Рівненський апеляційний суд
Іменем України
07 травня 2019 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю:
представника власника арештованого майна ТУ ДСА України
в Рівненській області - ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника арештованого майна ТУ ДСА України в Рівненській області ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2019 року про накладення арешту на майно - оригінал договору короткострокової оренди у кримінальному провадженні №42018180000000171,
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2019 року задоволено клопотання заступника начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_8 .
Накладено арешт на майно - оригінал договору короткострокової оренди від 04.01.2019 р., укладеного між ППФ «Віган» в особі ОСОБА_9 та Територіально управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (далі - ТУ ДСА) в особі ОСОБА_10 щодо оренди майна на двох аркушах, який отриманий від ТУ ДСА в Рівненській області в порядку ст.93 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), шляхом позбавлення власника можливості розпоряджатись будь-яким чином вказаним документом та використовувати його до прийняття процесуального рішення у даному кримінальному провадженні.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що згідно довідки спеціаліста від 07.03.2019 р. даний договір не відповідає вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а повернення майна його власнику може позбавити орган досудового розслідування можливості повного, всебічного та неупередженого проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема проведенню ряду судових експертиз.
В апеляційній скарзі представник власника майна, на яке накладено арешт, ТУ ДСА в Рівненській області ОСОБА_7 просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт даного договору.
Як зазначено на обґрунтування заявлених вимог, з постанови слідчого від 04.02.2019 р. не вбачається, що вказаний договір містить ознаки, які передбачені ч.1 ст.98 КПК. При цьому, ні в постанові про визнання договору речовим доказом, ні в клопотанні слідчого про арешт майна не вказано, які саме обставини, що підлягають доказуванню у провадженні, доводить даний договір.
Також апелянт послалась на те, що ні в клопотанні слідчого, ні в ухвалі слідчого судді не зазначено, якої саме події кримінального правопорушення стосується вказаний документ. На її думку, договір, на який пропонується накласти арешт, не стосується події кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 .
Представник власника майна наголосила на тому, що КПК не передбачено такої підстави для арешту майна як необхідність проведення експертиз. Крім того, у переліку слідчих дій, які необхідно провести, у постанові про продовження строку досудового розслідування від 29.03.2019 р. не значиться експертиза по даному договору. Також 14 березня 2019 року слідчим у даному провадженні було призначено дві почеркознавчі експертизи, в яких питання щодо оригіналу даного договору не ставилось. При цьому, зазначила, що з моменту надання даного документу в розпорядження слідчого та до часу розгляду судом клопотання про його арешт пройшло більше 70 днів і слідчим не було призначено жодної експертизи цього договору, а це, на думку апелянта, свідчить про відсутність об'єктивної потреби у такій експертизі.
Також на думку представника власника майна, долучена до клопотання ксерокопія вказаного договору є недопустимим доказом. Окрім того, слідчим суддею в ухвалі не правильно зазначено сторону договору, а саме ППФ «ВІГАН» замість правильного «ППФ «ВІГАН В».
Заслухавши суддю-доповідача, думку представника власника арештованого майна ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді, думку прокурора ОСОБА_5 про безпідставність апеляційних вимог, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів клопотання, відділом слідчого управління проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42018180000000171 від 21.09.2018 р., за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, а саме начальник ТУ ДСА ОСОБА_11 за попередньою змовою з іншою службовою особою ТУ ДСА, а також службовими особами ТОВ «Рівнетрансбуд», ТОВ «Рівнеакватерм», ФОП « ОСОБА_12 », ТОВ «Теплосфера Плюс», ТОВ «Захід-Трансбуд», ФОП « ОСОБА_13 » з якими ОСОБА_11 , як начальником вкзаного управління, укладені в 2017-2019 роках цивільно-правові угоди на виконання для ТУ ДСА робіт, послуг та постачання товарів для місцевих судів Рівненської області, отримує для себе та іншої службової особи ТУ ДСА неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів, будівельних матеріалів, виконання будівельних (монтажних, інших) робіт та послуг на об'єктах нерухомості, які перебувають у приватній власності ОСОБА_11 та членів його сім'ї, чим вчиняють дії з метою привласнення, розтрати майна, придбаного за бюджетні кошти. У ході досудового розслідування зафіксовано факти привласнення ОСОБА_11 та іншою службовою особою ТУ ДСА, товарно-матеріальних цінностей, що перебувають у державній власності, тобто на балансі ТУ ДСА, зокрема в приміщенні колишнього управління Національного банку України в Рівненській області, за адресою: м.Рівне, вул. Симона Петлюри, 10.
