від 18 лютого 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відділу культури, національностей та релігій Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 1942,40 грн (одну тисячу дев'ятсот сорок дві гривні 40 копійок) грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за період роботи з 20 лютого 2013 року по 31 грудня 2017 року, а також 704,80 гривень оплаченого судового збору.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, письмовий розрахунок від 12 лютого 2019 року №26/1-22, наданий представником Відділу культури, національностей та релігій Косівської районної державної адміністрації про нарахування ОСОБА_1 компенсації за три роки 72 дні*117,32 грн, загальний розмір 84447,04 грн, врахуванням сплати податків 6715,39 грн не підтверджує факт отримання нею даних коштів як компенсацію за невикористану відпустку, оскільки вказана сума їй перерахована не була. Згідно роздруківки за 2017 рік поступлення даних коштів на її рахунок не має.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засідання ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просить їх задовольнити.
Представник Відділу культури, національностей та релігій Косівської районної державної адміністрації проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 16.02.2018 року було подано заяву до Відділу культури, національностей та релігій Косівської райдержадміністрації про видачу їй довідок про невикористані щорічні відпустки за період з 19.02.2013 року по 01.01.2018 року, а також про розрахунок належної їй компенсації за невикористані відпустки за 2013-2014 роки. 06 липня 2018 року за № 156/1-22 надійшла відповідь начальника відділу культури, національностей та релігій Косівської райдержадміністрації про те, що норма п.5 ч.1 ст.36 КЗпП для врегулювання трудових відносин з працівниками закладів культури не застосовується і всі заборгованості по наданню відпусток та виплат компенсацій за невикористані відпустки лягло на Рожнівську ОТГ. Суд вважає, що дана відмова є незаконною, суперечить вище вказаному трудовому законодавству та порушує законні права позивачки на виплату їй належної компенсації за невикористані щорічні основні відпустки, за основу взято мінімальну заробітну плату встановлену Законом України "Про державний бюджет". Таким чином компенсація ОСОБА_1 . з врахуванням мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про державний бюджет" включає: 1147 гривень за 2013 рік; 1218 гривень за 2014 рік; 2127,96 гривень за 2015 рік; 2435,47 гривень за 2016 рік; 3461,06 гривень за 2017 рік, що в загальному розмірі становить 10389,49 гривень. Разом із тим, проведеним розрахунком за № 26/1-22 від 12.02.2019 року та довідкою про доходи підтверджено нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки за 3 роки із розрахунку (72 дні х 117,32 грн = 8447,01 грн). Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачкою складає 1942,40 грн, що підлягає до стягнення в судовому порядку.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, з 20.02.1990 року по 01.01.2018 року перебувала в трудових відносинах з Відділом туризму і культури Косівської РДА згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.6-7).
Відповідно до рішення Косівської районної ради від 21.12.2017 року № 388-12/2017 "Про передачу бюджетних установ - закладів культури та рухомого майна у власність Рожнівської сільської об'єднаної територіальної громади"(а.с.5), передано із спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міста Косівського району та з підпорядкування відділу культури, національностей та релігій Косівської районної державної адміністрації у власність Рожнівської сільської об'єднаної територіальної громади та підпорядкування Рожнівської сільської ради об'єднаної територіальної громади бюджетні установи - заклади культури та структурні підрозділи централізованої бібліотечної системи Косівського району, зокрема: Рожнівський будинок культури ім. І.Франка.
Згідно положень ст.36 КЗпП України, зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
Відповідно до положень ст.74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Відповідно до ст.83 КЗпП України, у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.
Згідно з частиною першою статті 83 КЗпП України та частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Положеннями статей 4, 6 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина перша статті 6 Закону України «Про відпустки»).
Судом встановлено, що 23.04.2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про виплату їй компенсації за невикористані нею чергові щорічні відпустки під час роботи у відділі культури за період з лютого 2013 року по січень 2018 року, або перерахувати нараховану грошову компенсацію на рахунок Рожнівської ОТГ для подальшої їй виплати (а.с.17).
Згідно відповіді від 06.07.2018 року за № 156/1-22 начальника Відділу культури, національностей та релігій Косівської райдержадміністрації про те, що норма п.5 ч.1 ст.36 КЗпП для врегулювання трудових відносин з працівниками закладів культури не застосовується і всі заборгованості по наданню відпусток та виплат компенсацій за невикористані відпустки лягло на Рожнівську ОТГ. А тому, у відділі культури відсутні підстави для виплати директору будинку культури ім. І.Франка компенсації за невикористані дні відпустки.
Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року № 13, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом "Про відпустки". Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно врахував, що грошову компенсацію за невикористану відпустку Відділом культури, національностей та релігій Косівської районної державної адміністрації, під порядкуванням якої перебував Рожнівський будинок культури ім. І. Франка не виплатив ОСОБА_1 при звільненні з роботи за переведенням та не перерахував її на рахунок Рожнівської сільської ради об'єднаної територіальної громади під порядкуванням якої переведено Рожнівський будинок культури ім. І. Франка
Разом з тим, судом враховано, що згідно розрахунку відпускних нарахувань №26/1-22 від 12 лютого 2019 року ОСОБА_1 нараховано заробітню плату за 2017 рік у розмірі 41532,71 грн та відпуски за 3 роки у розмірі 8447,04 грн, однак згідно довідки про доходи виплати компенсації за невикористану відпустку не проведено (а.с.104).
Таким чином розрахунок компенсації за 2015-2017 роки проводиться на підставі довідок про заробітну плату (а.с.14-16), а за 2013-2014 роки за основу взято мінімальну заробітну плату встановлену Законом України "Про державний бюджет". Отже, компенсація ОСОБА_1 включає: 1147 гривень за 2013 рік; 1218 гривень за 2014 рік; 2127,96 гривень за 2015 рік; 2435,47 гривень за 2016 рік; 3461,06 гривень за 2017 рік, що в загальному розмірі становить 10389,44 гривень.
Установлено, що за період з 20 лютого 2013 року по 31 грудня 2017 року ОСОБА_1 виплачено компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 8447,04 грн, що підтверджується поданим відповідачем розрахунком (а.с.103). Тому суд першої інстанції прийшов правильного висновку про стягнення з Відділу культури, національностей та релігій Косівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 1942,40 грн компенсації за невикористані відпустки, оскільки відповідно до ст.83 КЗпП України, у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути виплачена відповідачем.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачці не виплачена компенсація за невикористані відпустки з 20 лютого 2013 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 10389,44 гривень, так як спростовуються відомостями про виплату позивачці заробітної плати, її заявами про надання відпусток, поданим розрахунком про виплату компенсації за невикористані відпустки (а.с.131-154).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Косівського районного суду від 18 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 11 травня 2019 року.
Судді: В.Д.Фединяк
І.В.Бойчук
В.А.Девляшевський