Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"11" липня 2007 р. Справа № 35/339-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шевель О.В., судді Барбашова С.В. , Бухан А.І.
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - Кобзар О.М. -дов.
відповідача -Міхно О.І. -дов.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2126Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12 червня 2007 року по справі № 35/339-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо»м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг»м. Харків
про стягнення 271610,15 грн.
встановила:
Позивач, ТОВ «Торнадо», звернувся до господарського суду Харківськоїобласті з позовом про стягнення з відповідача 227474,6 грн. вартості робіт за договором на виробництво друкованої продукції від 01.07.2006 р., 15468,27 грн. інфляційного збільшення заборгованості, 24367,08 грн. пені, 4300,2 грн. відсотків річних, 2716,1 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
08 червня 2006 року позивач надав уточнення позовних вимог, в яких просив стягнути з відповідача на свою користь 227474,6 грн. заборгованості за виготовлену поліграфічну продукцію за договором від 01.07.2006 року, 2716,1 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати, передбачені ст. 44 ГПК України.
Заявою від 12 червня 2007 року позивач просив покласти на відповідача витрати з оплати пов'язаних з розглядом справи послуг адвоката у розмірі 34121,19 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12 червня 2007 р. по справі № 35/339-07 (суддя Швед Е.Ю.) позовні вимоги задоволені частково та з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо» стягнуто 227474,60 грн. боргу, 34121,19 грн. витрат з оплати послуг адвоката, 2274,75 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, ТОВ «Оберіг», з даним рішенням господарського суду Харківської області не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12 червня 2007 року по справі № 35/339-07 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а саме: розгляд справи здійснений за відсутності представника відповідача, судом не дана належна правова оцінка тому факту, що вимога про виконання зобов'язання направлена на адресу відповідача через один день після подання позову, а тому на час прийняття позовної заяви до розгляду та на час винесення ухвали про забезпечення позову строк оплати не настав. Відповідач також зазначає, що оскільки відвантаження продукції до цього часу не відбулося, строк оплати згідно з умовами договору не настав.
Позивач,ТОВ «Торнадо», проти апеляційної скарги відповідача заперечує, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Позивач вважає, що станом на дату прийняття рішення існували підстави для стягнення боргу з відповідача, оскільки наявність зобов'язання підтверджується договором, актом приймання-передачі послуг та строк виконання зобов'язання на підставі направленої вимоги минув.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:
звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що відповідач неповністю виконав прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати виконаної позивачем та отриманої відповідачем роботи, у зв'язку з чим у нього виник борг у розмірі 227474,60 грн. Оскільки вимога позивача про оплату виконаної роботи залишена без задоволення, позивач вимушений був звернутися з позовом до суду.
Матеріали справи свідчать, що 01 липня 2006 року року між позивачем та відповідачем було укладено договір на виробництво та передачу друкованої продукції, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався виготовити відповідачу поліграфічну продукцію, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти цю продукцію та своєчасно здійснити оплату згідно з умовами даного договору.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що право власності на продукцію переходить до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі, який визначає момент передачі продукції або ж при наявності транспортування - з моменту оформлення товарно-супроводжувальних документів і відгрузки продукції зі складу.
Пунктами 3.3 та 3.4 договору передбачено, що замовник (відповідач) зобов'язується здійснювати оплату виконаних робіт згідно виставлених рахунків. На момент відгрузки замовник зобов'язується здійснити повний розрахунок з виконавцем за виготовлену продукцію.
Матеріали справи свідчать, що 05 жовтня 2006 року між сторонами по справі був підписаний акт № 22976 здачі-приймання робіт (наданих послуг), якими сторони підтвердили факт виконання робіт по договору від 01 липня 2006 року на суму 289074,60 грн.
Колегія суддів зазначає, що стягнення відповідних грошових коштів на підставі укладеного між сторонами по даній справі договору від 01 липня 2006 року та підписаного акту виконаних робіт від 05 жовтня 2006 року було предметом розгляду по справі № 47/97-07. У постанові Харківського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року по справі № 47/97-07 (арк.справи 34-41) за позовом ТОВ «Торнадо» до ТОВ «Оберіг» було зазначено, що приймаючи рішення, місцевий господарський суд необґрунтовано визнав, що відповідним моментом відвантаження, згідно з п.1.2. Договору, є момент підписання наданого до справи акту приймання-передачі робіт. Саме наданий до справи акт приймання-передачі робіт (надання послуг) № 22976 від 05.10.2006 року свідчить лише про приймання наданих послуг з виготовлення замовлених підручників про що зазначено в акті, але зазначений акт не може вважатись доказом фактичного відвантаження (отримання) відповідачем замовленої продукції.