24.01.2019 р., на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого вилучено майно - морозильна камера «Атлант» та 9 стільців, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та можуть відповідати вимогам ст.ст.98, 99 КПК.
25.01.2019 р. до Рівненського міського суду Рівненської області було подано клопотання про арешт майна.
Під час розгляду клопотання, володільцем майна ОСОБА_9 та її представником було подано копію договору короткострокової оренди укладеного між ППФ «ВІГАН» в особі ОСОБА_9 та ТУ ДСА в Рівненській області в особі ОСОБА_10 щодо оренди майна ТУ ДСА, зокрема морозильної камери «Атлант» та стільців в кількості 9 шт., які вилучені під час обшуку.
В порядку ст.93 КПК, в ТУ ДСА було витребувано оригінал цього договору та отримано листом № 165-03/19 від 04.02.2019 р.
Постановою заступника начальника відділу СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 від 04 лютого 2019 року вказаний договір короткострокової оренди від 04.01.2019 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42018180000000171 та вирішено зберігати його при матеріалах кримінального провадження. Обґрунтував своє рішення він тим, що поданий договір може мати суттєве значення для органу досудового розслідування.
Водночас статтею 98 КПК визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
При цьому, частиною 1 ст.170 КПК встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Однак, ні з клопотання слідчого, ні з ухвали слідчого судді не вбачається, що вказаний оригінал договору відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто є матеріальним об'єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Накладення арешту на майно має на меті запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, тобто забезпечення збереження речових доказів.
Водночас, у клопотанні слідчого вказано лише, що «існує сукупність підстав і розумних підозр вважати, що дане майно є знаряддям та засобом вчинення злочину, а також доказом злочинів, передбачених ч.3 ст.191 КК України».
Також колегія суддів вважає слушними доводи представника ТУ ДСА про те, що вказаний договір не стосується кримінальних правопорушень, про підозру у яких оголошено ОСОБА_11 . Так, з постанови виконувача обов'язків керівника Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_14 від 29 березня 2019 року про продовження строку досудового розслідування вбачається, що 07.02.2019 р. ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України - внесенні ним спільно з іншими не встановленими досудовим слідством службовими особами до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та здійсненні розтрати бюджетних коштів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, при закупівлі сканерів у фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 .
При цьому, під час апеляційного розгляду прокурор не зміг обґрунтувати зв'язок договору короткострокової оренди із кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_11 , а також не зазначив критеріїв за якими даний документ може бути визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Саме по собі визнання органом досудового розслідування майна речовим доказом не є підставою для накладання на нього арешту.
Окрім того, вказаною постановою виконувача обов'язків керівника Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_14 від 29 березня 2019 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018180000000171 за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, до трьох місяців, тобто до 07 травня 2019 року.
Таким чином, станом на день апеляційного розгляду закінчився строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, однак прокурором не було надано доказів щодо його продовження.
Тому, зважаючи на вказану обставину, а також значний проміжок часу що вказаний договір перебув у розпорядженні органу досудового розслідування, колегія суддів вважає безпідставними доводи сторони обвинувачення щодо необхідності накладення арешту на вказаний договір з метою проведення його судової почеркознавчої експертизи.
При цьому в ч.2 ст.170 КПК визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Оскільки при апеляційному розгляді не було встановлено наявності у вказаному договорі безумовних ознак речових доказів, передбачених ст.98 КПК, то колегія суддів вважає, що є недоведеною зазначена у клопотанні підстава для арешту майна - збереження речових доказів.
Частина 1 ст.173 КПК визначає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Задовольняючи клопотання слідчого та накладаючи арешт на даний договір, слідчий суддя залишив поза увагою вказані вище обставини, що призвело до постановлення незаконного судового рішення. Тому, зважаючи на вказане, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна - оригіналу договору короткострокової оренди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника власника арештованого майна ТУ ДСА України в Рівненській області ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2019 року про накладення арешту на майно - оригінал договору короткострокової оренди від 04 січня 2019 року у кримінальному провадженні №42018180000000171 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно - оригінал договору короткострокової оренди від 04 січня 2019 року у кримінальному провадженні №42018180000000171.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3