Справа № 544/682/18 Номер провадження 22-ц/814/1103/19Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
08 травня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.
Суддів: Бондаревської С.М., Кузнєцової О.Ю.
секретар: Григоришина М.В.
за участю: представників позивача - адв. Стасовського М.В. , адв. Фесенко Ю.О.
представника відповідача - адв. Пономарьова М. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Стасовського Миколи Васильовича
на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 січня 2019 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васілко", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління Держпраці у Полтавській області, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та різниці компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У червні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що наказом ТОВ «Васілко» від 27.04.2018 року №012-К її звільнено з посади головного бухгалтера на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, копію наказу було надано їй 08.05.2018 року.
Зазначає, що з 01.12.2016 року по 12.12.2016 року вона працювала за сумісництвом на посаді головного бухгалтера ТОВ «Васілко», та 12.12.2016 року її призначено на посаду головного бухгалтера даного підприємства, а 30.11.2016 року між директором ТОВ «Васілко» та нею як головним бухгалтером ОСОБА_4 укладено договір про повну індивідуальну відповідальність. Також, при прийнятті на роботу їй було передано матеріальні цінності: штампи, службовий мобільний телефон, робочий ноутбук, паролі та інші матеріальні цінності, до складу яких не входили грошові кошти, товарні та культурні цінності. Вважає, що, оскільки головному бухгалтеру ТОВ «Васілко» не ввірено обслуговування грошових цінностей, то і звільнення останньої у зв'язку з втратою довір'я є незаконним, протиправним та порушує права позивача.
Також, вказує на наявність порушення порядку проведення службового розслідування, висновок якого, згідно з наказом про звільнення, є підставою звільнення з посади, а саме вона, ОСОБА_4 , з таким висновком не ознайомлювалася, жодним чином не повідомлялась про факт проведення службового розслідування відносно неї. Іншим грубим порушенням законодавства з боку ТОВ «Васілко» вважає звільнення її з посади під час перебування на лікарняному, при цьому у складі директора і 2-х осіб складено акт №55 від 02.05.2018 року про відмову ОСОБА_4 у підписанні даного наказу.
Зазначає, що Управлінням Держпраці у Полтавській області проведено перевірку, в ході якої встановлено, що, згідно розрахункової відомості їй було нараховано всі суми, що належали на час звільнення, лише 11.05.2018, що є грубим порушенням. Вважає, що грошова компенсація частини невикористаної щорічної відпустки, у зв'язку з підвищенням окладу, заробітної плати відповідної посади, виплачена їй не у повному обсязі, а тому з підприємства підлягають стягненню ще 768,87 грн. При цьому, вказує, що, внаслідок протиправних дій Товариства, що виразилося у недбалому та зухвалому ставленні до неї з боку керівництва, вона зазнала моральної шкоди, під якою розуміється шкода її здоров'ю у розмірі 9514,02 грн. (витрати, понесені на лікування загостреного стану бронхіту) та приниження честі та гідності, яку вона оцінює у 5000,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного прохала: скасувати наказ ТОВ «Васілко» № 012-К від 27.04.2018 року «Про звільнення ОСОБА_4 »; поновити на посаді головного бухгалтера ТОВ «Васілко» ОСОБА_4 ; стягнути з ТОВ «Васілко» середній заробіток за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення ОСОБА_4 у розмірі 7816,14 грн.; стягнути з ТОВ «Васілко» різницю грошової компенсації за невикористанні дні відпустки ОСОБА_4 у розмірі 768,87 грн.; стягнути з ТОВ «Васілко» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду за незаконне звільнення у розмірі 14514,02 грн.; вирішити питання судових витрат (т.1, а.с.1-11).
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васілко", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Держпраці у Полтавській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та різниці компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, відмовлено у повному обсязі.
З вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_4 , представник якої у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що підставою для звільнення позивача стало проведене службове розслідування щодо неї, при цьому зазначає, що в ході судового розгляду жодним зі свідків не вказано, які саме матеріали були взяті на дослідження та що саме розглядалось комісією в ході його проведення. Окрім того, апелянт ставить під сумнів належність вказаної комісії, що, на її думку, тягне за собою недостовірність складеного ними висновку.
Зазначає, що порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підтверджено актом перевірки №233/12/36426701 та рішенням №0000121623, відбулося не з вини ОСОБА_4 , оскільки податкова накладна №235 складена 09.11.2016 року, та мала бути зареєстрована до 30.11.2016 року, при цьому позивач призначена на посаду головного бухгалтера ТОВ «Васілко» лише 12.12.2016 року.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000121623 від 31.03.2017 року, яке винесено на підставі акту перевірки №1189/16-31-12-01-45/36426701 від 31.03.2017 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасність реєстрації податкової накладної за грудень 2016 року, то апелянт вказує, що в акті службового розслідування взагалі не міститься інформації щодо наявності судового рішення, яке б підтверджувало дійсність неналежного виконання головним бухгалтером ОСОБА_4 своїх посадових обов'язків та притягнення її безпосередньо за таке порушення до відповідальності.
