Україна
Харківський апеляційний господарський суд
«11» липня 2007 року справа №29/233-07
Колегія суддів у складі: головуючого судді О.В.Шевель,
судді С.В.Барбашової
судді А.І.Бухана,
при секретарі Парасочці Н.В.,
за участю представників:
позивача - Добровольського Є.О.
відповідача - Матляк О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 5 Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний №2094Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04 червня 2007 по справі № 29/233-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НАСІННЯ", м. Київ
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", с.Петрівка Красноградського р-ну Харківської обл.
про стягнення 37922,06 грн.
встановила:
Рішенням від 04 червня 2007 року господарського суду Харківської області (суддя Тихий П.В.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 28797,60 грн. заборгованості за договором поставки №7-0709/пр75х від 07 вересня 2006 року, 1918,00 грн. пені, 5759,52 грн. штрафу, 338,47 грн. річних, 1108,47 грн. інфляційних, 379,22 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Разом з тим його представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.
Позивач у своєму відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає рішення місцевого господарського суду таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Разом з тим його представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що
07 вересня 2006 року між сторонами укладено договір № 7-0709/пр75х, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати товар (засоби захисту рослин), а відповідач - прийняти та оплатити його вартість. Позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, передав відповідачеві 120,00 л. Віала ТТ на загальну суму 28797,60 грн.. Факт отримання відповідачем товару підтверджується документально видатковою накладною № 1109 від 11 вересня 2006 року та довіреністю ЯМП № 320482 від 07 вересня 2006 року Відповідно до умов спірного договору (п.6.1) та додатку № 1 до нього, відповідач зобов'язався оплатити вартість товару у строк до 01листопада 2006 року.
Але відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, за поставлений товар не розрахувався, в зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 28797,60 грн., яка до теперішнього часу не відшкодована.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання
або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи та стягнув з відповідача на користь позивача суму в розмірі 28797,60 грн.
Позивач, відповідно до п.12.2 спірного Договору за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 1918,00 грн.. Правомірність нарахування пені перевірена судом першої інстанції, визнана такою, що відповідає наданому розрахунку, передбаченою умовами договору, обґрунтованою.
Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару, який складає 5759,52 грн. обґрунтовуючи вимогу тим, що п.12.3 Договору сторони погодили в разі затримки оплати вартості товару понад один місяць, покупець, окрім пені, сплачує продавцеві штраф. Враховуючи те, що нарахування штрафу передбачено умовами Договору, його нарахування відповідає наданому розрахунку, позовна вимога в цій частині цілком вірно задоволена судом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 338,47 грн. та індекс інфляції в сумі 1108,47 грн.. Оскільки дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та відповідає наданому розрахунку, позовні вимоги в цій частині є суд також визнав обґрунтованими та задовольнив..
Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.
Наведені відповідачем у обґрунтування своєї апеляційної скарги доводи не підтверджені матеріалами справи. Твердження відповідача про те, що суд прийняв рішення без участі однієї із сторін, яка з поважних причин не могла бути присутня У судовому засіданні не відповідають дійсності, оскільки жодного доказу цих обставин відповідач не надав. Так само він документально ( з посиланням на відповідні норми матеріального та процесуального права) не обґрунтував неправомірність або незаконність прийнятого по справі судового рішення, відсутність своєї вини або неможливість належного виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 04 червня 2007 року по справі № 29/233-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя
О.В.Шевель
суддя
С.В.Барбашова
суддя
А.І.Бухан