Справа №333/4585/18
Провадження №2/333/232/19
24 квітня 2019 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:
судді Круглікової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
свідків ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , АДРЕСА_3 ,
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_7 , АДРЕСА_3 ,
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 32
про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що їй на праві особистої приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідач у справі та її малолітній син зареєстровані у зазначеній вище квартирі, але з 2017 року фактично не мешкають за вказаною адресою. Позивачу відому, що ОСОБА_5 разом із сином виїхали за межі України. ОСОБА_1 має намір відчужити квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Реєстрація відповідача та її малолітнього сина у вказаній квартирі перешкоджаю позивачу вільно користуватись та розпоряджатись власністю. З цих підстав, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги та просили суд їх задовольнити, у зв'язку з неявкою відповідача, не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , до зали судового засідання жодного разу не з'явилась, на адресу відповідача, за якою остання зареєстрована, судом направлено судові повістки. Однак, на адресу суду повернулися конверти з причин «за закінченням терміну зберігання», з невідомих суду причин відповідач не з'явилась за їх отриманням. Крім того, судом на офіційному веб-сайті опубліковано оголошення про виклик відповідача в судові засідання. У зв'язку з вищезазначеним, на підставі ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про час, дату та місце слухання справи.
На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.
Третя особа 1 ( ОСОБА_7 .) в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду письмові пояснення, відповідно до змісту яких просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свідок ОСОБА_4 зазначила, що є сусідкою позивача та мала наміри взяти в оренду квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 крім того, пояснила, що в зазначеній квартирі проживав син позивача зі своєю дружиною та дитиною. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у вказаній вище квартирі ніхто не проживає. ОСОБА_5 та її малолітня дитина - ОСОБА_6 не проживають за місцем своєї реєстрації більше року.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснила суду, що знайома з ОСОБА_1 близько 30 років. Також, зазначила, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить позивачу. У вказаній квартирі до розлучення проживав син ОСОБА_1 зі своєю сім'єю. ОСОБА_5 та її малолітня дитина - ОСОБА_6 не проживають за місцем своєї реєстрації приблизно з 2017 року.
Заслухавши пояснення позивача, її представника та свідків, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.06.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Пилипенко О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1412, є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 9-10). Зазначена обставина також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.06.2013 року № НОМЕР_3 (а.с. 11), копією технічного паспорту від 30.08.2004 року (а.с. 12-13), інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.11.2018 року НОМЕР_4 (а.с. 46-47).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст.150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Частиною 2 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання порушенню його прав.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 4 ст. 9 ЖК Української РСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Нормами ст. 72 ЖК Української РСР передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» передбачено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відряджені, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до п. 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989 р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р. №789-Х1І та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її неповнолітній син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується листом Департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 10.09.2018 року №01-17/02/5678 (а.с. 22).
В судовому засіданні встановлено, що відповідач у справі та її неповнолітній син не проживають за адресою: АДРЕСА_3 , з 2017 року, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які допитані в ході розгляду цієї справи та попередженні про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
Доказів протилежного матеріали справи №333/4585/18 не містять та відповідачем не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами, а тому задовольняються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 768,40 грн. судом покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 130, 141, 223, 258, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) - 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судового збору.
Повне рішення складено 10.05.2019 р.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Круглікова