Зазначає, що суд першої інстанції жодним чином не дослідив як доказ, акт приймання-передачі зерна №18 від 25.10.2017 року.
Щодо порушення позивачем порядку списання товарно-матеріальних цінностей та виявлення недостовірності в актах списання ТМЦ за 2016-2017 рр., апелянт вказує, що в ході службового розслідування та у висновку про його результати, відсутня інформація про проведення інвентаризації активів ТОВ «Васілко», що б підтвердило даний факт.
Також, вказує на безпідставність звільнення ОСОБА_4 в період її перебування на лікарняному з 27.04.2018 року по 07.05.2018 року.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючи на законність та обґрунтованість рішення місцевого суду прохав залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вказують, що повідомлення начальника ВТЛ Шах С .Л . від 26.04.2018 року не може виступати підставою для проведення службового розслідування 25-26 квітня 2018 року. як зазначено в апеляційній скарзі, оскільки воно було складено вже після його проведення.
Зазначають, що генеральним директором Товариства було дотримано всіх умов Положення про службове розслідування при створенні комісії з проведення відповідного розслідування, а тому положення апеляційної скарги щодо недостовірних і сфабрикованих результатів перевірки, а також сумніви щодо належності складу комісії, на думку відповідача, є безпідставними та необґрунтованими.
Також, зауважують, що законодавством на роботодавця не покладено обов'язок доведення факту втрати довір'я, при цьому, відповідачем зазначалось, що позивач вчинила неправомірні дії, які підтверджені належними засобами доказування та які зумовили втрату до неї довір'я з боку Товариства.
Окрім того, вважають, що звільнення позивача було проведено відповідно до вимог закону, зокрема, її ознайомлено з наказом про звільнення, що підтверджено показаннями свідків.
У судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали та прохали її задовольнити.
Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, прохав її відхилити, а рішення районного суду залишити без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, згідно відомостей з трудової книжки ОСОБА_4 , серія НОМЕР_1 від 02.08.1994 року, наказом №246 від 12.12.2016 року позивач 13.12.2016 року прийнята на посаду головного бухгалтера у ТОВ «Васілко» (т.1, а.с.22-24).
30 листопада 2016 року між ТОВ «Васілко», в особі генерального директора ОСОБА_6, та працівником - головним бухгалтером ОСОБА_4 укладено договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого працівник, що виконує обов'язки і роботу безпосередньо пов'язану з прийманням, обліком, зберіганням та видаванням матеріальних цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереженості матеріальних цінностей, переданих йому для зберігання роботодавцем, і у зв'язку з викладеним зобов'язується: дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або іншої мети матеріальних цінностей роботодавця і вживати заходів для відвернення заподіяння їх шкоди; своєчасно повідомляти роботодавця про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження переданих йому для зберігання матеріальних цінностей; вести облік складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки переданих йому на зберігання матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації переданих йому цінностей (т.1, а.с.17).
Наказом генерального директора ТОВ «Васілко» ОСОБА_6№012-К від 27.04.2018 року, звільнено з роботи ОСОБА_4 у зв'язку з учиненням нею винних дій, які дають підстави для втрати довір'я до неї як до працівника, що безпосередньо обслуговує грошові цінності (на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України). Підстава: висновок про проведення службового розслідування від 26.04.2018 року (т.1, а.с.12).
Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд виходив із того, що матеріалами справи встановлено наявність винних дій працівника, а саме головного бухгалтера ТОВ «Васілко» ОСОБА_4 при виконанні нею своїх трудових обов'язків, при цьому позивач безпосередньо обслуговувала грошові або товарні цінності, що дає підстави для втрати довір'я до неї з боку власника або уповноваженого ним органу, а тому в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Окрім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначав, що матеріалами справи установлено та не заперечується сторонами, що до лікаря позивач звернулася після закінчення робочого часу, відтак, хоч її звільнення і відбулось в день встановлення непрацездатності, проте мало місце після визначення такого факту.
Такий висновок в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам Закону, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Як роз'яснено в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довіри суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільненні з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року, висловленої при розгляді цивільної справи №6-104цс14, при розгляді справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, суду, крім іншого, необхідно з'ясувати: чи становить виконання операцій, що пов'язані з безпосереднім обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Так, матеріали справи установлено, що наказом ТОВ «Васілко» №246 від 12.12.2016 року, ОСОБА_4 була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера з 13.12.2016 року (т.1, а.с.22-24).