У постанові апеляційного господарського суду по справі № 47/97-07 встановлено, що як вбачається з матеріалів справи і не заперечується представниками сторін, виготовлений товар на час розгляду справи в більшій кількості знаходився (продовжує знаходитись) на складі позивача. Згідно наданих до справи накладних, часткове відвантаження продукції (товару) було здійснено позивачем відповідачу на суму на суму 61600,00 грн., що не заперечується представниками сторін. Тобто своїми подальшими діями при виконанні умов договору, із складанням відповідних документів (накладних на отримання), сторони узгодили момент та порядок передачі (відвантаження) продукції. Зазначені дії (вчинений правочин) не суперечить вимогам п. 1.2. Договору, котрим передбачено, що право власності на Продукцію переходить до «Замовника» (відповідача по справі) з моменту підпису уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі Продукції, або при наявності транспортування з моменту оформлення товарно-супроводних документів та відвантаження Продукції зі складу позивача. Також, пунктом 3.4. Договору сторонами встановлений порядок та строки розрахунків за надані послуги, відповідно до вимог котрого «Замовник» (відповідач по справі) зобов'язаний провести кінцеві розрахунки з моменту відвантаження продукції. Згідно наданих до справи накладних №22613 від 29.08.2006 р.,№28/Т від 28.07.2006 р., №22891 від 27.09.2006 р., №5/Т від 05.10.2006 р., №21/Т від 02.10.2006 р. позивачем була відвантажена, а відповідачем була отримана продукція на суму 61600,00 грн.
На підставі зазначеного, рішення по справі № 47/97-07 в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу за відвантажену продукцію на суму 61600,00 грн. апеляційною інстанцією залишенно без змін, однак без видачі наказу, оскільки після винесення оскаржуваного рішення від 14.03.2007 р., борг на суму 61000,00 грн. сплачений відповідачем самостійно платіжним дорученням №136 від 27.04.2007 р. на суму 48500,00 грн. та платіжним дорученням №163 від 07.05.2007 р. на суму 13100,00 грн. В іншій частині (в частині стягнення 227474,60 грн.) у задоволенні позову було відмовлено.
У відповідності зі ст. 35 ч. 2 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року по справі № 47/97-07 між тими ж сторонами та про той же предмет було встановлено, що умовами договору передбачено здійснення повного розрахунку за виготовлену продукцію лише на момент відгрузки. Таким чином, спір між сторонами про той же предмет та з тих же підстав був фактично вирішений у справі № 47/97-07.
Подаючи заяву про уточнення позовних вимог позивач визнав, що умовами договору не було визначено строку виконання зобов'язань та їх оплати, а тому позивачем 23.05.2007 року на адресу відповідача направлена вимога вивезти та оплатити продукцію. Тобто, до прийняття рішення по справі позивач змінив підстави стягнення та просив стягнути з відповідача спірну суму на підставі пред'явленої у відповідності з ч. 2 ст. 530 ЦК України вимоги.
Згідно з положенням ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Колегія суддів вважає, що вимоги позивача є необгрунтованими та неправомірно задоволені місцевим господарським судом, оскільки позивачем до матеріалів справи не додані докази належного та своєчасного пред'явлення у встановленому порядку вимоги про вивезення товару (продукції) та її оплату.
Згідно зі статтею 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств, організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Тобто, для звернення до суду з позовною заявою необхідно, щоб право особи було порушеним на момент такого звернення.
Системний аналіз вищезазначених статей та матеріалів справи свідчить про те, що у даному випадку право позивача на дату звернення до суду з позовом не було порушеним, оскільки позовна заява датована 22 травня 2007 року, до місцевого господарського суду вона була подана 24 травня 2007 року, тоді як вимога про оплату та вивезення продукції на адресу відповідача направлена 23 травня 2007 року (докази такого відправлення наявні у матеріалах справи) та відповідно до ст. 530 ЦК України повинна бути задоволена у семиденний строк від дня її пред'явлення. І тільки після закінчення зазначеного строку позивач має право на звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та відсотків річних.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Одночасно, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд посилається на те, що ухвалою від 08.06.2007 року було задоволено клопотання відповідача та накладено арешт на кошти на рахунку відповідача № 26000122116 у ВАТ АБ «Укргазбанк», м. Київ, МФО 320478. Разом з тим, матеріали справи не містять такого процесуального документу, як ухвала від 08.06.2007 року про забезпечення позову, відповідні вказівки про прийняття такої ухвали також відсутні і у протоколі судового засідання від 08.06.2007 року.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу ТОВ «Оберіг» задовольнити.
Рішення господарськогосуду Харківської області від 12 червня 2007 року по справі № 35/339-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо» (м. Харків вул. Космічна, 21а п/рахунок 26001300000103 в ХФ АКБ «Форум», МФО 350772 Код 30138784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» (м. Харків пр. Гагаріна, 62, к.97 п/рахунок 26008811379740 в ХФ АКБ «Укрсоцбанк» МФО 351016 Код 31339960) 1358,05 грн. держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Шевель О.В.
Судді Барбашова С.В.
Бухан А.І.