01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.07.2007 № 17/81
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача не з'явився,
від відповідача Мосціпан Р.М., Андрикевич Т.М.,
від третьої особи 1 не з'явився,
від третьої особи 2 Журавель Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Голосіївпарк-сервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.05.2007
у справі № 17/81
за позовом Комунального підприємства "Голосіївпарк-сервіс"
до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
третя особа відповідача 1. Київська міська державна адміністрація
2. Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація
про визнання недійсним рішення № 61/8-П від 22.12.2006
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2006 №61/8-П, прийнятого за наслідками розгляду справи № 51-8/10.06.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2007 у справі № 17/81 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи-2, встановив наступне:
22.12.2006 Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 61/8-П “Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу» за наслідками розгляду справи №51-8/10.06.
В оспорюваному рішенні відповідача встановлено, що у 2005 році Голосіївською районною в м. Києві радою був створений районний оператор в особі КП “Голосіївпарк-сервіс», який надає платні послуги з паркування транспортних засобів у відведених місцях Голосіївського району м. Києва; частка на ринку КП “Голосіївпарк-сервіс» як районного оператора становить 100 %, що дає підстави вважати позивача таким, що займає монопольне становище на ринку платних послуг з паркування транспортних засобів у відведених місцях, оскільки на цьому ринку у позивача немає жодного конкурента; позивачем на вимогу відділення (відповідача) не було подано економічного обґрунтування встановлення розміру тарифів на послуги з паркування транспортних засобів у Голосіївському районі м. Києва, введених в дію з 10.08.2006 згідно з наказом КП “Голосіївпарк-сервіс» від 01.08.2006 №34-в “Про введення в дію тарифів на паркування».
Оспорюваним рішенням відповідача визнано, що позивач займає монопольне (домінуюче) становище на ринку платних послуг з паркування транспортних засобів у відведених місцях Голосіївського району м. Києва, на яких послуги надає позивач. Частка ринку - 100%. Визнано дії позивача по встановленню економічно необґрунтованих тарифів на платні послуги з паркування транспортних засобів у відведених місцях Голосіївського району м. Києва, на яких послуги надає позивач, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції», як дії суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, у вигляді встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Зобов'язано позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме, привести тарифи на послуги з паркування транспортних засобів у відведених місцях Голосіївського району м. Києва, на яких послуги надає позивач, до економічно обґрунтованого рівня. За вчинене порушення відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону на позивача накладено штраф у розмірі 17000 грн.
Позивач вважає, що рішення №61/8-П від 22.12.2006 Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягає визнанню недійсним, оскільки встановлені в ньому обставини не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 даного Закону України “Про захист економічної конкуренції» державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України та адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має наступні повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій; розглядати справи про адміністративні правопорушення, виносити постанови в цих справах, тощо.
Крім того, повноваження Адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України визначені Регламентом Адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, який затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету від 12.02.2002 №25-р та Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням АКУ №32-р від 23.02.2001.
Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України відповідно до ст.12-1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» приймається від імені Антимонопольного комітету України.
Згідно ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» та ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 22-1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що суб'єкти господарювання зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківською таємницею, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Відповідачем на адресу позивача надсилались вимоги про надання необхідної інформації щодо надання платних послуг за парковку транспортних засобів, зокрема, вимоги № 26-8.1421 від 01.08.2006, № 26-8/1453 від 08.08.2006. № 26-8/1470 від 08.08.2006, № 26-8/1496 від 14.08.2006, № 26-8/1579 від 29.08.2006.
За результатами аналізу, наданих позивачем на вимогу відповідача, документів, відповідачем було встановлено, що ціни на послуги паркування транспортних засобів у Голосіївському районі міста Києва зросли, однак економічного обґрунтування підвищення розміру тарифів позивач не надав.
Оскільки такі дії позивача містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у відповідності до п.13 ст.50 Закону України “Про захист економічної конкуренції» є підставою початку розгляду справи, територіальним відділенням АМК України було розпочато розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку КП “Голосіївпарк-сервіс».
04.10.2006 позивачу було направлено вимогу за №26-8/1860 про надання протягом 5-ти днів інформації на зазначені вище листи-вимоги. Цього ж дня Київським міським територіальним відділенням АМК України прийнято розпорядження Адміністративної колегії № 73/8-р від 04.10.2006 “Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідач безпідставно надсилав позивачу вимоги про надання інформації і збір документів до початку розгляду справи, спростовується положеннями ст. 22-1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України», яка містить зобов'язання суб'єктів господарювання на вимогу органу Антимонопольного комітету України надавати необхідну інформацію.
При цьому, термін “інформація» визначено у ст. 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції», і означає відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.
Вищенаведеним спростовується твердження позивача щодо наявності права у відповідача при розгляді заяв і справ вимагати тільки інформацію у суб'єкта господарювання, а не кількох інформацій і документів.
Як вбачається зі змісту статті 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, та про накладення штрафу.
Тому, твердження позивача, що в одному рішенні не може міститися висновок про визнання позивача таким, що займає монопольне становище, та висновок про накладання на позивача санкції є безпідставним.
Відповідно до п. 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК України від 05.03.2002 № 49-р, та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії: встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги); складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку; складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
Етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо (п.2.2 Методики).
Відповідно до п. 11 ст. 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» відповідач уповноважений проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Відповідно до вказаної Методики відповідачем за аналізом фактичних обставин справи було встановлено, що об'єктом аналізу є КП “Голосіївпарк-сервіс», яке надає платні послуги з паркування транспортних засобів у відведених місцях Голосіївського району м. Києва; товаром (роботою, послугою), щодо якого визначалось монопольне становище позивача, є платні послуги з паркування транспортних засобів у відведених місцях Голосіївського району м. Києва; товарні межі ринку - платні послуги з паркування транспортних засобів у відведених місцях Голосіївського району м. Києва; територіальні межі ринку - в межах відведених місць для паркування транспортних засобів на території Голосіївського району м. Києва, на яких послуги надає позивач; часові межі ринку - з 01.09.2005 (з дати наказу директора КП “Голосіївпарк-сервіс» № 23/2-в “Про введення в дію тимчасових тарифів») по час прийняття оспорюваного рішення. В оспорюваному зазначено, що товарні межі ринку визначались шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. За результатами аналізу послуг паркування за їх призначенням, споживчими та експлуатаційними властивостями і характеристиками, відповідач зробив висновок, що у відведених місцях не можна визнати взаємозамінними послуги з паркування транспортних засобів у відведених місцях, у спеціально обладнаних місцях, на спеціально обладнаних майданчиках, у місцях для службового платного паркування.
Таким чином, посилання позивача на ту обставину, що у споживача послуг з паркування автотранспорту є альтернатива вибору місця паркування свого автомобіля у відведених місцях, є безпідставними.
Відповідно до ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Оскільки дії позивача свідчать про зловживання КП “Голосіївпарк-сервіс» монопольним становищем на ринку платних послуг з паркування транспортних засобів у відведених місцях Голосіївського району м. Києва у вигляді встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, тому рішення відповідача “Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» №61/8-П від 22.12.2006 винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Комунального підприємства “Голосіївпарк-сервіс» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2007 у справі № 17/81 - скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Голосіївпарк-сервіс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2007 у справі № 17/81 - без змін.
2. Матеріали справи № 17/81 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді