Справа № 569/3122/19
03 травня 2019 року м.Рівне
Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,
при секретарі Прокопчук Л.М.,
з участю представника скаржника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про визнання неправомірною відмови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у знятті арешту з майна боржника та зобов'язання вчинення дій, суд -
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просить суд визнати неправомірною відмову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у знятті арешту з майна боржника в рамках виконавчих проваджень № 32040011, № 49168778 та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області звільнити з-під арешту та заборони відчуження належне ОСОБА_1 майно, яке обтяжено в рамках виконавчих проваджень №32040011, №49168778.
В обґрунтування скарги зазначає, що що на момент звернення до суду виконавчі провадження №32040011, №49168778 завершені, у зв'язку з відсутністю майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення, натомість арешти з майна не зняті. Вважає, що державним виконавцем вчинено службову бездіяльність і порушено права власника майна, визначених у ст. 321 ЦК України. У зв'язку з наведеним, просить визнати неправомірною бездіяльність та незаконною відмову начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо невиконання вимог ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна ОСОБА_1 обтяженого на підставі постанови від 05.04.2012 про арешт майна боржника (виконавче провадження № 32040011); постанови від 29.05.2012 про арешт коштів боржника (виконавче провадження № 32040011); постанови про арешт коштів боржника від 09.12.2015 (виконавче провадження №49168778) при примусовому виконанні виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області №2-1592/2011 від 01.07.2011, також просить зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області усунути порушення Закону України «Про виконавче провадження» і звільнити з-під арешту майно, обтяжене у рамках вказаних виконавчих проваджень.
В судовому засіданні, представник скаржника ОСОБА_4 вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі з підстав викладених в скарзі, просить суд скаргу задоволити, визнати неправомірною відмову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у знятті арешту з майна боржника в рамках виконавчих проваджень № 32040011, № 49168778 та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області звільнити з-під арешту та заборони відчуження належне ОСОБА_1 майно, яке обтяжено в рамках виконавчих проваджень №32040011, №49168778.
Представник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.
ОСОБА_2 повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив. 02 травня 2019 року надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, просив суд скаргу задоволити з підстав викладених у скарзі.
Суд, заслухавши представника скаржника ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:
Судом встановлено, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21.02.2011 року у справі № 2-1592/11 задоволено позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю та стягнуто в солідарному порядку із ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», заборгованість по кредиту згідно договору про надання споживчого кредиту № 11279568000 від 27 грудня 2007 р. та по договору про надання споживчого кредиту № 11279557000 від 27 грудня 2007 року в сумі 394743,97 дол. США, що за курсом НБУ станом на 25 серпня 2009 року становить 3 134 267,12 грн.; неустойку за порушення своїх зобов'язань в розмірі 1000,00 грн.; пеню за порушення термінів повернення кредиту в розмірі 3662,20 грн. На виконання рішення суду 01.07.2011 видано виконавчий лист № 2-1592/2011.
05.04.2012 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області відкрито виконавче провадження № 32040011 на підставі виконавчого листа №2-1592/2011 від 01.07.2011.
05.04.2012 у виконавчому провадженні № 32040011 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.
29.05.2012 у виконавчому провадженні № 32040011 винесено постанову про арешт коштів боржника.
30.06.2015 у виконавчому провадженні № 32040011 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакцій, чинній на час вчинення виконавчої дії), у зв'язку з відсутністю у боржника майна.
29.10.2015 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області було повторно відкрито виконавче провадження за № 49168778 на підставі виконавчого листа №2-1592/2011.
09.12.2015 у виконавчому провадженні №49168778 винесено постанову про арешт коштів боржника, звернено стягнення на кошти на рахунках боржника, накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках, відкритих в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005, ПАТ «Креді Агріколь Банк» МФО 300614.
22.01.2018 у виконавчому провадженні № 49168778 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закон України «Про виконавче провадження» (відсутність майна у боржника).
25.01.2019 скаржник ОСОБА_1 звернулась до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області із клопотанням про зняття арешту з майна, на клопотанні наявна відмітка про отримання.
05.02.2019 Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській надав письмову відповідь № 415, за якою відмовлено у клопотанні про зняття арештів з майна, накладених у рамках виконавчих проваджень № 32040011, №49168778, обґрунтовуючи це тим, що вказані виконавчі провадження були завершені у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для зняття арешту з майна боржника у розумінні статті ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.
Відповідно до Договору відступлення права вимоги від 26.04.2018 та Акту приймання-передачі прав вимоги від 26.04.2018 ОСОБА_2 є кінцевим правонаступником ПАТ «УкрСиббанк» та набув право вимоги за кредитними договорами № 11279557000 від 27.12.2007 року та № 11279568000 від 27.12.2007 року, укладеними між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 , в тому числі і за договорами поруки. Із змісту поданого ОСОБА_2 клопотанням від 02.05.2019, у стягувача відсутні майнові вимоги за виконавчим листом №2-1592/2011 від 01.07.2011 до ОСОБА_1
У силу вимог ч.2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (Жовнер проти України, N 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).
Судом встановлено відсутність завдання шкоди інтересам стягувача у зв'язку із звільненням з- під обтяження майна ОСОБА_1
З системного аналізу ст.ст. 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що арешт на майно, кошти боржника у виконавчому провадженні накладається з метою забезпечення виконання рішення суду та задоволення майнових вимог стягувача.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною 1 ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Положення ст.319 ЦК України передбачають, що власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права володіння та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).
У зв'язку з відсутністю претензій стягувача до боржника ОСОБА_1 , арешти з майна ОСОБА_1 обтяженого у рамках виконавчих проваджень №32040011 та №49168778 підлягають зняттю у порядку ч.ч. 2, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Стосовно вимоги про неправомірну відмову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у знятті арешту з майна боржника в рамках виконавчих проваджень № 32040011, № 49168778, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Разом з тим, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вимог спеціального Закону та Конституції України державний виконавець не має права виходити за межі наданих йому повноважень, а тому, з огляду на це, у письмовій відповіді від 05.02.2019 про відмову у знятті арештів заявниці роз'яснено право звернення до суду, яким остання скористалась. Судом встановлена відсутність факту, який б мав чітке вираження у вчиненні бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для визнання неправомірною відмову у знятті арешту з майна.
Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що у стягувача, ОСОБА_2 , відсутні майнові вимоги до боржника, суд вважає, що наявні арешти на майно та кошти заявниці є такими, що порушують права власника майна, а тому підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.260,261,268,354, 451 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про визнання неправомірною відмови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у знятті арешту з майна боржника та зобов'язання вчинення дій, задоволити частково.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області звільнити з-під арешту та заборони відчуження належне ОСОБА_1 майно, яке обтяжено в рамках виконавчих проваджень №32040011, №49168778.
В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним Кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя Рівненського
міського суду Бердій М.А.