Справа № 369/9525/17
Провадження № 1-кп/369/451/19
іменем України
10.05.19 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження № 12017110200003629 від 17.06.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, українця, громадянина України, працює столяром в столярному цеху в с. Малютянка, одруженого, має неповнолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,-
11.06.2017 близько 14 год. 30 год. ОСОБА_10 , перебуваючи у дворі багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_3 , підійшов до ОСОБА_7 , який сидів на лавці у цьому ж дворі і вигулював свої собак, та в ході сварки і на ґрунті неприязних стосунків із останнім, маючи прямий умисел, направлений на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс потерпілому ОСОБА_7 два удари кулаком в область лівої половини обличчя.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №110 від 27.06.2017 року у ОСОБА_7 мався уламковий перелом лівої виличної кістки зі зміщенням відломків. Виявлене тілесне ушкодження утворилося від дії тупого предмету та відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для зрощення перелому виличної кістки необхідно термін більше 21 дня.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні злочину не визнав, суду пояснив, що він із сім'єю проживає по АДРЕСА_3 . Родина ОСОБА_7 теж проживає у цьому ж будинку та має декількох собак, в різні періоди 4 або 5, яких вигулюють у дворі будинку. В липні 2015 року собаки ОСОБА_7 кинулись на його малолітнього сина, останнього вдалося захистити, але він дуже злякався, у зв'язку з чим його тривалий час лікували у невропатолога. Потім дана ситуація декілька разів повторювалася. У вересні 2016 року у сина через переляк діагностували затримку розвитку мови. Він неодноразово робив зауваження різним членам родини ОСОБА_12 , але вони їх ігнорували. В кінці квітня стався черговий інцидент, собаки напали на його сина та налякали, на чергове зауваження і прохання вигулювати собак в намордниках та з повідками, йому відповіли, щоб він надів намордника на свого сина. На неодноразові звернення до поліції за захистом, останні не реагували. На початку червня знову стався інцидент, собаки знову налякали його сина.
11.06.2017 року близько 14 год. 30 хв. він побачив через вікно, як собаки женуться за велосипедистом, намагаючись його вкусити, при цьому ОСОБА_7 сидів на лавочці, спостерігаючи за цим і не намагаючись зупинити собак. Побачивши це, він вийшов із дому, щоб зробити зауваження потерпілому, на що потерпілий цинічно посміхнувся та сказав, що собаки мирні і ні на кого не нападають, діалог тривав близько 3-4 хв. і нічого не дав. Він не мав наміру наносити удари потерпілому, це був самозахист, оскільки потерпілий почав замахуватися на нього, наніс удар в обличчя, куди попав не пам'ятає, потерпілий ще наносив удари, але він ухилявся, тому він дав потерпілому ляпаса. Під'їхала машина, з якої вийшли дочка потерпілого та хлопець, машина зупинилася на проїзній частині, ОСОБА_13 став перед ним, а дочка потерпілого відвела останнього та почала запитувати про те, що сталося. Стверджує, що не наносив потерпілому ударів кулаком, як стверджує обвинувачення, дав ляпас з метою самозахисту. Дочка потерпілого та ОСОБА_13 не могли бачити нанесення ударів. Просить його виправдати, відмовити потерпілому у задоволенні його позовних вимог.
Аналогічні показання обвинувачений дав під час проведення слідчого експерименту 07.08.2017 року (а.с.124-128 т.1).
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його винність у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України підтверджується доказами, дослідженими в процесі судового розгляду.