Для вирішення питання про те, чи належить працівник до осіб, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності, необхідно детально ознайомитися з колом його обов'язків, що визначаються відповідними посадовими інструкціями та положеннями. В кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати, чи становить виконання операцій, пов'язаних з обслуговуванням цінностей, основний зміст їх трудових обов'язків або один з основних обов'язків, і чи має виконання ними вказаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і збереженням цінностей. Обов'язок з обслуговування цінностей може бути передбачений тарифно-кваліфікаційними довідниками, посадовими інструкціями та іншими нормативними актами.
Як установлено місцевим судом, посадова інструкція головного бухгалтера зникла з особової справи ОСОБА_4 , відтак, дослідити точне коло обов'язків головного бухгалтера ТОВ «Васілко» не є можливим.
Проте, обов'язки головного бухгалтера передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників.
За змістом ч.7 ст.8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Згідно Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, щодо посади головного бухгалтера, зокрема, визначено наступне:
-забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних. Організовує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
-вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну.
-за погодженням з власником (керівником) підприємства забезпечує перерахування податків та зборів, передбачених законодавством, проводить розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань. Здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Бере участь у проведенні інвентаризаційної роботи на підприємстві, оформленні матеріалів, пов'язаних із нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства.
-керує працівниками бухгалтерського обліку підприємства та розподіляє між ними посадові завдання та обов'язки. Знайомить цих працівників із нормативно-методичними документами та інформаційними матеріалами, які стосуються їх діяльності, а також із змінами в чинному законодавстві.
З аналізу положень п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, вбачається, що, у зв'язку з утратою довір'я можуть бути звільнені і ті працівники, здійснення грошових операцій для яких не є їхньою основною функцією, але з неї випливають. Не можуть бути звільненими у зв'язку з утратою довір'я рахівники, бухгалтери, контролери та інші працівники, які мають відношення до цінностей, але не зв'язані з їх безпосереднім обслуговуванням.
Проте, зі змісту наведених вище норм, вбачається, що до обов'язків головного бухгалтера, зокрема, входить забезпечення перерахування податків та зборів, передбачених законодавством, проведення розрахунків з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань., здійснення контролю за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, участь у проведенні інвентаризаційної роботи на підприємстві, оформленні матеріалів, пов'язаних із нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства.
З урахуванням викладеного, слід зробити висновок, що головний бухгалтер є особою, яка безпосередньо обслуговує товарні і грошові цінності, оскільки до кола його обов'язків віднесено підписання, разом з керівником, документів, які є підставою для прийняття і видачі товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також здійснення кредитних, розрахункових та інших фінансових зобов'язань, візування господарських договорів.
Наведене також підтверджується, доведеністю факту здійснення позивачем нарахувань та формувань відомостей на виплату заробітної плати та надіслання їх в електронній формі банківській установі, на підставі укладеного між Товариством та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» договору банківського рахунку №23975655 від 01.02.2017 року (а.с.97-100).
Окрім того, з ОСОБА_4 , як з матеріально відповідальною особою було укладено договір з роботодавцем від 30.11.2016 року про повну матеріальну відповідальність (т.1, а.с.17).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що позивач ОСОБА_4 як головний бухгалтер ТОВ «Васілко» віднесена законом до кола осіб, щодо яких може бути застосовано положення п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.
Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та спростовуються наведеним вище. Відсутність у матеріалах справи, та, як наслідок, не дослідження судом посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ «Васілко», не може бути підставою для скасування правильного рішення місцевого суду, оскільки наведеним вище законом та нормативними актами в повній мірі визначено коло обов'язків головного бухгалтера. При цьому, ч.2 ст.8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Тобто, обов'язки ОСОБА_4 , як головного бухгалтера підприємства відповідача, відповідали вимогам, визначеним вказаним Законом та Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників.
Звільнення за утрату довір'я до працівника на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП може відбутися при скоєнні ним винних дій. При цьому не має значення, в якій формі були скоєні незаконні дії: навмисно чи в формі необережного відношення до своїх обов'язків, працівник передбачав або повинен був передбачати негативні наслідки своїх дій. Вина працівника повинна бути доведена власником або уповноваженим ним органом фактами і об'єктивними обставинами, що свідчать про винні дії працівника, наприклад, систематична нестача довірених йому цінностей, безвідповідальне, халатне ставлення до своїх трудових обов'язків, порушення правил торгівлі, крадіжки тощо.
