19 липня 2007 р. Справа № 16/181
за позовом підприємця ОСОБА_1, с. Минай, Ужгородський район
до відповідача Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Ужгород
про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.02.07 №59/2220 та №60/2221
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
від позивача - ОСОБА_1 - підприємець
від відповідача -ОСОБА_2 -головний податковий інспектор юридичного відділу (дов. від 16.06.07 №8370/9/10), ОСОБА_3. -інспектор податкової служби ІІ рангу (у судовому засіданні 04.07.07 -ОСОБА_4 -начальник юридичного відділу (дов. від 18.05.07 №6856/п/10)
СУТЬ СПОРУ: визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.02.07 №59/2220, за яким до відповідача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 853,66 грн. та №60/2221, за яким до застосовано штрафні санкцій на сумі 4893,30 грн.
Позивач просить позов задоволити та доводить, що застосування штрафних санкції здійснено із порушенням законодавства. Так, термін «готівкові кошти», який використовується у п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів рохрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) у відповідності до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.04 №637, означає грошові знаки національної валюти України. Також зазначає що словацькі крони були його власними коштами.
Відповідач проти позову заперечує мотивуючи тим, що в ході перевірки, був встановлений факт наявності на місці розрахунків суми коштів, яка не зазначена у денному звіті, а саме 125,00 грн. та 4500 словацьких крон. На момент перевірки у позивача відібрано письмові пояснення де підприємець підтвердив, що словацькі крони отримані ним через відсутність обмінного пункту чи банку у населеному пункті.
У судових засіданнях 04.07.07, 13.07.07, за згодою сторін відповідно до ч.2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалася перерва.
Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19.07.07 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, судом повідомлено, що повний текст постанови буде виготовлено 25.07.07.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:
Актом перевірки від 10.02.07 № 018291 (далі -акт), встановлено порушення підприємцем ОСОБА_1 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про ситсему валютного регулювання та контролю»яке полгяє у здійснені розрахунків в іноземній валюті за готівку.та п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів рохрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 НОМЕР_1 (далі - Закон №265/95-ВР), яке полягає у невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в поточному звіті «Х» РРО на момент перевірки, здійсненні реалізації алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії. Перевірка проводилася з відому та у присутності підприємця ОСОБА_1, яка підписала акт перевірки і отримала один пимірник, а також надала письомі пояснення, що долучені до матеріалів перевірки.
Перевіркою встановлено факт невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в поточному звіті «Х» РРО на момент перевірки склала 125 грн. також на місці здійснення розрахунків знаходилися готівкові кошти в сумі 4500,00 грн. словацьких крон.
Підпиємець ОСОБА_1 надала письмові пояснення, де зазаначила, що на момент перевірки за прилавком знаходилися 125 грн. та 4500 словацьких крон. Словацькі крони знаходилися в касі по тій причині, що на території села відсутні обмінний пункт чи банк де б покупці могли обміняти крони на гривні.
За результатами розгляду акту перевірки Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією 19.02.07 прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №59/2220, за яким на підставі пункту 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно абз.6 п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання та контролю»до відповідача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 853,66 грн. (4500 х 0,189702) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.02.07 №60/2221, за яким до відповідача відповідно до ст. 22 Закон №265/95-ВР застосовано штрафні санкцій на сумі 4893,30 грн. (125,00х5=625,00грн; 853,66 х 5=4268,3 грн.).
Доводи відповідача, що при наявності іноземної валюти, у відповідача відсутні правові підстави застосовувати штрафні (фінансові) санкції суд відхиляє, виходячи з наступного.
Згідно п.1.3 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р №334/94-ВР, встановлено, що кошти -гривнія або іноземна валюта.
У відповідності до ч.1 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання та контролю» у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.
У відповідності до ч.3.ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання та контролю» державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.
Як встановлено в абз.6 п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання та контролю» за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого ст. 7 цього Декрету, - штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.
Крім того, як визначено у п.3 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.
Відповідно до вимог ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органам державної податкової служби надано право стягувати до бюджетів суми заборгованості за штрафними санкціями у порядку передбаченому законом.
Твердження позивача, що словацькі крони були його власними коштами не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, відповідно до вимог ст.70, ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, суд бере до уваги пояснення позивача надане ним під час перевірки, де позивач, по суті, підтверджує обставини за яких вчинено правопорушення, що стало підставою застосованння штрафних (фінансових) санкцій.
У зв'язку із вищенаведеним, у позові слід відмовити повністю.
На підставі наведеного, керуючись ст. 70, ч.1 ст. 71, ст. 86, п.4 ст. 128, ч.2 ст. 150, ст. ст.158-163, ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у позові відмовити повністю.
Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складання в повному обсязі відповідно до ст. ст. 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.
Суддя О.В. Васьковський