Так, потерпілий ОСОБА_7 пояснив суду, що 11.06.2017 року близько 14 год. 30 хв. сидів на лавочці біля будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_3 коли до нього підійшов обвинувачений та почав говорити за собак, потім обвинувачений вдарив його кулаком в обличчя, коли він почав підніматися обвинувачений ще раз його вдарив кулаком в щелепу. Після цього, підбігла його донька, викликала поліцію, його відвезли до лікарні в м. Боярка, де йому сказали, що у нього забій, направили до Київської обласної лікарні, де після рентгену сказали , що перелом. Потім він місяць був на лікарняному, не міг нічого їсти, місяць забороняли відкривати рота. Підтвердив, що він дійсно має чотирьох собак двортер'єрів, яких він на момент вказаних подій вигулював, собаки мають спокійний, не агресивний характер, не може бути, щоб вони напали на дитину, вигулював собак без повідків та намордників. Стверджує, що на обвинуваченого він не замахувався.
Просить стягнути із обвинуваченого на його користь 23000 грн. у відшкодування витрат на лікування, оскільки він 5 разів робив знімки по 200 грн., за проведення операції - 18000 грн., 5000 грн. - втрачений заробіток; 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди, яка полягає у перенесених фізичних стражданнях, приниженні його честі та гідності, також його дружина та діти отримали моральні переживання стосовно стану його здоров'я, родина змушена була змінити плани на літо, витративши значні кошти на лікування, у зв'язку з чим були позбавлені годувальника на цілий місяць, час, який би він міг витратити на дружину та дітей, він витратив на лікування та реабілітацію.
Аналогічні показання про обставини справи потерпілий дав під час проведення слідчого експерименту 06.07.2017 року (а.с.110-114 т.1).
Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що потерпілий її батько. 11.06.2017 року вона зі своїм хлопцем ОСОБА_13 під'їхали на автомобілі останнього до будинку за місцем її проживання по АДРЕСА_3 . Коли під'їжджали , вона побачила, що батько сидів на лавочці біля під'їзду, навпроти нього стояв обвинувачений, який наніс батьку удар правою рукою у обличчя, коли виходила із автомобіля побачила, як обвинувачений наніс батьку другий удар в обличчя. ОСОБА_13 підбіг до батька, підняв останнього, обвинувачений пішов у під'їзд, вона викликала поліцію. Батько був на лікуванні в лікарні на Лук'янівці близько 10-14 днів, йому робили операцію. Потім ще місяць він не міг відкривати рота.
Аналогічні показання про обставини справи свідок дала під час проведення слідчого експерименту 21.07.2017 року (а.с.132-135, 140 т.1).
Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що влітку 2017 року він зі своєю подругою ОСОБА_14 на його автомобілі приїхали до будинку за місцем проживання останньої в м. Боярка. Під'їжджаючи до будинку, він побачив потерпілого, який сидів на лавочці під під'їздом, над ним стояв обвинувачений, бачив, як обвинувачений наніс потерпілому два удари в обличчя.
Аналогічні показання про обставини справи свідок дав під час проведення слідчого експерименту 21.07.2017 року (а.с.136-140, т.1).
Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що вона проживає в будинку АДРЕСА_3 , з потерпілим знайома, він її сусід, з обвинуваченим не знайома, самого злочину вона не бачила, про напад на потерпілого знає зі слів дружини останнього.
Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що він проживає в будинку АДРЕСА_3 , з потерпілим проживають у одному під'їзді, очевидцем подій, які розглядаються судом, він не був, але знає про конфлікт між потерпілим та обвинуваченим від потерпілого. Після конфлікту бачив потерпілого в під'їзді з битою, він описав обвинуваченого і запитував, де останній живе, потім бачив потерпілого через тиждень, у нього на щоці було п'ятно, розмовляв нормально, говорив, що подає до суду. Потерпілий має чотири собаки, які постійно кидалися на людей, собаки були без намордників, агресивні, особисто на нього вони не кидалися, тому до поліції він не звертався.
Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що він був понятим під час проведення слідчого експерименту , який проводився десь після 12 год., були присутні інший понятий, потерпілий з дружиною, слідчі. В цей день брав участь тільки в цьому експерименті.
Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що обвинувачений її чоловік, вони мають малолітнього сина ОСОБА_11 . Конфлікт почався з того,що собаки потерпілого накинулися на їх дитину (переший напад був у літку 2015 року), у зв'язку чим син дуже злякався, змушені були його лікувати у невропатолога (неврозний стан від переляку), що підтверджується довідкою невропатолога. Вони з чоловіком неодноразово зверталися до сім'ї потерпілого та правоохоронних органів з приводу того, що собаки вигулюються не належним чином, але на їх заяви ніхто не реагував.
Свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що проживає в будинку АДРЕСА_3 , обвинувачений та потерпілий її сусіди. В день конфлікту, вона була дома, потерпілий подзвонив в двері її квартири, вона відкрила, у потерпілого у руках була бита, останній запитав, де її сусід (обвинувачений), тілесних пошкоджень на потерпілому не було. З приводу собак потерпілого пояснила, що собаки велика проблема, вона має внучку, яка боїться собак, які на неї нападали, гавкали, але не покусали. З приводу собак потерпілого неодноразово звертались з колективними зверненнями до поліції, хотіли, щоб їх вигулювали на повідку, але результату на їх звернення не було.
Судово-медичний експерт ОСОБА_20 у судовому засіданні повністю підтримала висновки, проведених нею експертних досліджень з приводу отриманих потерпілим тілесних ушкоджень та механізму їх нанесення. Стверджує, що у неї не виникало сумнівів щодо наявності перелому у потерпілого, оскільки щодо даного факту є висновок рентгенолога КОБ СМЕ. Перелом отриманий від дії кулака, так як для отримання наявного у потерпілого перелому, повинна прикластися значна сила, від удару долонею перелом утворитися не може.
Винність обвинуваченого у вчиненні злочину також підтверджується іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні, а саме:
- протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 11.06.2017 року згідно якого до правоохоронних органів звернувся ОСОБА_7 із заявою в якій повідомив, що 11.06.2017 року близько 15 год. по вул. Лінійна, 30 біля його будинку, громадянин ОСОБА_10 , який проживає в цьому ж будинку в кв. АДРЕСА_4 , наніс йому два удари рукою, а саме кулаком, у щелепу, після чого потерпілий звернувся до лікарні (а.с.96 т.1);
- висновком експерта № 110 від 27.06.2017 року відповідно до якого у ОСОБА_7 мався уламковий перелом лівої виличної кістки зі зміщенням відломків. Виявлене тілесне ушкодження утворилося від дії тупого предмету та відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для зрощення перелому виличної кістки необхідно термін більше 21 дня (а.с.103 т.1);
- висновком експерта № 133/Д від 11.07.2017 року яким встановлено, що згідно документації та висновку консультанта-рентгенолога КОБ СМЕ у ОСОБА_7 мався уламковий перелом лівої виличної кістки зі зміщенням відломків. Виявлене тілесне ушкодження могло утворитися за механізмом показаним потерпілим ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту за його участю, а саме від удару кулаком в ліву половину обличчя в положенні потерпілого сидячи на лавці, а нападника, стоячи перед ним (а.с.117 т.1);
- висновком експерта № 150/Д від 29.08.2017 року яким встановлено, що згідно документації та висновку консультанта-рентгенолога КОБ СМЕ у ОСОБА_7 мався уламковий перелом лівої виличної кістки зі зміщенням відломків. Виявлене тілесне ушкодження не могло утворитися від удару долонею, як показав підозрюваний ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту за його участю (а.с.131 т.1);
- висновком експерта № 143/Д від 24.07.2017 року яким встановлено, що згідно документації та висновку консультанта-рентгенолога КОБ СМЕ у ОСОБА_7 мався уламковий перелом лівої виличної кістки зі зміщенням відломків. Виявлене тілесне ушкодження могло утворитися за механізмом показаним свідком ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту за її участю, а саме від двох ударів кулаком в ліву половину обличчя (ліва вилична ділянка) в положенні потерпілого сидячи на лавці, а нападника, стоячи перед ним (а.с.145 т.1);
- висновком експерта № 142/Д від 24.07.2017 року яким встановлено, що згідно документації та висновку консультанта-рентгенолога КОБ СМЕ у ОСОБА_7 мався уламковий перелом лівої виличної кістки зі зміщенням відломків. Виявлене тілесне ушкодження могло утворитися за механізмом показаним свідком ОСОБА_13 під час проведення слідчого експерименту за його участю, а саме від ударів кулаком в ліву половину обличчя (ліва вилична ділянка) в положенні потерпілого сидячи на лавці, а нападника, стоячи перед ним (а.с.146 т.1);
- копією довідки № 4975 відповідно до якої ОСОБА_7 , 1964 року народження, 11.06.2017 року о 17 год. 30 хв. звернувся до приймального відділення Боярської ЦРЛ. Діагноз: забій-гематома виличної ділянки зліва ; садно виличної ділянки (а.с.226 т.1).
Суд визнає, що потерпілий, свідки, частково обвинувачений дали суду правдиві показання, які відповідають фактичним обставинам справи, узгоджуються між собою та іншими доказами, дослідженими судом.
Оцінюючи досліджені судом документи, суд визнає їх належними, такими, що прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, зокрема час, місце, спосіб нанесення обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, та допустимими, так як досліджені судом докази отримані в порядку встановленому КПК України, при їх отриманні не було допущено істотних порушень прав та свобод людини гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Оцінюючи показання обвинуваченого в частині того, що він не наносив обвинуваченому удари кулаком в обличчя, а лише дав ляпас долонею руки для самозахисту, так як потерпілий замахнувся на нього та наніс один удар в обличчя і намагався ще нанести удари, але він від них ухилився, суд визнає неправдивими, розцінює їх як систему захисту, спрямовану на уникнення відповідальності за вчинений злочин, які спростовуються показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , а також висновками судово-медичного експерта, показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_20 , а також іншими дослідженими доказами під час судового розгляду у їх сукупності.
Аналіз досліджених та оцінених по справі доказів свідчить про те, що вина обвинуваченого у вчинені умисного злочину доведена повністю, дії обвинуваченого судом кваліфікуються за ч.1 ст. 122 КК України, як умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричини нило тривалий розгляд здоров'я.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд бере до уваги, що вчинений ним злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості, обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, працює, одружений, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено, та призначає покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст. 122 КК України.
Однак, приймаючи до уваги,що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, враховуючи обставини даної справи, причини протиправної поведінки обвинуваченого, позитивні характеристики останнього, наявність на утриманні малолітнього сина, а також поведінку потерпілого та членів його сім'ї щодо вигулювання собак не у встановленому місці без намордників та повідків, про що сусіди останніх неодноразово зверталися до правоохоронних органів (а.с.11-29 т.2), суд приходить до висновку про можливість звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України.
Заявлений потерпілим цивільний позов про стягнення із обвинуваченого на його користь 23000 грн. 00 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, яка складається із витрат на лікування, що становить 18000 грн.,а також втрати заробітку у сумі 5000 грн., не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів понесення потерпілим матеріальної шкоди на вказану суму.
Враховуючи п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями), при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, тому суд приймає до уваги, що моральна шкода потерпілому була спричинена обвинуваченим, яка полягає у перенесеному фізичному болю та стражданнях від отриманих тілесних ушкоджень, душевних та психологічних стражданнях, що пов'язані з періодом лікування та реабілітації, також суд бере до уваги матеріальний стан обвинуваченого, який працює, має на утриманні малолітнього сина,та вважає за доцільне частково задовольнити цивільний позов потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000 грн., яка підлягає стягненню із обвинуваченого.
Речові докази по справі відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.370-374, 376 КПК України, суд ,-
ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_10 обов'язки періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути із ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 20000 (двадцять тисяч) грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.
Відмовити потерпілому ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог про стягнення на його користь із обвинуваченого 23000 (двадцять три тисячі) у відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору; інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді; копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1