Утрата довір'я може бути не тільки результатом скоєння певних дій, а й такого проступку, який дає підстави зробити висновок про те, що подальше залишення такого працівника на роботі з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей може призвести до утрати цих цінностей.
Обов'язок обгрунтування утрати довір'я до працівника покладається на власника або уповноважений ним орган, який повинен навести об'єктивні докази вини працівника у завданні матеріальної шкоди або скоєнні незаконних дій. Недовір'я до працівника не може обґрунтовуватись лише на підозрі власника або уповноваженого ним органу. Підставою для звільнення у зв'язку з утратою довір'я може бути також використання працівником доручених для безпосереднього обслуговування цінностей в особистих інтересах.
Таким чином, для звільнення працівника за пунктом 2 даної статті не обов'язково, щоб працівник своїми протиправними діями завдав шкоду підприємству, установі, організації, достатньо, щоб цими діями створювалася загроза завдання такої шкоди.
Так, на підставі Положення про службове розслідування, затвердженого генеральним директором ТОВ «Васілко» ОСОБА_6 18.08.2016 року та Наказу №025-04 про проведення службового розслідування від 24.04.2018 року було проведено службове розслідування відносно головного бухгалтера ТОВ «Васілко» ОСОБА_4
Висновком про проведення службового розслідування щодо дій головного бухгалтера ТОВ «Васілко» ОСОБА_4 від 26.04.2018 року, встановлено, що, 25-26 квітня 2018 року комісією у складі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 було проведено службове розслідування щодо головного бухгалтера ТОВ «Васілко» ОСОБА_4 у зв'язку з підозрою щодо неналежного виконання нею службових обов'язків. За результатами службового розслідування було виявлено такі факти (т.1, а.с.101-105):
1. Неналежне виконання головним бухгалтером ОСОБА_4 своїх посадових обов'язків, що призвело до негативних матеріальних наслідків для Товариства, зокрема, порушення ОСОБА_4 граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підтверджується актом перевірки №233/12/36426701 та рішенням №0000121623, в результаті чого Товариством було самостійно сплачено штрафи в розмірі 2556,54 грн. та 223,89 грн.;
2. Незабезпечення дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, грубе порушення ведення бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема, приймання-передавання зерна №18 від 25.10.2017 року;
3. Порушення порядку списання товарно-матеріальних цінностей та виявлення недостовірностей в Актах про списання товарно-матеріальних цінностей за 2016 та 2017 роки.
Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність посилання у Висновку про проведення службового розслідування від 26.04.2018 року на порушення, визначене у п.1, оскільки, як убачається з податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Лубенської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області №233/12/36426701 від 21.12.2016 року (т.1, а.с.147-149) та Податкового повідомлення-рішенням від 31.03.2017 року №0000121623 (т.1, а.с.150-151), оскільки виявлене порушення мало місце до призначення ОСОБА_4 на посаду головного бухгалтера підприємства.
Окрім того, як установлено, вказане вище Податкове повідомлення-рішення не містить у собі чіткої інформації про обставини та час вчинення правопорушення, а акт перевірки №1189/16-31-12-01-45/36426701 від 31.03.2017 року на підставі якого видано Податкове повідомлення-рішення в матеріалах справи відсутній.
При цьому, місцевий суд, з висновками, якого в повній мірі погоджується апеляційна інстанція, дійшов вірного висновку про обґрунтованість, як підстав для звільнення позивача у зв'язку зі втратою довір'я, пунктів 2 та 3 Висновку службового розслідування, а саме в частині підроблення підписів у акті приймання-передавання зерна №18 від 25.10.2017 року та актах списання товарно-матеріальних цінностей за 2016 та 2017 роки.
За змістом ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1,2 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вірно установлено місцевим судом, при проведенні службового розслідування начальник ВТЛ , член комісії ОСОБА_7 підтвердила, що у багатьох документах навпроти її прізвища значиться не її підпис та, в подальшому, нею було написано повідомлення від 26.04.2018 року на ім'я генерального директора ТОВ «Васілко» ОСОБА_6, стосовно того, що багато актів за 2016-2017 роки вона не підписувала і про списання зазначених у них матеріально-товарних цінностей повідомлена не була (т.1, а.с.184).
На підставі вказаних фактів, 18.05.2018 року генеральним директором ТОВ «Васілко» ОСОБА_6 було подано заяву до Пирятинського ВП ГУНП в Полтавській області про кримінальне правопорушення за ст.366 ККУ (а.с.185).
За даним фактом, 30.05.2018 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження за №12019170290000197 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України (т.1, а.с.186).
Також, на підставі показань допитаних в судовому засіданні свідків, місцевим судом установлено, що ОСОБА_4 у присутності колег зізнавалася, що підробляла підписи у актах списання. Вказане підтверджується поясненнями генерального директора ТОВ «Васілко» ОСОБА_6 , в кабінеті якого позивач зізналася про підроблення нею підпису, та начальника ВТЛ ОСОБА_7 , яка підтвердила, що у великій кількості документів навпроти її імені значиться не її підпис.
З урахуванням наведеного, колегія суддів, аналізуючи докази в їх сукупності та кожен окремо, приходить до висновку, що ОСОБА_4 , як головним бухгалтером ТОВ «Васілко», тобто особою, що безпосередньо обслуговувала грошові цінності, вчинялись дії, які дали підстави для втрати довіри з боку роботодавця.
Так, списання матеріальних цінностей без повідомлення відповідальної за це особи з підробленням її підпису, що відбувалося багаторазово, дає уповноваженому органу Товариства мати сумніви щодо можливого незаконного підроблення актів списання матеріальних цінностей позивачем в майбутньому, чи вчинення інших протиправних дій, що можуть призвести до заподіяння шкоди ТОВ «Васілко».
Доводи апеляційної скарги стовного того, що в акті службового розслідування взагалі не міститься інформації щодо наявності судового рішення, яке б підтверджувало дійсність неналежного виконання головним бухгалтером ОСОБА_4 своїх посадових обов'язків та притягнення її безпосередньо за таке порушення до відповідальності, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки для втрати довір'я до працівника, та, як наслідок, його звільнення на цій підставі, законом не передбачено наявність рішення суду про доведеність факту винних дій особи, підставою для розірвання трудового договору за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України є здійснення працівником винних дій, які доведені у будь-який передбачений законом спосіб, форма вини при цьому значення не має.
При цьому, з детального аналізу п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України вбачається, що вказана норма права не передбачає наявність обвинувального вироку суду як обов'язкової умови для звільнення працівника за викладеною у ній підставою; звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Посилання в апеляційній скарзі на неналежне дослідження місцевим судом обставин справи та наданих сторонами доказів, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки з детального аналізу матеріалів справи та рішення суду першої інстанції, вбачається, що його постановлено при детальному та ґрунтовному вивченні всіх обставин справи, внаслідок чого судове рішення є законним та обґрунтованим.
Окрім того, закон також не вимагає, щоб до звільнення у зв'язку з втратою довіри у працівника вимагались пояснення щодо допущеного ним порушення.
Твердження апелянта про те, що порушення позивачем порядку списання товарно-матеріальних цінностей та вставлення недостовірності в актах списання ТМЦ за 2016-2017 рр. може бути виявлено лише при проведенні інвентаризації активів ТОВ «Васілко», чого відповідачем здійснено не було, колегія судів оцінює критично, оскільки матеріалами справи в повній мірі підтверджено наявність винних дій ОСОБА_4 при здійсненні нею посадових обов'язків, та, як наслідок, виникнення у роботодавця права на звільнення працівника з підстав втрати до неї довір'я. При цьому, законом не визначено чіткого переліку умов, які необхідно вчинити особі для виникнення у роботодавця права на її звільнення за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги стосовно безпідставності звільнення ОСОБА_4 в період її перебування на лікарняному з 27.04.2018 року по 07.05.2018 року, колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки, як вірно установлено місцевим судом на підставі показань свідків та долученого до справи відео з камер спостереження, і не спростовано стороною позивача, ОСОБА_4 27.04.2018 року весь робочий день перебувала на робочому місці на підприємстві відповідача до 17 год. 55-56 хв. (т.1, а.с.113).
Відтак, оскільки позивач звернулась до лікаря після закінчення робочого дня (підтверджено особисто ОСОБА_4 ), а звільнення проведено 27.04.2018 року, то визнання його незаконним, як звільнення у період тимчасової непрацездатності, є безпідставним.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає звільнення ОСОБА_4 правомірним, та таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому її позовні вимоги щодо визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
За змістом ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При цьому, оскільки, у даному випадку питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, різниці грошової компенсації за невикористані дні відпустки та моральної шкоди, є похідними вимогами від основної, то можуть вирішуватися судом лише при поновленні на роботі ОСОБА_4 , відтак, до задоволення також не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться фактично до незгоди із судовими рішеннями без належного обґрунтування нормами права.
Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову
.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скаргзі, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Стасовського Миколи Васильовича, - залишити без задоволення.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 січня 2019 року, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун
СУДДІ С.М. Бондаревська
О.Ю. Кузнєцова